АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
''7 '' жовтня 2010 року
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:
Головуючого -Сташківа Б.М.
Суддів -Гурзеля І.В., Демковича Ю.Й.
при секретарі -Зварич Т.С.
з участю:
апелянта ОСОБА_1,
його представника ОСОБА_2,
відповідача ОСОБА_3, її представника ОСОБА_4
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Гусятинського районного суду Тернопільської області від 19 серпня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3, Гусятинського районного комунального бюро технічної інвентаризації, третьої особи без самостійних вимог, приватного нотаріуса Юзви Г.З. про визнання недійсним договору дарування, скасування реєстрації права власності на нерухоме майно, -
ВСТАНОВИЛА:
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3 про визнання договору дарування житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами разом з земельною ділянкою розміром 0.27 га від 12.08.2003 року недійсним та скасування реєстрації права власності на нерухоме майно, домоволодіння в АДРЕСА_1 від 17.09.2003 року на прізвище ОСОБА_3, посилаючись на те, що про договір дарування йому нічого невідомо, і він вчинив його, не розуміючи значення своїх дій під впливам хвороби - хронічного алкоголізму, просив застосувати ст.55,48 ЦК УРСР, згодом доповнив позовні вимоги і просив вважати договір в частині дарування земельної ділянки недійсним з тих підстав, що державний акт про право власності на землю не пройшов державної реєстрації, а отже він не набув права власності на земельну ділянку і відповідно не мав права її відчуджувати.
Рішенням Гусятинського районного суду від 19 серпня 2010 року в позові ОСОБА_1 до ОСОБА_3, Гусятинського районного комунального бюро технічної інвентаризації, третьої особи без самостійних вимог приватного нотаріуса Юзви Г.З., про визнання недійсним договору дарування та скасування реєстрації права власності на нерухоме майно – відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Гусятинського районного суду від 19 серпня 2010 року і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог, а саме, визнати недійсним договір дарування та скасувати державний акт на право власності на землю, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши апелянта та його представника, які підтримали вимоги апеляції в межах наведених доводів, думку відповідачки та її представника, які просять апеляційну скаргу відхилити, дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та доповнень до неї, вбачається, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає.
Так, відмовляючи в задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що підстав для визнання договору дарування недійсним та скасування реєстрації договору дарування не встановлено.
З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погоджується.
У відповідності до п.4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, який набув чинності з 1 січня 2004 року цивільний кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чиннності.
Позивачем оспорюється договір дарування та державна реєстрація права власності, які вчиненні в 2003 році, а отже до цих правовідносин вірно застосовувались норми ЦК УРСР, редакції 1963 року.
У відповідності до ст.48 ЦК УРСР недійсною є та угода, яка не відповідає вимогам закону. Статею 55 зазначеного Кодексу передбачено, що угода, укладена громадянином, хоч і дієздатним, але який в момент укладення перебував у такому стані, коли він не міг розуміти значення своїх дій або керувати ними, може бути визнана судом недієздатною.
ОСОБА_1 оспорюється договір дарування від 12.08.2003 року, посвідченого приватним нотаріусом Гусятинського нотаріального округу Юзвою Г.З., з якого вбачається, що ОСОБА_1 подарував ОСОБА_3 житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами разом з земельною ділянкою розміром 0.27 га, що знаходиться в АДРЕСА_1, житловий будинок належав ОСОБА_3
В.У. на підставі свідоцтва про право власності виданого виконкомом Копичинської міської ради 30.05.1985 року і зареєстрованого в Чортківському МБТІ 31.05.1985 року за № 151. Земельна ділянка розміром 0.27 га, з них 0.25 га для будівництва та обслуговування житлового, господарських будівель та споруд, 0.02 га для введення особистого підсобного господарства належить ОСОБА_1 на підставі Державного акта на право власності на землю серії ТР № 2466, виданого на підставі рішення 8-ої сесії Котівської сільської ради від 25.12.1996 року та зареєстрованого в Книзі записів державних актів 7.08.2003 року за № 250.
Вчинення підпису на договорі ОСОБА_1 не оспорюється.
Відповідно до ч.І ст.60 ЦК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Судом першої інстанції не здобуто належних та допустимих доказів, які б підтверджували доводи позивача щодо нерозумінння значення свої дій під час вчинення оспорюваного правочину.
Так згідно висновку амбулаторно судової психіатричної експертизи № 375 ОСОБА_1 на період часу вчинення ним 12.08.2003 року договору-дарування житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами та земельної ділянки страждав на розлади психіки і поведінки внаслідок вживання алкоголю. Зазначений розлад психіки не позбавляє здатності усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними.
Доводи викладенні в доповненні до апеляції про те, що у висновку зазначено, що " в матеріалах цивільної справи відсутні відомості про психічний стан підекспертного на період вчинення правочину 12.08.2003 року , тому не можливо визначити чи міг він усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними", а тому експертиза проведена неповно, спростовуються першим абзацом резолютивної частини висновку. Обов'язок представити докази, в т.ч. і для оцінки експертом, лежить у відповідності до процесуальних норм на позивачі. Судом забезпечено право позивача на представлення доказів, зокрема допитувались свідки, долучались представлені ним письмові докази.
Доводи про те що державний акт на право власності на землю на ім'я ОСОБА_1 серії ТР № 2466, виданий на підставі рішення 8-ої сесії Котівської сільської ради від 25.12.1996 року та зареєстрований в Книзі записів державних актів 7.08.2003 року за № 250 не пройшов державної реєстрації, а отже він не набув права власності на цю земельну ділянку у відповідності до ст.125 ЗК України, спростовуються записом в самому акті про державну реєстрацію, печаткою та підписами на ньому та тою обставиною, що другий примірник акту зберігається у Котівській сільській раді, яка вправі була у відповідності до ст.12 ЗК України передавати земельні ділянки комунальної власності у власність громадян. Та обставина, що на той час існував інший порядок державної реєстрації державних актів на земельну ділянку - і з 25 липня 2003 року, часу реєстрації відповідного наказу держкомзему про тимчасовий порядок ведення державного реєстру земель в Міністерстві юстиції України, такі державні акти повинні реєструватись в ДП Центру ДЗК , чого згідно довідки від 5.10.2009 року (а.с.68) зроблено не було - не є достатньою підставою для визнання зазначеного договору недійсним. Оскільки право набуття власності на земельну ділянку оспорюється самим власником, а не іншими особами, зокрема розпорядником землі - Котівською сільською радою, яка не ставить під сумнів набуття ОСОБА_1 права власності на цю земельну ділянку, якою сільська рада розпорядилась у відповідності до наданих її законом повноважень. Разом з тим, державна реєстрація оспорюваного договору дарування домоволодіння була здійснена 17.09.2003 року (а.с.7). В данний час відповідачка ОСОБА_3 володіє оспорюваною земельною ділянкою розміром 0,25 та 0,02 га на підставі державних актів від 29 жовтня 2003 року (а.с.83,84), які належним чином зареєстровані в Гусятинському районному відділі земельних ресурсів за №№ 446,447, дійсність яких не оспорюється.
За вказаних обставин рішення суду ухвалене у відповідності до вимог матеріального та процесуального права, підстав для його зміни чи скасування колегія не вбачає.
Керуючись п.1 ч.І ст. 307, ст.ст.308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,-
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити
Рішення Гусятинського районного суду від 19 серпня 2010 року залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двадцяти днів .
Головуючий:
Судді :