3

                                                         Справа№ 2-139

                                                  2007 року

 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

      25 січня 2007 року Ялтинський міський суд у складі судді Ганича М.Ф.,

при секретарі Василенко Ж.І., з участю адвоката ОСОБА_1, розглянувши у

відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ялта цивільну справу за позовом

ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення

боргу,

ВСТАНОВИВ:

      Позивач просить суд стягнути з відповідача борг за договором позики в

сумі 20200 гривень, а також 1212 гривень відсотків за вказаним договором позики

і судові витрати по справі.

      Позовні вимоги мотивує тим, що він 7 червня 2004 року уклав з

відповідачем договір позики, за умов якого передав відповідачу гроші в сумі

4000 доларів США, що згідно курсу Національного банку України складає 20200

гривень. При цьому відповідач при укладенні договору прийняв на себе

зобов'язання повернути вказані гроші в строк до 1 травня 2005 року, проте до

теперішнього часу відповідач суму боргу не повернув. Крім того, відповідач

зобов'язаний відшкодувати йому три відсотки річних від простроченої суми, що

складає по його розрахунках 1212 гривень.

      Представник позивача позовні вимоги підтримав з тих же підстав.

Відповідач позовні вимоги не визнав, посилаючись на те, що він дійсно 7 червня

2004 року уклав з відповідачем договір позики і взяв в борг у відповідача 4000

доларів США, про що власноручно склав розписку. При цьому в липні-серпні 2005

року він повернув позивачу 4500 доларів США, проте при поверненні грошей

позивач розписку йому не повернув і він не надав цьому ніякого значення.

      Вислухавши сторони, адвоката, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що

позов ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

      Відповідно до ст.1046 ЦК України, за договором позики одна сторона

(позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові

кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується

повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж

кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з

моменту передання грошей.   

Судом встановлено, що 7 червня 2004 року між позивачем і відповідачем був

укладений договір позики за умов якого позивач передав відповідачу гроші в сумі

4000 доларів США, а відповідач прийняв на себе зобов'язання повернути суму

боргу в строк до 1 травня 2005 року. Вказаний договір позики був оформлений у

вигляді розписки, що відповідає вимогам ч.2 ст.1047 ЦК України. Факт укладення

вказаного договору позики підтверджується оригіналом розписки(а.с.8) і не

оспорюється відповідачем.

При цьому встановлено, що до теперішнього часу відповідач своїх зобов'язань по

поверненню грошей переданих йому позивачем за договором позики не виконав, що

підтверджується поясненнями позивача і його представника.

При цьому доводи відповідача про те, що він в липні-серпні 2005 року повернув

позивачу суму боргу з відсотками у розмірі 4500 доларів США судом до уваги не

приймаються з наступних підстав.

Згідно ст.60 ч.1 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини,

на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.  

Проте, порушуючи вимоги вказаного закону відповідач на підтвердження своїх

доводів про повернення позивачу суми позики не представив суду ніяких

достовірних доказів.

При цьому посилання відповідача на свідчення свідків ОСОБА_4,

ОСОБА_5 і ОСОБА_6, допитаних судом про те, що в їх присутності

приблизно в серпні 2005 року відповідач повертав позивачу борг, судом не може

бути взята до уваги, оскільки вказані докази відповідно до ст.59 ч.2 ЦПК

Україну не є допустимими.

Не можуть бути взяті до уваги і доводи відповідача про те, що згідно договору з

Ялтинським відділенням АКБ «Укрсоцбанку» позивач 14 вересня 2005 року уклав

договір на суму 4000 доларів США, що підтверджує його доводи про повернення

позивачу суми боргу, оскільки сам по собі факт укладення вказаного договору

позивачем з банком не свідчить про те, що відповідач повернув позивачу суму

боргу.

Відповідно до ст.1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути

позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку,

що встановлені договором.

Оскільки відповідач своїх зобов'язань за договором позики не виконав, суд

вважає, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума боргу у

розмірі 4000 доларів США, що згідно довідки Ялтинського відділення АКБ

«Уксоцбанка»(а.с.6) складає 20200 гривень.

Разом з тим, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення  з відповідача

відсотків за договором позики у розмірі трьох відсотків від простроченої суми,

що складають 1212 гривень не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст.1048 ч.2 п.1 ЦК України, договір позики вважається безпроцентним,

якщо він укладений між фізичними особами на суму, яка не перевищує

п'ятдесятикратного розміру неоподаткованого мінімуму доходів громадян, і не

пов'язаний із здійсненням підприємницької діяльності хоча б однією із сторін.  

Оскільки вказаний договір укладений між фізичними особами і не пов'язаний із

здійсненням підприємницької діяльності вимоги позивача в цій частині позову не

підлягають задоволенню.

Всього з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума боргу у

розмірі 20200 гривень і судові витрати, понесені позивачем на інформаційно-

технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30 гривень, а всього 20230 гривень.

Крім того, з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір в сумі

202 гривни, оскільки позивач при подачі позовної заяви як інвалід другої групи

був звільнений  від сплати судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10,60,209,212-215 ЦПК України, ст.ст.

1046,1047,1048,1049 ЦК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 суму боргу у розмірі 20200 (двадцять тисяч двісті) гривень і

судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи

Ялтинським міським судом в сумі 30(тридцять) гривень, а усього 20230(двадцять

тисяч двісті тридцять) гривень.

В решті частини позову ОСОБА_2- відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 судовий збір в дохід держави в сумі

202(двісті дві) гривни.

На рішення може бути подана апеляційна скарга в Апеляційний Суд АРК через

Ялтинський міський суд АРК в порядку та строки, передбачені ст.ст.294-296 ЦПК

України.

Суддя: