А П Е Л Я Ц І Й Н И Й  С У Д

В І Н Н И Ц Ь К О Ї  О Б Л А С Т І

Справа № 11-1127/2010

Головуючий у суді І-ї інстанції Михайленко А.В.

Доповідач Пікановський Б.В.

У Х В А Л А

Іменем України

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Апеляційного суду Вінницької області в складі:

    Головуючого Пікановського Б.В.,    

Суддів: Пасько Д.П., Аліфанова Ю.Б.

За участю прокурора Фінца Д.Г.

Адвоката ОСОБА_2

Засудженого ОСОБА_3

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці 23 грудня  2010 р.

кримінальну справу за апеляціями прокурора Ярошенка О.М., який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, засудженого ОСОБА_3 та в його інтересах адвоката ОСОБА_2 на вирок Ленінського районного суду м. Вінниці від  13 жовтня 2010 р., яким засуджено

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, раніше не судимого,

за ст. ст. 15 ч. 3, 115 ч. 1 КК України на 7 років позбавлення волі.

    Стягнуто з ОСОБА_3 на користь потерпілої ОСОБА_4 2000 грн. у відшкодування моральної шкоди. Стягнуто з ОСОБА_3 судові витрати за проведення експертного дослідження в розмірі 150,24 грн. Вирішено питання з речовими доказами.

    Вироком встановлено, що 02.01.2010 р. біля 18 г. 45 хв. ОСОБА_3, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, знаходячись біля свого будинку по АДРЕСА_1, під час сварки з ОСОБА_4, з метою умисного позбавлення її життя, вхопив руками за шию та почав здушувати. Проте, завдяки втручанню мешканця будинку, який почув крики ОСОБА_5, протиправні дії ОСОБА_3 були припинені.

    Не бажаючи припинити свої злочинні дії, ОСОБА_3 в кімнаті свого будинку взяв сокиру, почав наближатись до ОСОБА_5 з погрозами вбивства. Тікаючи від ОСОБА_3, ОСОБА_4 пробігла біля 30 м та впала на землю. Висловлюючи погрози вбивством та маючи намір нанести удар сокирою, з метою доведення свого злочинного умислу до кінця, ОСОБА_3 замахнувся сокирою, проте не довів злочин до кінця, так як працівник міліції вибив з його рук сокиру.

    В апеляціях засуджений та адвокат просять вирок суду змінити. Вважають, що вина ОСОБА_3 у замаху на умисне вбивство не доведена. Він лише бажав налякати потерпілу, тілесних ушкоджень в ділянці шиї потерпілої не виявлено, а тому адвокат вважає, що дії засудженого необхідно перекваліфікувати на ч. 1 ст. 129 КК України. Безпідставно зроблено висновок про вчинення злочину в стані алкогольного сп’яніння. Не можна брати до уваги показання свідків – працівників міліції, які не могли бачити та чути обставини події, так як в темну пору доби перебували в салоні службового автомобіля. Також, в апеляціях є посилання на порушення вимог процесуального закону під час досудового слідства. Зокрема, засудженого не ознайомлено з матеріалами справи, не проведене з його участю відтворення обстановки та обставин події.

    В апеляції прокурора ставиться питання про скасування вироку із поверненням справи на новий судовий розгляд  через невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Так, прокурор звертає увагу на те, що у вироку містяться істотні суперечності. Встановлено, що ОСОБА_3 наніс потерпілій тілесні ушкодження, а засуджено його за замах на вбивство. Також суд не обґрунтував у вироку, чому не взяті до уваги показання засудженого в судовому засіданні.

    Заслухавши доповідача, думку прокурора, який підтримав апеляцію, пославшись на наведені у ній мотиви, доповнив, що суд вийшов за межі обвинувачення, встановивши вчинення засудженим «закінченого замаху» на умисне вбивство, виступи адвоката та засудженого, які підтримали апеляції, вважають, що ОСОБА_3 підлягає відповідальності за погрозу вбивством, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів приходить до висновку про скасування вироку із поверненням справи на новий судовий розгляд з таких підстав.

    Відповідно до вимог ст. 323 КПК України, вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на  всебічному, повному і об’єктивному  розгляді всіх обставин справи.

    Дані вимоги закону судом не виконані. Так, в судовому засіданні засуджений свою вину не визнав та дав показання, які суттєво відрізняються від його показань на досудовому слідстві. На досудовому слідстві ОСОБА_3 показував, що з метою налякати потерпілу, біг за нею з сокирою в руках, погрожуючи вбити (а. с. 116-117). В судовому засіданні засуджений дані обставини заперечував (а. с. 180). Незважаючи на це, його показання, всупереч вимогам ст. 306 КПК України, не проголошувались, причини зміни показань не з’ясовувались.

    Під час допиту потерпілої ОСОБА_4, свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, які викривали ОСОБА_3 у намірі вбити потерпілу, суд в присутності зазначених осіб не з’ясував у підсудного, чому його показання щодо обставин події істотно відрізняються від показань потерпілої та свідків.

    Крім того, висновки суду, викладені у вироку, містять істотні суперечності. Зокрема, навівши у мотивувальній частині вироку досліджені докази, суд дійшов висновку про доведеність факту «…вчинення ОСОБА_3 нанесення ОСОБА_4 тілесних ушкоджень…». Разом з тим, суд засудив ОСОБА_3 за замах на умисне вбивство. При цьому, кваліфікувавши дії ОСОБА_3 за ознакою «закінченого замаху», суд вийшов за межі пред’явленого обвинувачення.

    Таким чином, вирок суду підлягає скасуванню через неповноту судового слідства, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону із поверненням справи на новий судовий розгляд, під час якого належить в повному обсязі дослідити докази, дати їм належну оцінку у їх сукупності, перевіривши при цьому доводи адвоката та засудженого про вчинення іншого, менш тяжкого злочину.

    Доводи захисту про порушення вимог процесуального закону під час досудового слідства до уваги не приймаються, оскільки спростовуються матеріалами справи. Зокрема, слідчим дотримано вимоги ст. ст. 218-221 КПК України, про що свідчать відповідні процесуальні документи (а. с. 120-123). Клопотання про проведення з обвинуваченим відтворення обстановки та обставин події під час досудового слідства ні обвинуваченим, ні захисником не заявлялись, обов’язковість проведення даної слідчої дії процесуальним законом не передбачена, а тому доводи апеляції адвоката в цій частині є надуманими.

    В разі, коли за результатом розгляду справи суд дійде висновку про винність ОСОБА_3 та призначить відповідне покарання, необхідно дотриматись вимог закону про зарахування строку попереднього ув’язнення та строку перебування у вартовому відділенні стаціонарної судово-психіатричної експертизи (а. с. 60, 98-101).

     Керуючись ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляції засудженого ОСОБА_3, адвоката ОСОБА_2 задовольнити частково. Апеляцію прокурора Ярошенка О.М. задовольнити.

Вирок Ленінського районного суду м. Вінниці від  13 жовтня 2010 р. щодо ОСОБА_3 – скасувати, а справу повернути на новий судовий розгляд до того ж суду, але в іншому складі.

Судді:  (підписи)

Вірно: