У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 грудня 2010 року м. Ужгород
Апеляційний суд Закарпатської області в складі суддів:
Крегула М.М. (головуючого), Лізанець П.М, Машкаринець І.М..
З участю прокурора – Сирохман Л.І.
Захисника адвоката ОСОБА_4
Підсудних - ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7
Потерпілих – ОСОБА_8,ОСОБА_9,їх представника -адвоката ОСОБА_10
розглянув у відкритому судовому засіданні справу за апеляцією прокурора, який приймав участь у розгляді справи та представника потерпілих адвоката ОСОБА_10 на постанову Тячівського районного суду від 7 жовтня 2010 року, якою повернуто на додаткове розслідування кримінальну справу по обвинуваченню
ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканця АДРЕСА_3,
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, мешканця АДРЕСА_2,
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_5, мешканця АДРЕСА_1
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
З постанови суду вбачається, що органами досудового слідства ОСОБА_5 обвинувачуються в тому, що 28 грудня 2009 року близько 21-00 години в с. Чумалево, Тячівського району знаходячись у стані алкогольного сп’яніння на подвір’ї дворогосподарства АДРЕСА_4 , разом з рідними братами ОСОБА_6 та ОСОБА_7 під час сварки з ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_11 наніс удар ножем в область живота ОСОБА_11, спричинивши йому тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент спричинення, ОСОБА_6 наніс удар ножем в область живота ОСОБА_9 спричинивши йому тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент спричинення, а ОСОБА_7 наніс удар ножем в область живота ОСОБА_8 також спричинивши останньому тяжке тілесне ушкодження небезпечне для життя в момент спричинення.
В постанові суду зазначено, що органами досудового слідства неправильно встановлено час вчинення злочину, не встановлено інших свідків, які б могли ствердити чи спростувати версію підсудних, що ОСОБА_8 викликав біля 10 осіб, щоб їх побили, не дано оцінки тому факту , що підсудних теж побили, а за фактом нанесення побоїв ОСОБА_7 справа неправильно виділена в окреме провадження. Крім того, суд вважає, що у справі з метою усунення протиріч слід провести відтворення обстановки і обставин події з участю потерпілих і підсудних.
В апеляції прокурор вказує, що суд у постанові не навів достатніх мотивів неповноти та неправильності досудового слідства, яка не могла б бути усунута в судовому засіданні чи в порядку, передбаченому ст.. 315-1 КПК України шляхом надання органу слідства судових доручень, вважає, що слідством встановлені всі обставини злочину, в матеріалах справи містяться докази, що підтверджують вину підсудних, слідство проведено з дотриманням процесуальних норм, а тому просить постанову скасувати, кримінальну справу направити на новий судовий розгляд.
Представник потерпілих адвокат ОСОБА_10 в своїй апеляції також зазначає, що суд без достатніх підстав повернув справу для додаткового розслідування, вважає, що вина підсудних доведена в повному обсязі, порушень норм процесуального законодавства не допущено, а тому просить постанову скасувати, справу направити на новий судовий розгляд.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, промову прокурора, яка підтримала апеляцію, пояснення потерпілих ОСОБА_9, ОСОБА_11,ОСОБА_8 та їх адвоката ОСОБА_10, які також підтримали апеляції, пояснення підсудних ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та їхнього захисника адвоката ОСОБА_4, які вважають апеляції безпідставними, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що вони не підлягають до задоволення з таких підстав.
Відповідно до вимог ст.. 22 КПК України прокурор, слідчий, орган дізнання зобов’язані вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного , повного і об’єктивного дослідження обставин справи, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдують обвинуваченого, а також обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність.
Як видно із матеріалів кримінальної справи, в тому числі судового розгляду , органом досудового слідства ці ,як і інші , вимоги кримінально-процесуального закону не виконані.
Так, згідно ст.. 64 КПК України при провадженні досудового слідства і розгляді справи в суді підлягають доказуванню подія злочину ( час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину), винність обвинуваченого у вчиненні і мотиви злочину, обставини, що впливають на ступінь тяжкості злочину та інші обставини , які мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Із показань підсудних ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, які вони давали як на досудовому слідстві, так і в с удовому засіданні вбачається, що у справі досудове слідство проведено неправильно , однобоко , з обвинувальним ухилом, не з’ясовано мотив їх дій, оскільки вони втікали і оборонялись від нападу близько 10 осіб, яких потерпілий ОСОБА_8 по телефону викликав до будинку ОСОБА_5 з метою їх побити. Про знаходження цих осіб біля будинку ОСОБА_5 пояснили і самі працівники міліції ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, які допитані як свідки.
Проте, замість повного, всебічного і об’єктивного дослідження цих істотних обставин справи, органами досудового слідства постановою від 16 лютого 2010 року ще задовго до закінчення розслідування кримінальної справи, матеріали які стосуються фактів нанесення тілесних ушкоджень обвинуваченим ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 всупереч вимогам ст..ст. 22, 64 КПК України виділено в окреме провадження. При чому в цій постанові зазначено, що 28 лютого 2010 року близько 21 години на подвірї дворогосподарства ОСОБА_5 невстановленою особою ОСОБА_7 були заподіяні середньої тяжкості тілесні ушкодження., а ОСОБА_6 - легкі тілесні ушкодження.
Більше того, за фактом спричинення ОСОБА_7 тілесних ушкоджень середньої тяжкості 28 лютого 2010 року близько 21 години , постановою слідчого від 22 лютого 2010 року порушено кримінальну справу за ознаками ч. 1 ст. 122 КК України., які виділені в окреме провадження, не дивлячись на те, що такі йому заподіяно в момент вчинення злочину, за який останній притягається до відповідальності.
Таким чином, у своїй постанові суд першої інстанції цілком обґрунтовано зазначив, що слідством не досліджено обставини нанесення побоїв усім трьом підсудним, в тому числі середньої тяжкості тілесні ушкодження підсудному ОСОБА_7. Колегія суддів вважає, що без ретельного дослідження цього факту неможливо повно , всебічно та об’єктивно зясувати як мотив дій самих підсудних, так і правомірність дій потерпілих ОСОБА_8,ОСОБА_9 та ОСОБА_11, а також час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину, що є обов’язковими для доказування і вирішення питання не тільки про винуватість ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 , але й правильність кваліфікації їх діянь.
При таких обставин, судом обґрунтовано визнано, що виділення в окреме провадження кримінальної справи щодо заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 суперечить вимогам ст.. 26 КПК України, не викликалось необхідністю та негативно відбилось на всебічності, повноті та об’єктивності дослідження та вирішення справи і є безумовною підставою для направлення кримінальної справи для додаткового розслідування.
Крім того, із показань потерпілих вбачається , що їм наносили тілесні ушкодження інші особи різними предметами, у тому числі і дерев'яною палицею, схожою на біту, яку було виявлено біля будинку ОСОБА_5 Слідством не перевірено та не з'ясовано, хто і з якою метою міг її туди принести та наносити удари потерпілим.
Твердження прокурора про те, що при вирішенні справи суд не врахував положення ст.315-1 КПК України, які дають змогу суду з метою перевірки і уточнення фактичних даних, одержаних у ході судового слідства, мотивованою ухвалою суду або постановою судді доручити органу, який проводив розслідування, виконати певні слідчі дії є безпідставним, оскільки таким процесуальним шляхом суд позбавлений можливості усунути таку неповноту у судовому засіданні.
Згідно зі статтею 281 КПК, повернення справи на додаткове розслідування з мотивів неповноти або неправильності досудового слідства може мати місце лише тоді, коли ця неповнота або неправильність не може бути усунута в судовому засіданні.
За змістом цього закону неправильним досудове слідство визнається в разі, коли органами досудового слідства при вчиненні процесуальних дій і прийнятті процесуальних рішень були неправильно застосовані або безпідставно не застосовані норми кримінально-процесуального чи кримінального закону і без усунення цих порушень справа не може бути розглянута в суді. Як видно, органами досудового слідства грубо порушено вимоги ст.. 26 КПК України про виділення кримінальної справи в окреме провадження за обставин, коли таке виділення не допускається.
Судом першої інстанції в цілому було дотримано цих вимог кримінально-процесуального закону й зроблено правильний висновок про неможливість розглянути справу по суті без повернення її на додаткове розслідування.
Враховуючи, що справа підлягає безумовному направленню на додаткове розслідування, під час такого розслідування необхідно перевірити доводи підсудних на свій захист та доповнити справу шляхом з'ясування усіх обставин, зазначених у постанові суду.
Тому доводи апеляції прокурора та представника потерпілих про можливість розглянути справу в суді по суті без направлення на додаткове розслідування є безпідставними. Зважаючи на вказані обставини, апеляції до задоволення не підлягають.
Керуючись ст.ст.365, 366 КПК України, апеляційний суд, -
у х в а л и л и в:
Апеляції прокурора, який приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції та представника потерпілих адвоката ОСОБА_10 залишити без задоволення, постанову Тячівського районного суду від 7 жовтня 2010 року про повернення кримінальної справи про обвинувачення ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 за ч.І ст.ст. 121 КК України для додаткового розслідування - без зміни.
Судді :