АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"15" липня 2010 року
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:
Головуючої - Дикун С.І.
Суддів - Гурзеля І.В., Шевчук Г.М.
при секретарі - Леньзі О.М.
з участю - позивачки ОСОБА_1,
відповідачки ОСОБА_2, представника
управління у справах дітей і молоді Тернопільської
міської ради -Тимчишин В.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Тернопільської обласної дирекції "Райффайзен Банк Аваль" на рішення Тернопільського міськрайонного суду від 31 липня 2009 року за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_5, ВАТ “Райфайзен банк "Аваль", третіх осіб — Управління у справах дітей і молоді Тернопільської міської ради, приватний нотаріус Тернопільського міського нотаріального округу ОСОБА_6, Перший відділ Державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції, Тернопільський міський відділ громадянства, міграції та реєстрації фізичних осіб про визнання договору іпотеки недійсним,-
ВСТАНОВИЛА:
Позивач ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2, ВАТ "Райффайзен банк Аваль", третіх осіб — Управління у справах дітей та молоді Тернопільської міської ради, приватного нотаріуса Тернопільського міського нотаріального округу ОСОБА_6, Перший відділ Державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції, Тернопільський міський відділ громадянства, міграції та реєстрації фізичних осіб про визнання договору іпотеки недійсним, посилаючись на те, що при укладенні даного договору її матірю та банком були порушені її, житлові права оскільки вона та її брат будучи дітьми проживали в зазначеній квартирі і як їй стало відомо пізніше вони були зняті з реєстрації без відома органу опіки та піклування та їх згоди.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 31 липня 2009 року позов задоволено. Визнано недійсним договір іпотеки, укладений 26.07.2006 року між АППБ "Аваль"(ВАТ "Райффайзен банк Аваль") та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Денисюком І.Л та зареєстрованим в реєстрі за №6864 .
В апеляційній скарзі Тернопільська обласна дирекція ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" просить скасувати рішення суду, як таке, що винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права і ухвалити нове рішення, яким відмовити в позовних вимогах ОСОБА_1 повністю та стягнути судові витрати в розмірі 79,25 грн., понесені скаржником при поданні апеляційної скарги, з позивача.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення свідків та учасників судового засідання, первіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає.
Так задовільняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того що спірним договором іпотеки були порушені права позивачки на користування житлом, оскільки при уладенні вищевказаного договору не було отримано згоди органу опіки та піклування, приховано інформацію що в будинку проживають неповнолітні діти, які були формально перереєстровані в інше житлове приміщення.
З таким висновком суду першої інстанції колегія погоджується .
Судом встановлено, що 26.07.2006 року між АППБ "Аваль" та ОСОБА_2, було укладено договір іпотеки, предметом якого став житловий будинок по АДРЕСА_1 та земельна ділянка для обслуговування вказаного житлового будинку і господарських будівель площею 300 кв.м. по вул. Чернівецькій,23 в м. Тернополі, які належали їй на праві власності.
Даний договір укладений з метою забезпечення вимоги АППБ "Аваль" (іпотекодержателя), що витікають із кредитного договору №014\0034/82/25835 від 26.07.2006 року, укладеного між АППБ "Аваль" та ОСОБА_5, за умовами якого останній зобов’язаний до 25.05.2013 року повернути банку кредит в сумі 80 000 дол. США, сплатити відсотки за користування ним, а також можливу неустойку.
Відповідно до умов договору іпотеки від 26.07.2006 року іпотекодержатель (АППБ "Аваль") має право у випадку невиконання зобов’язань ОСОБА_5 за кредитним договором отримати задоволення за рахунок заставленого майна - житлового будинку та земельної ділянки по АДРЕСА_1, належних на праві власності ОСОБА_2
18 грудня 2007 року приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу ОСОБА_6 було вчинено виконавчий напис про звернення стягнення на заставлене ОСОБА_2 майно на суму 479 609 грн. 83 коп.. На підставі вказаного напису нотаріуса державним виконавцем першого відділу ДВС винесено постанову про відкриття виконавчого провадження та накладення арешту на вказаний вище будинок і земельну ділянку, а 12 січня 2008 року складено акт опису та арешту вказаного майна.
На час укладення спірного договору іпотеки в буд. №23 по вул. Чернівецькій в м. Тернополі проживали неповнолітні діти ОСОБА_2 - дочка ОСОБА_1 - в д.ч. позивачка ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 та син ОСОБА_8-ІНФОРМАЦІЯ_2, які формально були зняті з реєстрації у вказаному будинку напередодні укладення оспорюваного договору та зареєстровані в квартирі по АДРЕСА_1 в якій також були зареєстровані власники квартири ОСОБА_9 та ОСОБА_7, про що свідчить довідка КЖЕП "Залізничник" №2965 від 01.07.2006 року. Про формальність зняття з реєстрації та те що ОСОБА_1 постійно проживала і проживає в по АДРЕСА_1, свідчить акт обстеження житлово-побутових умов від 08.04.2008р., складений начальником відділу з питань опіки та піклування служби у справах дітей Тернопільської міської ради. Також допитаний в якості свідка ОСОБА_9 в суді апеляційної інстанції пояснив, що на прохання свого знайомого ОСОБА_5 він на деякий час прописав до себе на квартиру неповнолітніх ОСОБА_1 та ОСОБА_8. Вони в нього жодного дня не проживали. І до суду він їх ніколи не бачив взагалі. Свідок ОСОБА_10 пояснила що являється знайомою ОСОБА_8 і проживаючи по сусідству знає що неповнолітні ОСОБА_8 в 2006 році і по даний час нікуди з будинку не відїздили.
Таким чином встановлено, що неповнолітні ОСОБА_1 та ОСОБА_8 мали право користування жилим будинком по АДРЕСА_1, як члени сім”ї власника житлового будинку в силу ст.156 ЖК України та ст. 405 ЦК України та відповідно до ч.2 ст.18 Закону України “Про охорону дитинства”
Відповідно до ст. 12 Закону України "Про основи соціального захисту бездомних громадян та безпритульних дітей" не припускається зменшення або обмеження прав і охоронюваних законом інтересів дітей при вчиненні будь- яких правочинів стосовно жилих приміщень. Для здійснення будь-яких правочинів стосовно нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, потрібна попередня згода органу опіки і піклування.
Як вбачається з пояснень представника органу опіки та піклування такої згоди при уладенні договору іпотеки вони не давали і за вказаних обставин не не дали б, оскільки ним явно порушено житлові права дітей.
Відповідно до змісту ст.ст. 203, 215 ЦК України правочин є недійсним, якщо він суперечить цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, моральним засадам суспільства або суперечить правам та інтересам малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей у випадку вчинення його батьками (усиновлювачами).
За вказаних обставин оспорюваний договір іпотеки суперечить актам цивільного законодавства які направленні на охорону прав дітей, порушує права та інтереси неповнолітніх як такий що позбавляє їх права на житло і з цих підстав невідповідає засадам справедливості, добросвістності та розумності. Тому права ОСОБА_1 підлягають судовому захисту і суд першої інстанції вірно визнав оспорюваний договір іпотеки жилого будинку недійсним.
Доводи апеляції про те що ОСОБА_1 не мала права користування житловим приміщенням своєї матері є невірними і суперечать ст.405 ЦК України, ч.2 ст.18 Закону України “Про охорону дитинства”.
Доводи апеляції про те що предметом іпотеки є не лише житловий будинок а і земельна ділянка як окремий об”єкт нерухомості, на який позивачка права не має теж не можуть братись до уваги . Так у відповідності до ст. 5. Закону “Про іпотеку” предметом іпотеки можуть бути один або декілька об'єктів нерухомого майна за таких умов:
нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього
відповідно до законодавства може бути звернене стягнення;
нерухоме майно зареєстроване у встановленому законом порядку
як окремий виділений у натурі об'єкт права власності, якщо інше не
встановлено цим Законом.
Як вбачається з державного акту на право власності на земельну ділянку яка належить ОСОБА_2 в м.Тернополі по вул.Чернівецькій , 26 вона зареєстрована як окремий об”єкт права власності. (а.с.25)
Однак ст. 6 зазначеного закону передбачено, що якщо будівля (споруда), що передається в іпотеку, розташована на земельній ділянці, яка належить іпотекодавцю на праві власності, така будівля (споруда) підлягає передачі в іпотеку разом із земельною ділянкою, на якій вона розташована.
Якщо в іпотеку передається земельна ділянка, на якій розташовані будівлі (споруди), які належать іпотекодавцю на праві власності, така земельна ділянка підлягає передачі в іпотеку разом з будівлями (спорудами), на якій вони розташовані.
Оскільки в даному випадку земельна ділянка для обслуговування житлового будинку та господарських будівель, законом про іпотеку визначена для передачі в іпотеку, не як окремий обєкт , а разом з будівлями то відповідно діє виключення зазначене в законі і окремим предметом іпотеки вона не являється. Також ст.381 ЦК України садиба визначена як окремий об”єкт права власності. За вказаних обставин судом першої інстанції вірно визнано недійсним весь договір іпотеки.
Рішення ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. п.ч.1 ст.307, ст. 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,-
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Тернопільської обласної дирекції "Райффайзен Банк Аваль" - відхилити.
Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 31 липня 2009 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Головуючий-підпис
Судді-підпис
з оригіналом згідно
Суддя Апеляціного суду
Тернопільської області І.В.Гурзель