АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"17" червня 2010 року
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:
Головуючого– Кузьми Р.М.
Суддів – Гурзеля І.В., Дикун С.І.
при секретарі –Стопник О.С.
з участю сторін: ОСОБА_1,
ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду від 23 березня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_2 до ОСОБА_1, Акціонерного страхового товариства “Вексель” про стягнення матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та моральної шкоди
ВСТАНОВИЛА:
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 23 березня 2010 року року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 813 гривень матеріальної шкоди та 4000 гривень моральної шкоди, завданих дорожньо-транспортною пригодою.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 200 гривень моральної шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3, ОСОБА_2 89 гривень 80 копійок сплаченого судового збору та 120 гривень витрат на ІТЗ розгляду цивільної справи в дохід держави.
В задоволенні в решті позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення яким в позові відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального права та на невідповідність висновків суду обставинам справи.
Апелянт ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_5 вимоги апеляції підтримали в межах наведених доводів та пояснили що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про винність ОСОБА_1 у ДТП, та безпідставно не стягнув заподіяні ним збитки з страхової компанії. Позивачі ОСОБА_2 просять апеляцію відхилити. Вважають висновки суду вірними, оскільки наїзд на них ОСОБА_1 здійснив на пішоходному переході, а про те що його відповідальність застрахована він їм не повідомляв і до страхової компанії вони не звертались.
Заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, вбачається що апеляція до задоволення не підлягає.
Так задовільняючи часково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того що ОСОБА_1 03.12.2008 року близько 17 год. 20хв., керуючи транспортним засобом марки Ніссан. д.н.з. НОМЕР_1, в м.Тернополі по вул. Винниченка в темну пору доби, не вибрав безпечної швидкості руху наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу та не дав дорогу пішоходам ОСОБА_2 , які проходили проїзну частину дороги допустивши наїзд на них. В результаті ДТП ОСОБА_2 спричинена матеріальна шкода витратами на купівлю ліків в розмірі 813 грн. та моральна шкода, яку суд визначив кожному з потерпілих в залежності від ступеня травм та інших врахованих судом обставин.
З таким висновком суду першої інстанції колегія погоджується, оскільки на підставі досліджених доказів судом вірно встановлені обставини та правовідносини між сторонами.
Так суд вірно послався, як на доказ вини ОСОБА_1 у вчиненні ДТП на постанову судді Тернопільського міськрайонного суду від 05.01.2009 року.
Згідно зазначеної постанови ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні адміністративного поступку передбаченого ст.124 КУпАП і на нього накладено стягнення у вигляді 350грн. штрафу.
У відповідності до ч.3 ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у адміністративні справі, що набрало законної сили, не доводяться при розгляді інших справ, яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Доводи апеляції про те що існує постанова слідчого про закриття кримінальної справи за данним фактом від 19.04.2009 року за відсутністью в його діях складу злочину судом вірно не взято до уваги, як підставу у відмові відшодування шкоди оскільки обставини викладені в зазначеній постанові стосуються наявності чи відсутності кримінільно карних дій ОСОБА_1 . Зазначена постанова слідчого, на відміну від постанови судді, не може прийматись бездоказово, що до викладених там обставин. Судом першої інстанції встановлено що ОСОБА_1 повинен нести матеріальну відповідальність за заподіяну джерелом підвищеної небезпеки шкоду в силу ст. 1187 ЦК України, оскільки згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2, власником автомобіля NISSAN X-TRAIL д.н.з. НОМЕР_1, є ОСОБА_6, а відповідач ОСОБА_1 має право ним керувати відповідно запису, в особливих відмітках.
В результаті ДТП, згідно листка працездатності та витягу з історії хвороби ОСОБА_3 перебувала на стаціонарному лікуванні з 03.12.по 09.12.2008 року в Тернопільській міській комунальній лікарні швидкої допомоги з діагнозом закритий уламковий перелом лівого наколінника з незначним зміщенням і їй було накладено гіпсову шину.
Щодо позивача ОСОБА_2, то відповідно витягу з історії хвороби, виданого Тернопільською міською комунальною лікарнею, він також перебував на стаціонарному лікуванні з 03.12. по 09.12.2008року з діагнозом закрита травма грудної клітки, збій грудної клітки, йому призначено знеболюючі засоби та в задовільному стані виписано на амбулаторне лікування.
Розмір матеріальної та моральної шкоди спричиненої потерпілим апелянтом не оспорюється.
Доводи апеляції про те що судом незастосовано Закон України №1961-IV “«Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортих засобів” та не покладено відшкодування шкоди на страхову компанію “Вексель” є невірними, оскільки судом першої інстанції перевірялись дії ОСОБА_1 на відповідність зазначеному закону і встановвлено що ОСОБА_1 діяв всупереч вимогам ст. .35 Закону України №1961-IV який передбачає що для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику (або якщо страховик невідомий - MТCБУ) відповідну заяву. У заяві про виплату страхового відшкодування має міститися: найменування страховика, до якого подасться заява, або МТСБУ; назва (для юридичної особи), прізвище, ім'я, по батькові (для фізичної особи) заявника, його місцезнаходження або місце проживання; зміст майнової вимоги заявника щодо відшкодування завданих збитків; інформація про вже здійснені взаєморозрахунки осіб, відповідальність яких застрахована, та потерпілих: обставини, якими заявник обґрунтовує свою вимогу, та докази, що підтверджують її відповідно до законодавства: розмір шкоди; підпис заявника і дата подання заяви. До заяви додаються довідки про дорожньо-транспортну пригоду, довідки відповідних закладів охорони здоров'я щодо тимчасової втрати працездатності або довідки спеціалізованих установ про встановлення стійкої втрати працездатності (інвалідності) у разі її виникнення, інші документи, які мають відношення до даної дорожньо-транспортної пригоди, завірені у встановленому порядку.
Однак в судовому засіданні не здобуто доказів повідомлення ОСОБА_1 потерпілих про назву та місцезнаходження страховика та відомості про страховий поліс №ВС2600506, а відтак він не виконав вимоги п.ЗЗ.1.3. ст..33 Закону України №1961- IV., що унеможливило подачу позивачами страховику АСТ «Вексель» заяви з належними додатками про виплату страхового відшкодування. Таким чином апелянтом та позивачами ОСОБА_2 недотримані процедурні питання відшкодування страховиком заподіяної страхувальником шкоди. На данний час такий порядок звернення до страховика, сторонами не втрачений. А тому підстав зобов”язувати відшкодовувати шкоду АСТ “Вексель” в примусовому порядку у суда не було. Крім того стягнутий судом розмір моральної шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика.
За вказаних обставин рішення суду є законним та обгрунтованим, підстав для його зміни чи скасування колегія не вбачає.
Керуючись п.1ч.1 ст.307, ст.ст. 308, 314, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1- відхидити.
Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 23 березня 2010 року залишити без змін .
Ухвала набуває законної сили з часу проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку на протязі 2-х місяців безпосередньо до Верховного Суду України.
Головуючий — підпис
Судді — підпис
З оригіналом згідно:
Суддя апеляційного суду
Тернопільської області Гурзель І.В.