Справа № 22ц-5404/10 Головуючий в 1 інстанції: Фазан О.З.
Категорія: 37 Доповідач: Данилюк В.А.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
____________________________________________________________________
У Х В А Л А
і м е н е м У к р а ї н и
17 грудня 2010 року місто Луцьк
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого - судді Данилюк В.А.,
суддів – Осіпука В.В., Бовчалюк З.А.,
при секретарі Понєдєльнику О.А.,
з участю:
позивача ОСОБА_1,
представника позивача ОСОБА_2,
відповідачів ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Млинівської сільської ради, ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_3 на рішення Ратнівського районного суду Волинської області від 2 листопада 2010 року,
в с т а н о в и л а :
Рішенням Ратнівського районного суду Волинської області від 2 листопада 2010 року позов задоволено.
Визнано ОСОБА_1 власником житлового будинку та надвірних будівель, що знаходяться по АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1.
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_3 просить вказане рішення скасувати у зв’язку з порушенням судом норм матеріального і процесуального права та ухвалити нове рішення про відмову в позові.
Заслухавши осіб, які беруть участь у справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції – залишенню без змін з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що позивач є єдиним спадкоємцем за заповітом і вчинила передбачені законом дії, необхідні для прийняття спадщини, а тому має право на спадкове майно, що залишилося після смерті її батька.
Такі висновки суду є правильними і ґрунтуються на встановлених судом обставинах справи та нормах матеріального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.
Згідно з ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ч. 1 ст. 1270 К України).
Судом першої інстанції встановлено, що спадкодавцю ОСОБА_4 належав житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами, що знаходиться по АДРЕСА_1 (а.с. 9, 10). ОСОБА_4 за життя склав заповіт, відповідно до якого зазначений будинок та усе належне йому майно заповів своїй дочці ОСОБА_1 (а.с. 13). Після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 відкрилася спадщина на спадкове майно (а.с. 8). Єдиним спадкоємцем за заповітом є дочка спадкодавця – позивач ОСОБА_1 (а.с 5, 6), а відповідач ОСОБА_3 має право на обов’язкову частку у спадщині, як непрацездатний син спадкодавця (а.с. 48, 49). Інших спадкоємців немає.
З матеріалів справи вбачається, що у встановлений законом строк позивач звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини (а.с. 29). У зв’язку з відсутністю правовстановлюючих документів про належність спадкового нерухомого майна спадкодавцеві, позивачу було відмовлено нотаріусом у видачі свідоцтва про право на спадщину (а.с. 21). Відповідач на час відкриття спадщини із спадкодавцем постійно не проживав і з заявою про прийняття спадщини до нотаріальної контори не звертався.
Встановлені судом обставини підтверджуються сукупністю наявних у справі доказів, яким суд дав належну оцінку.
За таких обставин справи та відповідно до вказаних норм матеріального права колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно визначив характер спірних правовідносин та підставно й обґрунтовано задовольнив позов ОСОБА_1, визнавши за нею право власності на житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться по АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті батька ОСОБА_4
Посилання ОСОБА_3 в апеляційній скарзі на порушення судом вимог ст. 1241 ЦК України, нормами якої встановлено право повнолітніх непрацездатних дітей спадкодавця, до яких він відноситься, на обов’язкову частку у спадщині не заслуговують на увагу з наступних підстав.
За змістом ч. 1 ст. 1241 ЦК України малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка).
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 відноситься до зазначеного переліку осіб, які мають право на обов’язкову частку у спадщині, оскільки є сином спадкодавця і йому встановлена третя група інвалідності.
Однак, наявність у відповідача права на обов’язкову частку не означає автоматичного переходу до нього в порядку спадкування цієї частки права власності у спадковому майні та не звільняє його від вчинення необхідних та передбачених главою 87 ЦК України дій для здійснення і реалізації цього права, а саме – подання заяви про прийняття спадщини.
Статтею 1268 ЦК України визначено вичерпний перелік спадкоємців, які вважаються такими, що прийняли спадщину. До таких належать спадкоємці, які постійно проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України, вони не заявили про відмову від неї, а також малолітні, неповнолітні, недієздатні особи, особи, цивільна дієздатність яких обмежена.
Враховуючи, що на час відкриття спадщини відповідач постійно не проживав разом із спадкодавцем, недієздатним чи обмежено дієздатним у встановленому законом порядку не визнавався, із заявою про прийняття спадщини до нотаріуса не звертався, то колегія суддів приходить до висновку про відсутність правових підстав вважати його таким, що прийняв спадщину, і безпідставність вищезазначених доводів апеляційної скарги.
Та обставина, що відповідач не був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи судом першої інстанції, не впливає на правильність висновку суду, оскільки встановлено, що відповідач не має права на спадкове майно.
Відповідно до ч.3 ст. 309 ЦПК України порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального права, зазначені в ньому висновки є правильними і ґрунтуються на встановлених судом обставинах справи, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування ухваленого у даній справі судового рішення відсутні.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Ратнівського районного суду Волинської області від 2 листопада 2010 року в даній справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Судді: /підписи/
З оригіналом згідно:
суддя апеляційного суду
Волинської області В.А.Данилюк