АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"11" листопада 2010 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:
Головуючого – Шевчук Г.М.
Суддів – Демковича Ю.Й., Хоми М.В.
при секретарі – Юрдизі Н.Р.
з участю - сторін
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства “УкрСиббанк” на рішення Тернопільського міськрайонного суду від 30 липня 2010 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства “УкрСиббанк” до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення кредитної заборгованості за рахунок будь-якого майна, в тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки ,-
ВСТАНОВИЛА:
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 30 липня 2010 року в задоволенні позову ПАТ “УкрСиббанк” до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення кредитної заборгованості в сумі 401576,45 гривень та за рахунок будь-якого майна, в тому числі звернення стягнення на предмет іпотеки АДРЕСА_1 — відмовлено.
В апеляційній скарзі ПАТ “УкрСиббанк” просить скасувати рішення суду, посилаючись на те, що судом при постановленні рішення були порушені норми матеріального та процесуального права. Вважає, що висновок суду про відсутність правових підстав для задоволення позову є помилковим.
В судовому засіданні представник ПАТ “УкрСиббанк” скаргу підтримав, зіславшись на доводи, викладені в ній.
Відповідач ОСОБА_1, представник ОСОБА_3 апеляційну скаргу заперечили, рішення суду вважають законним.
Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.
Судом першої інстанції встановлено, що 7.07.2006 року між АКІБ “УкрСиббанк” (правонаступником якого є ПАТ “УкрСиббанк”) та ОСОБА_1 укладено Договір про надання кредиту №110749600, відповідно до умов якого банк зобов’язується надати позичальнику, а позичальник зобов’язується прийняти, належним чином використати і повернути банку кредит у формі поновлювальної кредитної лінії в іноземній валюті в сумі 76 000 швейцарських франків, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок за заявою позичальника, з встановленням 8,99 % річних за використання кредитними коштами протягом перших тридцяти календарних днів з дня видачі кредиту, та з можливим наступним переглядом процентної ставки в порядку, передбаченому п.9.2. кредитного договору.
Належне виконання зобов’язань ОСОБА_1 за договором про надання кредиту №110749600, забезпечено договором іпотеки від 08.07.2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Денисюком І.Л. в реєстрі за №6122/40, укладеним з майновим поручителем відповідачкою ОСОБА_2, згідно умов якого в іпотеку банку передано квартиру №14, з адресою м.Тернопіль вул.Вільхова, 4.
Судом встановлено, що позивачем в односторонньому порядку без належного повідомлення відповідача з 1.07.2008 року було збільшено відсоткову ставку за користування кредитними коштами на 2% .
З довідки банку вбачається, що станом на 26.05.2010 року, за відповідачем рахується заборгованість в сумі 401576,45 грн. До зазначеної суми входять 391818,85 гривень заборгованості за простроченим кредитом, 7164,25 грн. пені за несвоєчасне погашення заборгованості з процентів за користування кредитними коштами та 500 грн. штрафу.
Вирішуючи спір суд першої інстанції вірно виходив з того, що відповідачі не порушили умови кредитного договору, а тому підставно відмовив в задоволенні позовних вимог, виходячи з наступних підстав.
Положеннями ст.ст. 525, 651 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як вбачається з матеріалів справи, ПАТ “Укрсиббанк” 09.06.2008 року на ім'я ОСОБА_1 було направлено повідомлення про збільшення відсоткової ставки за користування кредитними коштами на 2% з 01.07.2008 року у зв'язку зі змінами у грошово-кредитній політиці.
Проте, будь-яких доказів того, що відповідач отримував повідомлення про збільшення відсоткової ставки і ним було порушено умови кредитного договору №110749600 від 07.07.2006 року позивач не надав і судом не здобуто.
Судом встановлено, що ОСОБА_5, не знаючи про збільшення відсоткової ставки проводив сплату по кредиту відповідно до графіка по попереднім відсотковим ставкам, що стверджується квитанціями про сплату №89 від 09.08.2008 року, №61 від 11.08.2008 року, №225 від 07.10.2008 року, №45 від 10.09.2008 року, 157 від 11.11.2008 року, №169 від 16.12.2008 року.
Посилання апелянта на те, що банк вправі в односторонньому порядку збільшувати процентну ставку, а тому дії банку по зміні відсоткової ставки відповідають вимогам закону та умовам договору кредиту, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки вони не грунтуються на законі.
Відповідно до вимог ст. 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
Однак сторонами у відповідності до вимог закону зміни до договору не були укладені в письмовій формі.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 було відкрито поточний мультивалютний рахунок №26203048276700, куди відповідачем вносилися кошти для погашення заборгованості за кредитним договором з сплатою процентів за користування кредитними коштами з розрахунку 8,99 % річних.
Однак, вищезазначені кошти банком направлялися на погашення кредиту із запізненням, лише після придбання на міжбанківському ринку коштів у валюті укладеного договору — швейцарських франках, що привело до виникнення прострочення погашення кредитної заборгованості з вини банку, що підтверджується довідкою про рух коштів по рахунку №26203048276700 від 22.01.2010р. та 20.03.2010р.
Відповідно до ч.1 ст.1066 ЦК України, за договором банківського рахунку банк зобов”язаний приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові, грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування та видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції були правильно, всебічно і повно встановлені обставини справи, характер правовідносин, які виникли між сторонами та застосовано правові норми, які підлягали застосуванню при вирішенні даного спору, в зв'язку із чим рішення підлягає залишенню без змін, як ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись наведеним, та п.1 ч.1 ст.307, ст.ст.308, 313, 314, 315, 317, 319, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів,-
Ухвалила:
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства “УкрСиббанк” відхилити.
Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 30 липня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий :
Судді: