АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 грудня 2010 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:
Головуючої: Фащевської Н.Є.
Суддів: Сташківа Б.І., Жолудько Л.Д.
при секретарі: Сенику В.В.
з участю сторін: ОСОБА_1 та її адвоката ОСОБА_2, відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4 та її представника ОСОБА_5
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Тернопільського міськрайонного суду від 24 вересня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Першого відділу державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції, спеціалізованого державного підприємства «Укрспец’юст», ОСОБА_4, ОСОБА_3, третіх осіб - приватний нотаріус Тернопільського нотаріального округу ОСОБА_6, ТОВ «Міське бюро технічної інвентаризації» про визнання недійсним правочину по передачі у власність квартири в порядку реалізації майна на публічних торгах; визнання недійсним акту про проведення прилюдних торгів, визнання недійсним свідоцтва про право власності на квартиру на підставі акту про проведення прилюдних торгів; визнання недійсним договору дарування квартири; визнання недійсним свідоцтва про право власності на квартиру; визнання права власності на спадкове майно,-
В с т а н о в и л а:
Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Першого відділу державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції, спеціалізованого державного підприємства «Укрспец’юст», ОСОБА_4, ОСОБА_3.третіх осіб - приватний нотаріус Тернопільського нотаріального округу ОСОБА_6, ТОВ «Міське бюро технічної інвентаризації» про визнання недійсним правочину по передачі у власність квартири в порядку реалізації майна на публічних торгах; визнання недійсним акту про проведення прилюдних торгів, визнання недійсним свідоцтва про право власності на квартиру на підставі акту про проведення прилюдних торгів; визнання недійсним договору дарування квартири; визнання недійсним свідоцтва про право власності на квартиру; визнання права власності на спадкове майно.
Позивачка зазначила, що рішенням Тернопільського міськрайонного суду було встановлено факт проживання однією сім’єю без реєстрації шлюбу її батька ОСОБА_7 та ОСОБА_8, а також проведено розподіл набутого майна. В порядку виконання вказаного рішення суду ДВС Тернопільського міського управління юстиції та СДП «Укрспец’юст» порушили вимоги ЗУ «Про виконавче провадження», в частині порядку звернення стягнення на майно боржника. Зокрема реалізовано з прилюдних торгів належну ОСОБА_9 квартиру АДРЕСА_1 «а» в м.Тернополі з метою погашення заборгованості по рішенню суду перед ОСОБА_8 Дану квартиру на торгах придбала ОСОБА_3, яка в подальшому подарувала її ОСОБА_4. В касаційному порядку вищевказане рішення суду було скасоване та ОСОБА_8, відмовлено у задоволенні її позовних вимог, у тому числі і про поділ майна. З огляду на викладене просить визнати недійсними усі правочини по відчуженню квартири. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_9- батько позивачки помер, в зв’язку з чим просить визнати за нею, як спадкоємницею першої черги після його смерті, право власності на квартиру АДРЕСА_1 «а» в м.Тернополі в порядку спадкування за законом.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 24 вересня 2010 року позов задоволено.
Визнано недійсним правочин по передачі у власність двохкімнатної квартири АДРЕСА_1, вчинений між ОСОБА_3 та ДВС в м.Тернополі № 1 в особі СДП «Укрспец'юст» в порядку реалізації майна на публічних торгах, що відбулися 14 лютого 2007 року.
Визнано недійсним акт про проведення прилюдних торгів від 21 березня 2007 року, складений за результатами примусової реалізації двохкімнатної квартири АДРЕСА_1.
Визнано недійсним свідоцтво про право власності на двохкімнатну квартиру АДРЕСА_1 «а» у м.Тернополі, видане 26 березня 2007 року приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу на підставі акту про проведення прилюдних торгів від 21 березня 2007 року на ім’я ОСОБА_3.
Визнано недійсним договір дарування двохкімнатної квартири АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, який посвідчений 06 березня 2009 року приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу.
Визнано недійсним свідоцтво про право власності на двохкімнатну квартиру АДРЕСА_1, видане на ім’я ОСОБА_4.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1, в порядку спадкування після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_9.
В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить рішення Тернопільського міськрайонного суду від 24 вересня 2010 року скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування своїх вимог, апелянт посилається на порушення судом норм матеріального права, а також на те, що судом неповно з’ясовано всі обставини, що мають значення для справи, не враховано, що ОСОБА_3 є добросовісним набувачем, оскільки не знала і не могла знати, що при підготовці прилюдних торгів ДВС здійснено порушення чинного законодавства.
У судовому засіданні ОСОБА_4 та її представник підтримали доводи апеляційної скарги, зіславшись на обставини викладені в ній.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, перевіривши доводи в межах апеляційної скарги за матеріалами справи, приходить до висновку, що скаргу слід відхилити виходячи із слідуючих обставин.
У відповідності до ст.308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Виходячи зі змісту заявлених позовних вимог відповідно до положень ст.214 ЦПК України суд повинен вирішити такі питання: чи мали місце обставини, якими обгрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Ухвалюючи рішення про визнання прилюдних торгів недійсними, суд першої інстанції виходив з того, що під час проведення прилюдних торгів Тернопільською філією Спеціалізованого Державного підприємства «Укрспец’юст» Міністерства юстиції України 14 лютого 2007 року та Державною виконавчою службою у м. Тернополі №1 в порушення Закону України “Про виконавче провадження” була укладена угода про продаж двохкімнатної квартири, з порушенням публічного порядку, спрямована на порушення конституційних прав і свобод колишнього власника квартири ОСОБА_9, який помер 16 липня 2007 року та правонаступниці ОСОБА_4, яка є єдиною спадкоємницею після смерті батька.
З такими висновками суду слід погодитися, оскільки він узгоджується з матеріалами справи і не суперечить положенням чинного законодавства.
Із матеріалів справи вбачається, що між ОСОБА_9 та ОСОБА_8 виник спір щодо встановлення факту проживання однією сім'єю без шлюбу та поділу спільної сумісної власності подружжя, де суд першої інстанції спочатку задовольнив такі позовні вимоги, провів між сторонами поділ спільного майна та стягнув із ОСОБА_9 в користь ОСОБА_8 83 553,50 гривень різниці вартості розподіленого майна.( а.с. 11,13,83,93).
Справи судами з приводу цього спору розглядалися неодноразово. Останнім судовим рішенням Тернопільського міськрайнного суду від 17 лютого 2009 року встановлено тільки факт проживання ОСОБА_8 з ОСОБА_9 однією сім'єю без шлюбу з 1997 року по 2005 рік. У решті позовних вимог, в тому числі і у поділі спільного майна відмовлено (а.с. 186). Рішенням судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області від 2 травня 2009 року скасовано рішення Тернопільського міськрайонного суду від 17 лютого 2009 року і ухвалено нове рішення, яким в позовних вимогах відмовлено (а.с.119).
На підставі первинного судового рішення за заявою представника ОСОБА_8, Тернопільським міськрайонним судом було видано виконавчий лист за №2-9083 від 27 лютого 2006 року, а 09 березня 2006 року державним виконавцем ДВС у м.Тернополі №1відкрито виконавче провадження.
Порядок реалізації арештованого майна передбачено Законом України “Про виконавче провадження”, Інструкцією про проведення виконавчих дій, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 21 квітня 2005 року та Тимчасовим положенням про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27 жовтня 1999 року.
Частиною 6 статті 50 Закону України “Про виконавче провадження” визначено, якщо у виконавчому документі про стягнення коштів не вказаного певного рахунку, та в разі відсутності коштів та цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, державний виконавець зобов'язаний не пізніше місячного строку з моменту відкриття виконавчого провадження винести постанову про звернення стягнення на майно боржника, яку не пізніше трьох днів надсилає сторонам.
Згідно статей 61,62 Закону України “Про виконавче провадження” реалізація арештованого майна, за винятком майна, вилученого за законом та зазначеного в частині восьмій стаття 55 цього Закону, здійснюється спеціалізованими організаціями, які залучаються на тендерній (конкурсній) основі на підставі договорів між Державною виконавчою службою та спеціалізованими організаціями шляхом його продажу на прилюдних торгах, аукціонах, звернення стягнення на будинок, квартиру, інше приміщення, земельну ділянку, що є нерухомим майном, провадиться у разі відсутності у боржника достатніх коштів чи рухомого майна.
Відповідно до ч.4 ст.57 Закону України “ Про виконавче провадження”, державний виконавець про оцінку арештованого майна повідомляє сторони, які мають право оскаржити оцінку до суду в 10-денний строк з дня отримання повідомлення.
Абзацом 5 п.5.12.5 Інструкції про проведення виконавчих дій передбачено, що державний виконавець протягом трьох робочих днів з моменту отримання звіту про оцінку майна доводить її до відома сторін виконавчого провадження. Боржник вважається таким, що ознайомлений з результатами проведеної оцінки арештованого майна, якщо йому надіслано повідомлення про таку оцінку рекомендованою кореспонденцією за адресою зазначеною у виконавчому документі, або іншим фактичним місцем проживання чи перебування боржника, встановленим державним виконавцем, або письмовою заявою сторін виконавчого провадження, або шляхом надання йому копії звіту про оцінку майна під розпис. У разі відмови боржника від прийняття копії звіту про оцінку майна державний виконавець складає про це акт у присутності понятих, після чого боржник вважається таким, що ознайомлений з оцінкою майна.
Абзацом 3 п.512.2 Інструкції встановлено, що якщо передане торговельним організаціям майно не буде продане протягом двох місяців, то воно підлягає переоцінці у термін не більше 10 днів, державний виконавець переоцінює майно за участю представника торговельної організації у присутності стягувача і боржника чи їх представників та в строк не більше 5 днів передає акт переоцінки майна торговельній організації. Неявка стягувача або боржника не є підставою для припинення дії державного виконавця з переоцінки майна. Якщо в місячний строк після переоцінки майно не буде продано торговельною організацією, то державний виконавець повідомляє про це стягувача і пропонує йому визначитися щодо залишення за собою непроданого майна.
Згідно з п.3.5 Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна спеціалізована організація, яка проводить публічні торги не пізніше ніж за 15 днів до дня проведення публічних торгів публікує в порядку, визначеному Положенням про Єдиний державний реєстр виконавчих проваджень, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 20 травня 2003 року за №43/5, зареєстрованим у Мін'юсті 21 травня 2003 за №388/7709 на відповідному веб-сайті інформацію про нерухоме майно, що реалізується. Оголошення про проведення прилюдних торгів має бути розміщене не пізніше семи днів з моменту укладення договору про реалізацію майна, а у випадку проведення повторних торгів- не пізніше семи днів з моменту переоцінки майна.
Такі вимоги закону не були дотримані державним виконавцем під час продажу квартири при проведенні прилюдних торгів.
Згідно п. 2 роз'яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року “ Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними”, відповідно до статей 4 та 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, актам Президента України у випадках, встановлених Конституцією України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної республіки Крим у випадках і у межах, встановлених Конституцією України та законами, а також моральним засадам суспільства. Зміст правочину не повинен суперечити положенням актів, прийнятим відповідно до Конституції України.
Із матеріалів цивільної справи вбачається, що під час виконання рішення суду державним виконавцем ДВС у м.Тернополі №1 при виконанні зведеного виконавчого провадження допущено грубе порушення статей 14, 50, 57, 61, 64 Закону України ”Про виконавче провадження”, зокрема не винесено постанови про звернення стягнення на майно, чим порушено порядок проведення виконавчих дій, не направлено сторонам копії постанови про залучення експерта для визначення вартості квартири, порушено черговість звернення на майно, не взято до уваги акт від 15 вересня 2005 року, яким описані речі побутового вжитку на суму 29081,00 грн., а експертний висновок про оцінку майна використано з матеріалів цивільної справи. Головний державний виконавець незаконно виніс постанову про зняття арешту з арештованого майна, незаконно затвердив акт про проведення прилюдних торгів, назаконно видав платіжне доручення №291 від 22 березня 2007 року про перерахування коштів від реалізації майна на суму 116388,41 грн. на рахунок представника боржника в банку”Надра”, а не стягувачу, внаслідок чого останній протягом 10 днів зняв з рахунку вказаного банку 101 000 грн., акт про проведення прилюдних торгів арештованого нерухомого майна затверджений розпорядженням голови комісії з ліквідації ОСОБА_10, який на момент складання процесуальних документів звільнений із займаної посади.
Факт неправомірних дій державного виконавця щодо передачі на реалізацію описаного майна - квартири АДРЕСА_1 “а” у м.Тернополі підтверджується протестом прокуратури м.Тернополя (а.с. 33), постановою №2/19/3 від 15 березня 2007 року Департамента Державної виконавчої служби (а.с.56), а також постановою №3/79934 від 14 травня 2007 року відділу ДВС головного Управління юстиції у Тернопільській області (а.с.79). Із змісту цих процесуальних документів вбачається, що прокуратура м.Тернополя зобов'язувала державного виконавця ДВС ОСОБА_11 припинити незаконні дії щодо реалізації описаної та арештованої квартири АДРЕСА_1, а Департамент державної виконавчої служби ДВС Тернопільської області зобов'язав начальника державної виконавчої служби у м.Тернополі №1 ОСОБА_10, головного державного виконавця Єрохіну О.В. З приводу допущених порушень надати пояснення голові комісії з ліквідації Департаменту державно виконавчої служби та вжити заходів щодо усунення порушень вимог Закону України “Про виконавче провадження”, які виявлені за результатами перевірки,однак вказані зобов'язання ними залишилися не виконаними, а напроти в порушення постанови №3/19/3 від 15 березня 2007 року головним державним виконавцем Єрохіним О.В. 20 березня 2007 року винесено постанову про зняття з арешту з арештованого майна, а начальник ДВС у м.Тернополі №1 ОСОБА_10 незаконно затвердив розпорядження про перерахунок коштів стягувачу, акт про проведення прилюдних торгів арештованого нерухомого майна та підписав платіжне доручення, оскільки на момент складання процесуальних документів був звільнений із займаної посади.
Відповідно до ч.2 ст.388 ЦК України, майно не може бути витребуване від добросовісного набувача, якщо воно було придбане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.
Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини, знищення, пошкодження майна фізичної чи юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Судова колегія вважає, що суд першої інстанції правомірно прийшов до висновку, що позивач правомірно звернувся з позовом про визнання прилюдних торгів недійсними, оскільки прилюдні торги - це продаж майна, на яке звернено стягнення і яке підлягає реалізації. Під час проведення прилюдних торгів укладається угода про передачу майна у власність, сторонами якої, з одного боку, є покупець-учасник прилюдних торгів, котрим може бути фізична чи юридична особа, а з другого-продавець- відділ ДВС в особі спеціалізованої організації, яка організовує та проводить ці прилюдні торги за договором з Державною виконавчою службою.
Таким чином, під час проведення прилюдних торгів бала укладена угода про передачу майна у власність. Визнання угоди недійсною можливе з підстав, передбачених Цивільним Кодексом України.
Стаття 203 ЦК України передбачає, що зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Згідно ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України.
Виходячи із змісту ч.2 ст.388 ЦК України, суд першої інстанції правомірно прийшов до висновку, що квартира АДРЕСА_1 була продана з грубим порушенням Закону України “Про виконавче провадження”, Інструкції про проведення виконавчих дій, Тимчасового положенням про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, що привело до явного порушення законних прав і свобод позивача.
А, тому позивачка ОСОБА_1, яка була допущена судом, як правонаступник позивача ОСОБА_9, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, і є єдиним спадкоємцем після його смерті правомірно звернулася з позовними вимогами про визнання недійсними прилюдних торгів та визнання права власності на спадкове майно і її вимоги підставно були задоволені.
Виходячи з аналізу здобутих доказів, судова колегія прийшла до висновку, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, суд першої інстанції повно та правильно з''ясував характер спірних правовідносин, правильно застосував зазначені норми матеріального права, висновки суду про встановлені обставини й правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності та підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для його скасування не вбачає.
Керуючись ст.ст.304, 307, 308, 313-315, 317, 319, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, а рішення Тернопільського міськрайонного суду від 24 вересня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржене у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів зі дня проголошення.
Головуючий — підпис
Судді — два підписи
З оригіналом вірно.
Суддя апеляційного суду
Тернопільської області Б.І. Сташків