АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"15" липня 2010 року
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:
Головуючої – Дикун С.І.
Суддів – Гурзеля І.В., Шевчук Г.М.
при секретарі - Леньзі О.Я.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою СПД-фізичної особи ОСОБА_1 на рішення Козівського районного суду від 01 червня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, про стягнення заборгованості в сумі 131 808,00 грн,-
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися в суд з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, про стягнення заборгованості в сумі 131 808,00 грн., яка виникла внаслідок невиконання відповідачем умов контракту про надання консультаційних послуг.
Рішенням Козівського районного суду від 1 червня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, про стягнення заборгованості в сумі 131 808,00 грн. - задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_1 25 216,00 / двадцять п’ять тисяч двісті шістнадцять/ грн. - основного боргу за договором;
• 5000,00 /п’ять тисяч/ грн. - пені;
• державне мито -1319,00 грн., та 30 грн. судового збору на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В решті позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення Козівського районного суду Тернопільської області від 01 червня 2010 року скасувати в зв’язку з порушенням судом норм матеріального та процесуального права, неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленим, невідповідність висновків суду обставинам справи та постановити нове рішення, яким задоволити його позовні вимоги.
Заслухавши представника апелянта який вимоги апеляції підтримав в межах наведених доводів, відповідача, яка просить скаргу відхилити, дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог вбачається, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає.
Так частково задовільняючи позовні вимоги суд першої інстанції вірно встановив, що 05 серпня 2005 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 був укладений контракт про надання консультаційних послуг (а.с.7).
Згідно розділу V контракту на надання консультаційних послуг від 05 серпня 2005 року ОСОБА_3 зобов’язувався оплатити повну вартість Контракту в сумі 9000 доларів США, не пізніше одного року з моменту отримання імміграційної візи. 17 березня 2006 року ОСОБА_3 отримав імміграційну візу за №80440198.
Кінцевим терміном повернення основної суми заборгованості є 17 березня 2007 року. А також цим розділом передбачено, що ОСОБА_3 несе матеріальну відповідальність перед консультантом за несвоєчасну оплату, згідно з контрактом в розмірі 10% від суми контракту за кожен тиждень відтермінування.
24 березня 2006 року позивачем було укладено договір поруки №2403 (а.с.12), згідно якого ОСОБА_4 виступила в якості поручителя ОСОБА_5 за договором у сумі 9000 тис. дол. США, відповідно до ст.2 якого передбачено оплатити суму у розмірі п’ять тисяч доларів США у гривнях по курсу НБУ на момент сплати, не пізніше 17 березня 2007 року, та кінцевим терміном повернення основної заборгованості не пізніше 17 березня 2007 року.
На виконання вказаного контракту 26 вересня 2006 року ОСОБА_3 оплатив позивачу 4000 доларів США, та 14 березня 2007 року 1800 доларів США.
На 28 червня 2008 року заборгованість ОСОБА_3 по контракту перед ОСОБА_1 становить 3200 доларів США.
Відповідно до ч.4 ст.559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання не пред’явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов’язання не встановлений або встановлений моментом пред’явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред’явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що оскільки кінцевий термін погашення заборгованості сторонами був визначений 17 березня 2007 року, а тому шестимісячний термін для пред’явлення вимоги до поручителя збіг 18 вересня 2007 року. Доводи апеляції про надіслання вчасно такої вимоги колегією апеляційного суду не приймаються оскільки з представленої копії повідомлення вбачається, що воно відправлене центром еміграційних програм на ім’я поручительки, а не позивачем, крім того зі штемпелів не можна зробити висновку про дату відправлення - 18.08.2007 року, як про це стверджує апелянт.
До суду позивач звернувся із вимогою про стягнення заборгованості із поручителя ОСОБА_4 лише 25 серпня 2009 року.
А тому судом вірно відмовлено в солідарному стягненні з боржника і поручителя, а стягнуто суму заборгованості з одного боржника.
Також судом вірно зменшено суму неустойки, при цьому суд першої інстанції послався на ч.3 ст.551 ЦК України, якою передбачено що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Суд врахував також те, що ОСОБА_3 в даний час перебуває на території України, тобто фактично не скористався з послуг наданих йому позивачем, хворіє розладом психіки у зв’язку із смертю його сина, який помер у липні 2009 року, що стверджується копією свідоцтва про смерть (а.с.46), в даний час не працює, перебуває на лікуванні, а тому визначив розмір пені -5000 грн..
Рішення суду є законним та обгрунтованим, підстав для його зміни чи скасування колегія суду не вбачає.
Керуючись п.ч.1 ст.307, 308, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів,-
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу СПД-фізичної особи ОСОБА_1 - відхилити.
Рішення Козівського районного суду від 01 червня 2010 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі скарги безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуючий — підпис
Судді - два підписи
З оригіналом згідно:
Суддя апеляційного суду
Тернопільської області І.В. Гурзель