Справа №22ц-6103/2010 р. оскаржуване рішення ухвалено під головуванням Категорія: 45 Верьовочнікова В.М.
Доповідач Сорока Л.А.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
І М 'Я М У К Р А Ї Н И
11 листопада 2010 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області в складі:
головуючого-судді: Сороки Л.А.
суддів: Нікушина В.П. Копаничук С.Г.
при секретарі: Кирилюк Л.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Вінницької області апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області по справі за позовом Виконавчого комітету Жмеринської міської ради Вінницької області за участю третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та стягнення коштів,-
В С Т А Н О В И Л А :
Позивач 16.08.2010 р. звернувся в суд з вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що відповідач ОСОБА_2 самовільно зайняла земельну ділянку площею 0,0044 га АДРЕСА_1, де зберігає будівельні матеріали, за що була притягнута до адміністративної відповідальності. Ця земельна ділянка передана в сервітутне користування ОСОБА_3
Позивач просив зобов’язати ОСОБА_2 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку та стягнути з неї 1311, 79 грн. витрат для приведення цієї земельної ділянки у придатний для використання стан.
Рішенням суду від 29 вересня 2010 р. позов до ОСОБА_2 задоволено частково.
Суд зобов’язав ОСОБА_2 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку та стягнув з неї 1311 грн 79 коп. витрат на приведення у придатний для використання стан самовільно зайнятої земельної ділянки, також 37 грн. витрат на ІТЗ.
На рішення суду ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.
Апелянт посилається на те, що суд неповно з’ясував обставини по справі та не врахував, що в 1997 їй було дозволено будівництво гаража у зв’язку з чим вона придбала будівельні матеріали. Проте, позивач виділену їй земельну ділянку передав у користування іншій особі ( на праві земельного сервітуту), чим порушив її права.
Перевіривши законність та обгрутованість рішення суду у межах заявлених вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Суд першої інстанції достовірно встановив, що земельна ділянка, відносно якої іде спір, зайнята відповідачкою самовільно. Про це свідчать договори сервітутного користування на ім’я ОСОБА_3 та на ім’я ОСОБА_2 ( а/с 42-43, 45-46), а також акти встановлення меж земельної ділянки ( а/с 48, а/с 51) на ім’я ОСОБА_2 та ОСОБА_3 із яких вбачається що ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на праві земельного сервітуту виділені земельні ділянки, межі яких визначені на місцевості, про що свідчить підпис ОСОБА_2 на акті встановлення меж земельної ділянки (а/с 48).
Як вбачається з кадастрового плану земельні ділянки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 мають різне розташування і навіть не межують одна з одною, в чому пересвідчився суд першої інстанції, який за участі сторін оглянув обидві земельні ділянки (а/с 54).
За постановою адміністративної комісії при виконкомі Жмеринської міської ради від 08.07.2010р. (а/с 5) до ОСОБА_2 застосовувалось адміністративне стягнення за самовільне зайняття земельної ділянки ОСОБА_3, на якій ОСОБА_2 зберігала гранітне каміння.
Суд прийняв правильне рішення, зобов’язавши ОСОБА_2 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку і це рішення відповідає вимогам чинного законодавства.
Проте, суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про стягнення з ОСОБА_2 1311 грн. 79 коп. витрат на приведення у придатний до використання стан земельної ділянки не врахував, що позивачем такі витрати не понесені, про що повідомила суд представник позивача під час розгляду апеляційної скарги. Докази про наявність таких витрат у матеріалах справи відсутні. А тому колегія суддів вважає за необхідне рішення в частині стягнення з ОСОБА_2 1311 грн. 79 коп. скасувати, а в задоволенні позову в цій частині відмовити.
Керуючись ст.. ст.. 307, 309, 313-316 ЦПК України, колегія суддів, -
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 29 вересня 2010р. в частині стягнення з ОСОБА_2 1311 грн. 79 коп. скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким в позові Виконавчого Комітету Жмеринської міської ради Вінницької області до ОСОБА_2 про стягнення 1311 грн. 79 коп. відмовити.
В решті рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 29 вересня 2010р. у цій справі залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може буи оскаржене протягом 20-ти днів до Вищого касаційного Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуюча:
Судді:
З оригіналом вірно: