АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
" 25 " листопада 2010 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:
Головуючої- Дикун С.І.
Суддів — Шевчук Г.М., Гурзеля І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 Альфредовитча на рішення Підволочиського районного суду від 11 серпня 2010 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства “Універсал Банк” до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором кредиту та звернення стягнення на предмет іпотеки,-
ВСТАНОВИЛА:
В квітні 2010 року Публічне акціонерне товариство “УніверсалБанк” звернулось до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення з відповідача на користь банку заборгованості в сумі 1 444999,75 грн., звернення стягнення на предмет іпотеки нежитлову будівлю, адмінбудинок,загальною площею 421,7 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
Рішенням Підволочиського районного суду від 11 серпня 2010 року позов задоволено.
Стягнено з ОСОБА_4 заборгованість в користь публічного акціонерного товариства “Універсал Банк” кошти по Генеральному договору про надання кредитних послуг №BL982 17 грудня 2007 року в сумі 1444999 (один мільйон чотириста сорок чотири тисячі дев'ятсот дев'яносто дев'ять) гривень 75 коп.
Звернуто стягнення на предмети іпотеки: нежитлову будівлю, адмінбудинок, загальною площею 421,7 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_4 від 17 грудня 2007 року на праві власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченим приватним нотаріусом Волочиського районного нотаріального округу за реєстровим №2790 та зареєстрованого в Волочиському районному бюро технічної інвентаризації 20 серпня 2007 року, записане у реєстрову книгу №25, номер запису 195 за реєстровим №1522300444.
Стягнено з ОСОБА_4 на користь публічного акціонерного товариства “Універсал Банк” 1700 грн. державного мита та 120 грн. на інформаційне забезпечення розгляду цивільних справ.
Додатковим рішенням від 18 жовтня 2010 року звернуто стягнення на предмет іпотеки — нежитлову будівлю, адмінбудинок під номером 8 ( вісім), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_4 на праві приватної власності для погашення вищезазначеної заборгованості та застосовано спосіб реалізації вказаного житлового будинку — шляхом продажу публічним акціонерним товариством “Універсал банк” з застосуванням процедури продажу, передбаченої ст.38 ЗУ “Про іпотеку”, а саме: з правом укладання договору купівлі-продажу з іншою будь-якою особою з наданням усіх повноважень продавця, необхідних для здійснення продажу.
В апеляційній скарзі та доповненнях до неї ОСОБА_4 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити Публічному акціонерному товариству “Універсал Банк” у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а саме: суд звернув стягнення на заставне майно, яке після реалізації позбавить його і членів його сім'ї засобів для існування. Крім того вказував, що банк неправомірно в односторонньому порядку в порушення умов договору збільшив процентну ставку.
В судове засідання сторони не з'явились, хоча належним чимном були повідомлені про день та час розгляду справи.
Розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає.
Статтею 526 частиною 1 ЦК України передбачені загальні умови виконання зобов'язання, а саме зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог — відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти позичальнику у розмірі та на умовах встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.
Судом установлено, що грудня 2007 року між ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_4 було укладено Генеральний договір про надання кредитних послуг № ВL982, відповідно до яко банк зобов'язався надати відповідачу кредитні кошти в межах ліміту, що дорівнює 155000,00 дол. США.
Відповідно до даного договору були заключені індивідуальні угоди: ВL982/КГ-1 від 17 грудня 2007 року, відповідно до яких позивач надав відповідачу у тимчасове платне користування на споживчі потреби готівкові кошти в межах ліміту Генерального договору в сумі 85000,00 доларів США зі сплатою відсотків 14% річних, від 26 серпня 2008 року діє відсоткова ставка 15,25 % річних, та повернення коштів згідно встановленого ліміту у строк до 30 листопада 2008 року; BL982/1530/K-1 від 28 грудня 2007 року, відповідно до якої позивач надав відповідачу у тимчасове платне користування на споживчі потреби готівкові кошти в межах ліміту Генерального договору в сумі 35000,00 доларів США зі сплатою відсотків 11,5 річних, від 26 серпня 2008 року діє відсоткова ставка 13,50 % річних, та до 01 грудня 2027 року рівними частинами; № ВL982/ВL2547-КL+ від 04 березня 2008 року, відповідно до якої позивач надав відповідачу у тимчасове платне користування на споживчі потреби готівкові кошти в межах ліміту Генерального договору в сумі 35000,00 доларів США зі сплатою відсотків 14,00 % річних, від 26 серпня 2008 року діє відсоткова ставка 15,25 % річних, та повернення коштів згідно встановленого ліміту у термін до 28 лютого 2009 року.
Для забезпечення виконання зобов'язання між ОСОБА_4 та позивачем був укладений договір іпотеки від 17 грудня 2007 року, посвідчений приватним нотаріусом за реєстром №4403, згідно якого було передано в іпотеку нерухоме майно, нежитлову будівлю, адмінбудинок загальною площею 421,7 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1
Заборгованість по кредиту відповідача ОСОБА_4 згідно розрахунків по кожній індивідуальній угоді від 22.12.2009 року становить :
• по індивідуальній угоді № BL982/KL-1 від 17.12.2007 року - 84988,84 доларів США, що в еквіваленті в національній валюті України зі офіційним курсом НБУ станом на дату розрахунку становить 677276, 07 гривень, що включає прострочену заборгованість по кредиту - 18820,40 доларів США (149979,71 гривень), відсотки - 13858,92 доларів США (110441,73 гривень), підвищені відсотки (пеня) 2378,74 доларів США (18956,18 гривень);
• по індивідуальній угоді № BL982/1530/K-1 від 28.12.2001 року - 34235,76 доларів США, що в еквіваленті в національній валюті України за офіційним курсом НБУ станом на дату розрахунку становить 272859.01 гривень, що включає прострочену заборгованість по кредиту - 408,93 доларів США (3259,17 гривень), відсотки - 4781,91 доларів США (38111,82 гривень), підвищені відсотки (пеня) 52,29 доларів США (416,75 гривень);
• по індивідуальній угоді № BL982/1530/K-1 від 28.12.2007 року - 34984,13 доларів США, що в еквіваленті в національній валюті України за офіційним курсом НБУ станом на дату розрахунку становить 278788,53 гривень, (включає прострочену заборгованість по кредиту - 5,82 доларів США (46,38 гривень) відсотки - 5510,08 доларів США (43909,83 гривень), підвищені відсотки (пеня) 532,04 доларів США (4239,83 гривень).
Загальна заборгованість ОСОБА_4 перед банком становить 181322,71 доларів США, що в еквіваленті до національної валюти по курсу НБУ становить 1444999 грн. 75 коп.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції вірно виходив з того, що ОСОБА_4 не виконав взятих на себе зобов'язань, а тому підставно стягнув з відповідача заборгованість за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Згідно ч.2 ст.1050 ЦК України в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 ЦК України.
Згідно із ч.1 ст.33 ЗУ “Про іпотеку” у разі невиконання боржником основного зобов”язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Посилання апелянта на те, що позовні вимоги не підлягають до задоволення, оскільки позивач в порушення умов договору підвищив в односторонньому порядку процентну ставку та не повідомив його про дану зміну умов договору, судова колегія не бере до уваги, оскільки вони не грунтуються на законі та спростовуються матеріалами справи.
Згідно п.5.2 Ґенерального договору про надання кредитних послуг №BL982 сторони погодили, що при настанні обставин, передбачених п.5.1 Банк може збільшити розмір процентних ставок.
З матеріалів справи вбачається, що боржник сплачував відсотки за новою ставкою, а тому колегія суддів вважає, що пропозиція про підвищення процентної ставки відповідачем була прийнята і правочин вважається вчиненим, враховуючи ч.2,3 ст.205, ч.2 ст.642 ЦК України ( навіть за відсутності доказів належного повідомлення боржника), так як фактичні дії вказують на прийняття пропозиції.
Таким чином, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги його висновків не спростовують, у зв’язку з чим колегія не знаходить підстав для його скасування.
Керуючись ст.ст. 307,ч.1,п.1; 308; 313; 314; 317; 319; 324; 325 ЦПК України, колегія суддів ,-
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.
Рішення Підволочиського районного суду від 11 серпня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий — підпис
Судді — два підписи
з оригіналом згідно:
Суддя апеляційного суду
Тернопільської області Г.М.Шевчук