Справа № 22ц-5409/10                                  Головуючий у 1 інстанції  - Лівандовська-Кочура Т.В.

Категорія – 27                                                Доповідач -   Данилюк В.А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

                      У  Х  В  А  Л  А .

 
    20 грудня 2010 року.                                                               місто Луцьк.

    Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого  -      судді Данилюк В.А.,

суддів  - Гапончука В.В., Осіпука В.В.

при секретарі   -  Дуткіній Ж.П.,

з участю представника відповідача - Гарщаль Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до  публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк» в особі філії АТ «Укрексімбанк»  про внесення змін до кредитного договору за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк» в особі філії АТ «Укрексімбанк» на ухвалу Луцького міськрайонного суду від 3 листопада 2010 року про забезпечення позову, -

                                                    В С Т А Н О В И Л А :

    Ухвалою Луцького міськрайонного суду від 3 листопада 2010 року  задоволено заяву позивача  про забезпечення позову до вирішення справи по суті шляхом накладення арешту на грошові кошти  позивача ОСОБА_2, розміщених на депозитних рахунках у відповідача та заборони  АТ «Укрексімбанк» проводити будь-які дії по стягненню з позивача на користь банку заборгованості за кредитним договором № 86707С40 від 8 листопада 2007 року.

     На вказане судове рішення  ПАТ «Державний експортно-імпортний банк»  подав апеляційну скаргу, в якій  просить скасувати оскаржувану  ухвалу як незаконну, постановлену з порушенням норм процесуального права, зокрема, положень ст. ст. 152, 293, 294 ЦПК України та ст. ст. 15, 1054 ЦК України, та не врахування судом обставин, що таким забезпеченням позову порушується право банку проводити стягнення за кредитним договором, і відсутності в даному випадку реальної загрози неможливості виконання рішення.

Заслухавши пояснення представника відповідача Гарщаль Г.В., яка підтримала скаргу в повному обсязі з підстав, наведених в ній, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду, колегія суддів приходить до висновку, що скарга  підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч.3 ст. 151 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

    Судом встановлено, що ОСОБА_2  звернувся в суд з позовом до банку про внесення змін до укладеного між сторонами 8 листопада 2007 року кредитного договору, за умовами якого позичальник отримав кошти в сумі 682000 доларів США з кінцевим терміном погашення до 22 жовтня 2010 року.  Постановляючи 3 листопада 2010 року ухвалу про забезпечення позову, суд  першої інстанції з посиланням на те, що невжиття заходів забезпечення позову по цій справі може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду та існує реальна загроза невиконання судового рішення, постановив оскаржувану представником відповідача ухвалу про забезпечення позову, виконання якої доручене державній виконавчій службі.

      Згідно ч.1 п.1 ст.152 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.

    В ч.3 цієї статті зазначено, що види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

    Відповідно до роз’яснень, даних в п.6 постанови Пленуму Верховного суду України №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову, оскільки існує ризик спричинення їм збитків у разі, якщо сам позов або пов’язані з матеріально-правовими обмеженнями заходи з його забезпечення виявляться необґрунтованими.

    Виходячи з встановлених обставин справи та наведених вимог законодавства, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції про забезпечення позову шляхом заборони позичальнику проводити будь-які дії по стягненню коштів за договором кредиту та з депозитних рахунків позивача реально позбавляють  відповідача захистити свої права по виконанню договірних зобов’язань, створюють ризик спричинення йому збитків  внаслідок невиконання боржником зобов’язань за кредитним договором, а висновок суду, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду по цій справі є необґрунтованим.

            На підставі наведеного колегія суддів дійшла висновку, що ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з відмовою позивачу у задоволенні його заяви про забезпечення позову.

Керуючись ст.313,314,315 ЦПК України, колегія суддів , -

                        У Х В А Л И Л А :

    Апеляційну скаргу  відповідача Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк» задовольнити.

          Ухвалу Луцького міськрайонного суду від  3 листопада 2010 року в даній справі скасувати, в задоволені заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову відмовити.

    Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді :                               /підписи/

Оригіналу відповідає:

Суддя апеляційного суду

Волинської області                                                                               В.А.Данилюк