У Х В А Л А

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати з кримінальних справ

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 16 жовтня 2007 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженої ОСОБА_1 на вирок Дніпровського районного суду м.Дніпродзержинська від 4 жовтня 2006 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 січня 2007 року.

         Цим вироком

                                 ОСОБА_1,

                                 ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження,

                                 раніше не судиму,

         засуджено за ст.368 ч.2 КК України, з застосуванням ст. 69 КК України, на 4 роки 1 місяць позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади викладача, асистента, консультанта у вищих і середніх учбових закладах України та займатися діяльністю, пов'язаною з викладанням у вищих і середніх учбових закладах України на строк три роки, без конфіскації майна.

         На підставі ст.72 ч.5 КК України зараховано в строк відбування покарання тримання засудженої під вартою з 4 вересня по 4 жовтня 2006 року, тобто 1 місяць і остаточно визначено ОСОБА_1  покарання 4 роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади викладача, асистента, консультанта у вищих і середніх учбових закладах України та займатися діяльністю, пов'язаною з викладанням у вищих і середніх учбових закладах України на строк три роки, без конфіскації майна.

         На підставі ст.75 КК України ОСОБА_1  звільнено від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, з іспитовим строком 3 роки.

На підставі ст.76 КК України на неї покладено обов'язки не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання чи роботи, періодично з'являтись для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.

         Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 січня 2007 року вирок щодо ОСОБА_1 залишений без зміни.

         За вироком суду ОСОБА_1 визнано винною у тому, що вона, працюючи з асистентом кафедри перекладу і іноземних мов ДДТУ, в період здачі іспитів умисно вимагала у студентки ОСОБА_2 за приймання іспиту і позитивну оцінку під час здачі іспиту хабар в розмірі 100 доларів США. Після чого 3 червня 2004 року, близько 14 год., в аудиторії № 419 корпусу №3 ДДТУ отримала від ОСОБА_2 за позитивну оцінку при здачі іспиту за предметом “Французька мова” хабар в сумі 100 доларів США, що за курсом Національного банку України становило 532 гривні 42 копійки.     

         У касаційній скарзі засуджена ОСОБА_1 вказує на незаконність вироку, оскільки висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. ОСОБА_1 винною себе не визнає, вважає, що її вина не доведена, а по справі допущені істотні порушення кримінально-процесуального закону, її не було повідомлено про день і час розгляду справи в апеляційній інстанції. З цих підстав просить судові рішення щодо неї скасувати, а справу направити на нове розслідування.

         Заслухавши доповідача, думку прокурора про необґрунтованість касаційної скарги ОСОБА_1, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню.

 Як убачається з касаційної скарги ОСОБА_1, вона оскаржує фактичні обставини справи, що відповідно до вимог ст.378 КПК України не є предметом касаційного розгляду, а тому колегія суддів виходить з фактичних обставин, встановлених судом.

Порушень кримінально-процесуального чи кримінального закону, які б вплинули чи могли вплинути на висновки суду щодо доведеності винності засудженої та правильність кваліфікації її дій, по справі не виявлено.

Також суд обґрунтовано дійшов висновку про можливість призначення засудженій покарання з застосуванням ст.69 КК України, врахувавши відсутність тяжких наслідків від злочину, вчинення злочину вперше та позитивну характеристику засудженої за місцем проживання.

         Разом з тим, колегія суддів вважає, що суд неправильно призначив покарання ОСОБА_1, всупереч вимогам ч.5 ст.72 КК України, зменшивши призначене ним же покарання шляхом зарахування у строк відбування покарання засудженій часу перебування під вартою з 4 вересня по 4 жовтня 2006 року.

Тому вирок суду в частині призначеного ОСОБА_1 покарання підлягає зміні.

Необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню, є доводи касаційної скарги засудженої про порушення кримінально-процесуального закону і неповідомлення її про час розгляду справи апеляційним судом.

Як убачається з матеріалів справи, всі особи, що зазначенні у ст.348 КПК України, в порядку, передбаченому ст.351 КПК України, були повідомленні про надходження апеляційного подання і апеляційної скарги (т.2 а.с.155,158), їм роз'яснено право на ознайомлення з ними та подання заперечень, ці ж особи, в порядку, передбаченому ст.354 КПК України, були повідомленні про дату розгляду справи апеляційним судом (т.2 а.с.173).

Керуючись ст. 394-396 КПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

         касаційну скаргу засудженої задовольнити частково.

Вирок Дніпровського районного суду м.Дніпродзержинська від       4 жовтня 2006 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 січня 2007 року щодо ОСОБА_1 змінити.

Пом¢якшити ОСОБА_1 покарання і вважати її засудженою за ст.368 ч.2 КК України з застосуванням ст.69 КК України на 4 роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади викладача, асистента, консультанта у вищих і середніх учбових закладах України та займатися діяльністю, пов'язаною з викладанням у вищих і середніх учбових закладах України на строк три роки, без конфіскації майна.

Виключити з вироку суду та ухвали апеляційного суду вказівку про зарахування у строк відбування покарання ОСОБА_1 час тримання під вартою з 4 вересня по 4 жовтня 2006 року.

У решті судові рішення щодо ОСОБА_1 залишити без зміни.

Судді :

           Присяжнюк Т.І.         Школяров В.Ф.        Таран Т.С.