Судове рішення #12714460

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2010 року.  Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:

Головуючого – Козака І.О.

Суддів – Гурзеля І.В., Демковича Ю.Й.

при секретарі – Саланді О.

з участю пердставника апелянта ОСОБА_1, представника позивача Возної Н.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на постанову Підволочиського районного суду від 16 серпня 2010 року по справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк “Приватбанк” до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИЛА:

Публічне акціонерне товариство комерційний банк “Приватбанк” звернулося до суду з даним позовом, про стягнення боргових зобов’язань за кредитним договором ОСОБА_3, які складають: по тілу кредиту — 47737,58 грн., по відсотках за користування кредитом — 8569,13 грн., по комісії за користування кредитом — 3097,17 грн., пеня за несвоєчасність виконання зобов’язань за договором — 2077,69 грн., а всього заборгованість становить — 61481,57 грн, які позивач просив стягнути з відповідача , а також оплачені судові витрати.

16 серпня 2010 року рішенням Підволочиського районного суду Тернопільської області стягнуто із ОСОБА_3 в користь публічного акціонерного товариства комерційний банк “Приватбанк” заборгованість за кредитним договором у розмірі 61481,57 грн. (шістдесят одну тисячу чотириста вісімдесят одну гривню 57 коп.). Звернувши стягнення на предмет застави: автомобіль ВАЗ моделі 212300, 2005 року випуску, тип ТЗ — легковий універсал-В, НОМЕР_2, реєстраційний номер: НОМЕР_1, що належить на праві власності ОСОБА_3 — шляхом продажу автомобіля публічним акціонерним товариством комерційний банк “Приватбанк” з укладенням від імені ОСОБА_3 договору купілі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, шляхом зняття вказаного автомобіля з обліку в органах ДАІ, а також наданням ПАТ КБ “Приватбанк” всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу. Стягнуто із ОСОБА_3 в користь ПАТ КБ “Приватбанк” судові витрати.

Представник ОСОБА_3- ОСОБА_1 в апеляційній скарзі просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне зясування судом обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи.

Заслухавши представника апелянта ОСОБА_1, який підтримав вимоги апеляції в межах наведених доводів, представника банку Возну Н.Є., яка просить апеляцію відхилити, дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог вбачається що апеляційна скарга до задоволення не підлягає .

Так ухвалюючи рішення про задоволення позову суд першої інстанції виходив з того що 19.12.2005 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_3 був укладений кредитний договір на загальну суму 106117,52 грн. Кредит надався з кінцевим терміном повернення 18.12.2012 року, зі сплатою 15 відсотків річних. З щомісячним погашенням коштів, згідно графіку,  в розмірі 1710 грн.. В подольшому в січні 2009 року , згідно умов договору про право банку змінювати відсоткову ставку за наявності певних обставин відсоткова ставка була піднята до 18%. річних. ОСОБА_3 систематично порушував строки погашення чергових платежів, а з липня 2009 року взагалі припинив сплату коштів, а тому суд прийняв рішення про стягнення суми боргу та звернення стягнення на заставлене майно.

З таким висновком суду першої інстанції колегія погоджується, оскільки він зроблений на підставі вірно встановлених обставин справи та відповідних правовідносин.

Так з виписки з рахунку погашення заборгованості ОСОБА_3 вбачається що в 2006 році, за вересень, черговий платіж взагалі ним не проплачений, а в решту місяців затримки з розрахунком становили від 1 до 16 днів. Такі ж затримки та непроплати відбувались в 2007,2008 та 2009 роках. А тому у відповідності до договору вподальшому черговий платіж, який сплачував ОСОБА_3 - 1710 грн. йшов на погашення нарахування відсотків на заборгованість, пені та штрафів за несвоєчасну проплату і не покривав поточну заборгованість. Наведені в апеляційній скарзі ОСОБА_3 розрахунки не відображають нарахування штрафних санкцій за несвоєчасне погашення боргу, що передбачено п.п.3,8 та 4,1 договору, а тому не можуть братись до уваги.

Як вбачається з розрахунку з липня 2009 року відповідач перестав сплачувати будь які суми і станом на 31.03.2010 року ОСОБА_3 мав заборгованість на суму 61481,57 грн., яка складається із: 47737,58 грн. - заборгованості по кредиту, 8569.13 грн. - заборгованості по відсотках за користування кредитом, 2077,69 грн. - пені за несвоєчасність виконання зобов’язань за договором.

Відповідно до вимог ст.526 ЦК України, зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

У відповідності до ч.2 ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням) то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів належних йому відповідно до ст.1048 цього кодексу.  

Доводи апелянта про його непогодження зі зміною банком в одностороньому порядку відсоткової ставки в сторону підвищення, не можуть перевірятись апеляційним судом на предмет їх правомірності , оскільки зазначені дії банку були проведені у відповідності до п.п.2.3.1 кредитного договору і стали частиною угоди між сторонами. Апелянт визнав, що про зміну відсоткової ставки він був належно повідомлений.  Визнання догворів  недійсними, у відповідності до законодавства, проводиться в судовому порядку. Таких позовних вимог в суді першої інстанції не розглядалось.

У відповідності до ст. 303 ЦПК України апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.  

Крім того, судом встановлено, що між позивачем та відповідачем був укладений договір застави рухомого майна від 19.12.2010 року., згідно якого передано у заставу належне ОСОБА_3 на праві власності майно: автомобіль марки ВАЗ, 2005 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1. В договорі передбачено, що банк має право звернути стягнення на предмет застави у випадку, якщо в момент настання термінів виконання яких-небудь із зобов’язань передбачених кредитних договором вони не будуть виконані. Згідно, ст.19, 20 ЗУ “Про заставу” з метою задоволення своїх вимог заставодержатель має право звернути звернення на предмет застави, у випадку якщо в момент настання термінів виконання будь-якого із зобов’язань, передбачених кредитною угодою вони не будуть виконані.

За вказаних обставин рішення суду є законним та обгрунтованим, підстав для його зміни чи скасування колегія не вбачає.

 

Керуючись п.1ч.1 ст.307ст.ст.308, 314, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - відхилити.

Рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області від 16 серпня 2010 року залишити без змін.

На ухвалу може бути подано касаційну скаргу на протязі 20 днів безпосередньо до Верховного Суду України.

Головуючий — підпис

Судді — два підписи

З оригіналом вірно.

Суддя апеляційного суду
Тернопільської області     Гурзель І.В.

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація