АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 червня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:
Головуючого – Ходоровського М.В.
Судді – Гурзеля І.В., Бершадська Г.В.
при секретарі – Жовняревич Т.М.
З участю — ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі на рішення Тернопільського міськрайонного суду від 13 травня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_1 до управління ПФУ в місті Тернополі про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги, -
ВСТАНОВИЛА:
В березні 2010 року ОСОБА_1 звернулась в суд із вказаним позовом, в якому просила, визнати дії відповідача неправомірними, стягнути недоплаченого їй щомісячного підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 2007 року по 2009 рік як особі, що у встановленому порядку набула статус дитини війни та зобов’яти відповідача проводити їй виплату пенсії з підвищенням на 30% мінімальної пенсії за віком довічно.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 13 травня 2010 року позов задоволено частково.
Зобов’язано управління Пенсійного фонду України в місті Тернополі нарахувати і виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” за періоди з 9 липня по 31 грудня 2007 року та з 22 травня по 31 грудня 2009 року включно з урахуванням проведених виплат за вказані періоди.
Стягнуто з відповідача в користь УДК в м. Тернополі -120 гривень витрат на ІТЗ розгляду справи в суді.
В решті позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі управління ПФУ в місті Тернополі просить рішення суду скасувати повністю та ухвалити нове, яким задоволити апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом норм матеріального права. Апелянт зазначив, протягом 2007р., 2008р. та 2009 року надбавка до пенсії ОСОБА_1 виплачувалисась в розмірі встановленому для дітей війни на підставі ЗУ “Про Державний бюджет України” на відповідні роки, оскільки кошти на це були передбачені в Державному бюджеті.
В судовому засіданні ОСОБА_1 пояснила, що рішення суду першої інстанції вважає законним і обгрунтованим, а апеляційну скаргу такою, що не підлягає до задоволення.
Апеляційна скарга до задоволення не підлягає.
Як встановлено судом, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є громадянкою України і отримує пенсію за віком, а також має статус дитини війни, що підтверджується її пенсійним посвідченням №НОМЕР_1 з відміткою управління праці та соціального захисту населення Тернопільської міської ради від 7.02. 2006 року.
Протягом 2007 року ОСОБА_1 виплата підвищення до пенсії не проводилась, у січні-березні 2008 року здійснювалась у розмірі 47 грн., квітні-червні 2008 року — 48 грн. 10 коп., липні-вересні 2008 року — 48 грн. 20 коп., жовтні-грудні 2008 року — 49 грн. 80 коп.
Відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», дію статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, з урахуванням ст, 111 цього Закону, було зупинено.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року цю норму визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною).
Згідно підпункту 2 пункту 41 розділу 11 Закону України від 28.12.2007 року № 107-VI “Про Державний буджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” текст ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” викладено в іншій редакції. Однак, рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року ці зміни також визнанні неконституційними.
Відповідно до ч. 2 ст. З Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, державні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про неконстититуційність.
Судом першої інстанції вірно визначено протиправними дії відповідача про відмову в перерахунку підвищення пенсії за періоди, в які обмежувальні закони визнані некоституційними.
Доводи апеляції щодо відсутності бюджетного фінансування виплату підвищеної пенсії безпідставні.
Так, положення статті 7 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, якою передбачено, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету України, та на яку посилається апелянт обґрунтовуючи свою бездіяльність щодо непідвищення пенсії тим, що кошти до Пенсійного фонду України з державного бюджету не надходили, вірно не взяті судом першої інстанції до уваги з таких підстав, що ст. 88 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” установлено, що в разі недостатності виділених із державного бюджету України коштів за бюджетними програмами, пов’язаними з розмежуванням джерел виплати пенсій між державним бюджетом України та Пенсійним фондом України, пенсії, визначені законодавством для відповідних категорій громадян, виплачуються у повному обсязі за рахунок власних надходжень Пенсійного фонду України. Тобто цією нормою по-іншому врегульовано питання щодо фінансування забезпечення такої гарантії, як підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. І оскільки ця норма прийнята пізніше, то вона має пріоритет над нормою, закладеною у статті 7 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.
Доводи апеляції про те, що законодавством України не визначено поняття “мінімальна пенсія за віком” як розрахункової велечини для підвищення пенсії згідно ст.6 Закону не є переконливими, оскільки ч.3 ст. 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” установлено, що мінімальний розмір пенсії за віком, установлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону України “Про прожитковий мінімум” прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.
Отже, вихідним критерієм обчислення розміру підвищення до пенсії, відповідно до закону України “Про соціальний захист дітей війни” є розмір мінімальної пенсії за віком, визначений статтею 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”,оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на підвищення пенсії виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено статтею 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”. Іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір немає.
При вказаних обставинах суд прийшов до правильного висновку про те, що мало місце порушення прав позивача щодо невиплати підвищення пенсії, передбаченої ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” з 9 липня по 31 грудня 2007 року та з 22 травня по 31 грудня 2009 року, з урахуванням виплачених у відповідні періоди сум, а тому підставно визнав дії управління Пенсійного фонду України в місті Тернополі протиправними та зобов’язав відповідача нарахувати і виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії за вказані періоди у розмірі 30 (тридцяти) відсотків мінімальної пенсії за віком.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення та скасування рішення.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 313, 314 ЦПК України, колегія суддів, -
У х в а л и л а :
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в місті Тернополі відхилити.
Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 13 травня 2010 року залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуючий-підпис
Судді-підписи
з оригіналом згідно
Суддя Апеляційного суду
Тернопільської області І.В.Гурзель