Справа 2-а-983/10
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 листопада 2010 року м. Вінниця
Замостянський районний суд м. Вінниці в складі:
головуючого судді Клапоущака С.Ю.,
при секретарі Гнасько Н.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Вінниця справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у Замостянському районі м. Вінниця про визнання дій (бездіяльності) відповідача неправомірними, стягнення недоплаченої щомісячної соціальної державної допомоги до пенсії за період з січня 2006 по жовтень 2010 року включно в сумі 6590,30 грн. (шість тисяч п'ятсот дев'яносто грн. 30 коп.), зобов'язання нараховувати щомісячну соціальну державну допомогу відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в подальшому при нарахуванні пенсії ,
в с т а н о в и в :
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому зазначив, що він народився в 1941 році, є пенсіонером, отримує пенсію за віком, знаходиться на обліку в управлінні Пенсійного фонду України у Замостянському районі міста Вінниці та відповідно до Закону України „Про соціальний захист дітей війни” відноситься до цієї категорії громадян та має право на отримання надбавки до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, починаючі з 01.01.06 року. Вказав, що виплата вказаної соціальної допомоги у 2006- 2007 йому не виплачувалась взагалі, а у 2008-2009 роках виплачувалась у меншому розмірі .
Відповідно до ст. 6 ЗУ № 2195- ІV дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком. Законами України про Державний бюджет України на 2006-2008 роки зупинялась дія ст.6 зазначеного Закону. Однак, рішенням Конституційного Суду України № 6 рп / 2007 від 09.07.2007 року (справа про соціальні гарантії громадян) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційним) положення, зокрема ЗУ «Про Державний бюджет України на 2007 рік" п. 12 ст. 71, яким зупинено дію ст. 6 ЗУ № 2195 - IV від 18.11.2004 року. Рішення Конституційного Суду в цій справі має преюдиціальне значення для суддів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів, у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дій положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними. Розмір соціальної допомоги відповідно до ст. 6 ЗУ « Про соціальний захист дітей війни» становить 30 % мінімальної пенсії за віком. Розмір мінімальної пенсії за віком позивачі обраховують відповідно до ст. 28 ЗУ « Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Позивач вважає, що підвищення до пенсії як дитині війни нараховуються йому та виплачується відповідачем з порушенням норм чинного законодавства в розмірі, який є значно нижчим від встановлених відповідним Законом, тому на підставі викладеного, керуючись ч.2 ст.3, ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", ст.ст. 8, 22, 55, 95 Конституції України, позивач просить суд визнати неправомірними дії посадових осіб управління Пенсійного фонду України у Замостянському районі м. Вінниці по відмові у здійсненні перерахунку його пенсії відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та зобов’язати управління Пенсійного фонду України у Замостянському районі м. Вінниця виплатити йому щомісячну державну соціальну доплату до пенсії відповідно до ч.1 ст. 28 ЗУ «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування» за період з січня 2006 року по жовтень 2010 року в сумі 6590,30 грн. (шість тисяч п'ятсот дев'яносто грн. 30 коп.) та продовжувати виплати в наступному, виходячи з розміру 30% мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», як передбачено ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Вказує на те, що відповідно до ч.2 ст.46 Закону України « Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що нараховані суми пенсії, які не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачується за минулий час без обмеження будь – яким строком із нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Позивач та представник відповідача, належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з’явились, направивши до суду письмові заяви про розгляд справи у їх відсутність.
При цьому позивач підтримав заявлені вимоги.
Представник відповідача позов не визнав, свою позицію в письмових запереченнях обґрунтував тим, що Законом України «Про соціальний захист дітей війни» не передбачено, яким саме органом, за рахунок яких коштів і джерел, в якому процедурному порядку здійснюється призначення і виплата підвищення пенсії. Ст.7 цього закону передбачає, що фінансове забезпечення соціальних гарантій здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. На підставі ст.6 Конституції України органи виконавчої влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до Законів України. Пункт 9 Положення "Про Пенсійний фонд України" передбачає вичерпний перелік напрямів використання коштів ПФУ, які використовуються виключно за призначенням і вилученню не підлягають.
Виплати у 2008-2010 роках дітям війни проводяться відповідно до вимог ч.1 ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади, до яких відноситься Пенсійний фонд України, його органи та посадові особи, зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законами України.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008р. №10-рп/2008, зазначені пункти вищезазначеного Закону щодо виплати надбавок до пенсії, визнані неконституційними. Однак вказане рішення КСУ стосувалось тільки державного бюджету України на 2008 рік і тому може діяти тільки в межах 2008 року, пізніше такого рішення не ухвалювалось і тому з 01.01.2009 року і в подальшому відповідач діяв і діє у відповідності з нормами Закону України «Про державний бюджет». З урахуванням зазначеного, а також посилаючись на те, що жодним із законів про пенсійне забезпечення не встановлений відповідний механізм та умови призначення, порядок фінансування таких підвищень, питання підвищення дітям війни пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком законодавчо залишається не вирішеним, а отже неможливим є і виконання відповідачем задекларованої норми Закону України ?ро соціальний захист дітей війни”, тому відповідач вважає, що його дії відповідають чинному законодавству України, а заявлені позовні вимоги є безпідставними.
Також вказує, що про розмір пенсії позивачу було відомо протягом всього періоду одержання пенсії, в тому числі з 2006 року, просить при розгляді справи відповідно до ч.1 ст.100 КАС України застосувати наслідки пропуску позивачем шестимісячного строку звернення до суду з позовом. Справу розглядати за відсутності їх представника.
Частина 4 статті 122 КАС України передбачає, що судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо всі особи, які беруть участь у справі, заявили клопотання про розгляд справи за їх відсутності.
З урахуванням зазначеного положення КАС України та клопотань сторін судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.
Дослідивши представлені докази, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно зі ст.6 Закону №2195-ІV дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Пунктом 41 розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" статтю 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" викладено у новій редакції, відповідно до якої дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Однак, рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 року від 22.05.2008 р. вищезазначені зміни визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними). Відповідно до положень ст.152 Конституції України і ст.73 Закону України "Про Конституційний Суд України" закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність і зворотної дії у часі не мають.
За таких обставин, посилання відповідача на те, що виплата у 2008-2010 р. дітям війни відповідно до ч.1 ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, суд не може взяти до уваги, оскільки зміст зазначеної редакції ч.1 ст. 6 вказаного закону визнано неконституційним 22.05.2008 року і в період за який пред’явлено позовні вимоги не може бути застосованим.
Законом України ?ро Державний бюджет України на 2009 рік” від 25.12.2008 року № 835-VI та Законом України ?ро Державний бюджет України на 2010 рік” від 27.04.2010 року № 2154-VI не передбачено зупинення на 2009 – 2010 роки дії положень ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
У справі встановлено, що позивач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, відповідно до ст.1 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” від 18 листопада 2004 року має статус дитини війни, що підтверджується ксерокопією паспорта позивача, пенсійного посвідчення (а.с. 4,6 ).
Позивач перебуває на обліку в УПФУ у Замостянському районі м. Вінниця, отримує пенсію за віком та має правовий статус «дитини війни», що надає йому право на отримання пільг та державної соціальної підтримки, встановлені Законом України "Про соціальний захист дітей війни".
Відповідно до Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.10.2007р. №1261, основними завданнями Пенсійного фонду є керівництво та управління солідарною системою загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення (перерахунок) пенсій, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України та інших джерел, визначених законодавством.
Згідно з пунктом 15 зазначеного Положення Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку головні управління Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, управління в районах, містах і районах у містах.
Згідно з Положенням про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у місті, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002р. №8-2, управління Пенсійного фонду в районах, містах, районах у містах забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, безпосередньо призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії та інші виплати відповідно до чинного законодавства, отже, є відповідачем у справах щодо здійснення перерахунку підвищення до пенсій за позовами ветеранів війни, дітей війни, жертв нацистських переслідувань.
Таким чином, виплату пенсії та інших виплат відповідно до чинного законодавства забезпечують управління Пенсійного фонду в районах, містах, районах у містах.
За змістом ч. 2 ст. 58 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування» обов’язки щодо нарахування та виплати пенсійних виплат покладаються на Пенсійний фонд України та його територіальні органи.
Враховуючи зміст даного закону та відповідні законодавчі акти, які підлягають застосуванню у справах із соціальних правовідносин, що носять публічний характер, суд може визнати дії відповідача законними чи незаконними та в разі незаконності їх дій зобов’язати провести нарахування (перерахування та виплату належних сум відповідно до закону). Суд не може стягнути суму підвищення до пенсії як дитині війни, як про те просить позивач, оскільки вказане підвищення до пенсії не було йому нараховане відповідним органом, а суд не може брати на себе функцію здійснення перерахунку та нарахування пенсії, яка йому не властива.
Відповідно до ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав,свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Виходячи з наведених та досліджених доказів суд дійшов висновку, що дії відповідача щодо невиконання законодавчо визначеного обов’язку нарахування та виплати надбавок до пенсії позивачу як дитині війни у розмірі, встановленому ст. 6 Закону України № 2195-ІV є незаконним в межах строку позовної давності передбаченого ст. 99 ч. 2 КАС України.
Не підлягають задоволенню вимоги позивача про нарахування та виплату соціальної державної допомоги за період з 2006 по 2010 рік включно на підставі ч .2 ст.46 Закону України « Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» де вказано, що нараховані суми пенсії, які не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачується за минулий час без обмеження будь – яким строком із нарахуванням компенсації втрати частини доходів, оскільки даний вид державної допомоги позивачу нарахований не був.
Вирішуючи вимоги позивача про стягнення невиплаченої суми, суд керується ст. 11 ч.2 КАС України виходить за межі заявлених вимог для повного захисту прав позивача і вважає за необхідне зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити суму надбавки враховуючи, що ця сума не нарахована в повному обсязі.
Аналізуючи наведені вище норми, суд прийшов до висновку про те, що з 12.04.2010 року до 12.10. 2010 року включно УПФУ у Замостянському районі м. Вінниця повинно було проводити нарахування та виплачувати позивачу зазначене підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (в редакції Закону №2195-ІV від 18.11.2004 р.). При цьому необхідно врахувати, що відповідачем не надано належного обґрунтування підстав, виходячи з яких ним проводилось саме часткове нарахування та виплата вказаного підвищення до пенсії позивачу за цей період. Що ж стосується вимог позивача про зобов’язання в подальшому проводити нарахування і виплати відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», то вони не можуть бути задоволені, оскільки захист можливого порушення прав позивача в майбутньому не передбачений законодавством, тому в цій частині позовних вимог необхідно відмовити.
Крім того, при винесенні рішення слід враховувати, що п.6 ч.1 ст.92 Конституції України передбачено, що виключно законами визначаються, зокрема, основи соціального захисту, а ст.75 Конституції України встановлено, що єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент – Верховна Рада України. Конституція України не надає права парламенту делегувати свої повноваження іншим державним органам, а останнім – своїми нормативно-правовими актами змінювати положення законів.
Таким чином, суд дійшов висновку, що дії посадових осіб управління Пенсійного фонду України у Замостянському районі м. Вінниця по відмові у здійсненні перерахунку пенсії позивачу відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» слід визнати неправомірними, а недоплачена частина соціальної допомоги як дитині війни з 12.04.2010 року по 12.10.2010 року (день звернення до суду) підлягає перерахунку та виплаті відповідачем на користь позивача у визначеному ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» розмірі. Питання перерахунку пенсій відносяться до компетенції органів Пенсійного фонду України, тому суд вважає необхідним зобов'язати управління Пенсійного фонду України у Замостянському районі м. Вінниця нарахувати та виплатити позивачеві підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, починаючи з 12 квітня 2010 року по 12 жовтня 2010 року.
Згідно ст.162 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про, зокрема, визнання неправомірними рішення суб’єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності, а також зобов’язання відповідача вчинити певні дії.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.19, 22, 75, 92, 152 Конституції України, ст.73 Закону України "Про Конституційний Суд України", Законом України «Про Державний бюджет України на 2010 рік»,ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", ст.ст.3, 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", п.10 ст.3, ст.ст.8, 11, 94, 99-100, ч.3 ст.122, ст.ст.160-163 КАС України, -
п о с т а н о в и в :
Позов задовольнити частково.
Визнати неправомірними дії відповідача - управління Пенсійного фонду України у Замостянському районі міста Вінниці щодо виплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії як дитині війни у розмірі, нижчому, ніж визначено Законом України «Про соціальний захист дітей війни».
Зобов ’ язати відповідача - управління Пенсійного фонду України у Замостянському районі міста Вінниці з 12.04.2010 р. по 12.10.2010 року (день звернення до суду) перерахувати та виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії, встановлене ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», відповідно до норм вказаного Закону (із розрахунку 30% мінімальної пенсії за віком, що становить 30% прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб).
В задоволенні позову в іншій частині відмовити.
Апеляційну скаргу на постанову суду може бути подано протягом 10 днів з дня проголошення до Київського апеляційного адміністративного суду через Замостянський районний суд м. Вінниці. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Якщо постанову було постановлено у письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.
СУДДЯ : підпис
З оригіналом згідно :
Суддя Замостянського
районного суду м. Вінниці С. Ю. КЛАПОУЩАК
Секретар