Справа № 1-74/10

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2 грудня 2010 року                       Турійський районний суд Волинської області

під головуванням судді Овсієнка А.А.

за участю:     секретаря Веремчук Л.Ю.

прокурора Книш В.В.

потерпілого ОСОБА_1

захисників адвоката ОСОБА_2, ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Турійську Волинської області кримінальну справу про обвинувачення

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1, одруженого, на утриманні дві малолітні дитини, з професійно-технічною освітою, непрацюючого, несудимого,    

у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.187 КК України,

в с т а н о в и в :

12 січня 2010 року приблизно о 18 год. 30 хв. ОСОБА_4 разом з         ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, діючи за попередньою змовою з метою відкритого викрадення чужого майна проникли через незамкнені вхідні двері в належний потерпілому ОСОБА_1 житловий будинок, що в с.Замости  Турійського району Волинської області. Зустрівши всередині помешкання ОСОБА_1, ОСОБА_6 з силою штовхнув останнього, а ОСОБА_4 наніс  потерпілому удар рукою в обличчя, від чого останній впав на підлогу. Після цього, з метою подолання опору потерпілого, ОСОБА_4 разом з ОСОБА_6 зв’язали клейкою стрічкою ОСОБА_1 руки та затягнули його у дальню кімнату, де цією ж стрічкою зав ? язали очі, зв’язали ноги.

Подолавши таким чином опір потерпілого, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 відкрито заволоділи належними ОСОБА_1 грошима в сумі 9800 (дев ? ять тисяч вісімсот) грн., стільниковим телефоном з встановленою у ньому SIM-картою оператора стільникового зв ? язку «Київстар» загальною вартістю           200 (двісті) грн., пневматичним пістолетом іноземного виробництва вартістю 250 (двісті п ? ятдесят) грн., мисливськими патронами марки «ТАХО» спорядженими шротом «00», в тому числі: 6-ма патронами 12-ого калібру, вартістю 3 (три) грн. 80 коп. кожен, та 12-ма патронами 20-ого калібру вартістю 4 (чотири) грн. кожен, кухонним ножем вартістю             10 грн., заподіявши тим самим потерпілому ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 10330 (десять тисяч триста тридцять) грн. 80 коп.

Допитаний в ході судового слідства підсудний ОСОБА_4 повністю визнав себе винним у вчиненні відкритого викрадення належного ОСОБА_1 майна, щиросердно розкаявся та суду показав з цього приводу, що дійсно 11 січня 2010 року він разом з ОСОБА_7 на прохання останнього приїхали власним автомобілем             ОСОБА_4 в м.Нововолинськ Волинської області, де зустрілись та познайомились з братами ОСОБА_6 та ОСОБА_5 12 січня 2010 року у вечірню пору він разом з ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_7 прибули в с.Замости Турійського району Волинської області. Біля будинку потерпілого ОСОБА_1 ОСОБА_5 та ОСОБА_6 перевдягнули куртки, які, як виявилося, принесли з собою, та щось одягнули на голови. Коли потерпілий відімкнув на вхідних дверях з середини защібку, першим увірвався в будинок ОСОБА_6 та відштовхнув потерпілого від дверей вглиб коридору. Він увійшов вслід за ОСОБА_6 і допоміг останньому зв’язати потерпілому руки заздалегідь захопленою ОСОБА_6 клейкою стрічкою. Після цього він разом з ОСОБА_6 затягнули потерпілого ОСОБА_1 в дальню кімнату, де цією ж стрічкою зв’язали йому руки та зав’язали очі. Він залишався біля потерпілого, який сидів на підлозі, а в цей час ОСОБА_6 та ОСОБА_5 обшукували кімнату. Де знаходився і що саме робив при цьому ОСОБА_7, він не бачив, однак перед нападом той був разом зі всіма поблизу будинку потерпілого. Невдовзі вони всі залишили будинок ОСОБА_1 Потерпілого він вдарив лише один раз рукою в коридорі, коли заходив туди вслід за ОСОБА_6

Винність підсудного у вчиненні злочину окрім його власних показань в повній мірі доведена також іншими зібраними у справі та дослідженими судом доказами.

Так, потерпілий ОСОБА_1 суду показав, що 12 січня 2010 року приблизно о        18 год. 30 хв. він знаходився у власному житловому будинку, що в с.Замости  Турійського району Волинської області. Почувши шарудіння на вулиці, він зняв защібку на вхідних дверях аби з ? ясувати причину такого шуму. Однак, як тільки він зняв защібку, двері різко відкрилися і в коридор увірвалися один за одним двоє чоловіків. Перший нападник відштовхнув його від вхідних дверей, а другий вдарив рукою в обличчя. Не втримавшись на ногах, він впав на підлогу. Тоді нападники зв ? язали йому руки клейкою стрічкою та затягнули у дальню кімнату, де зав’язали цією ж клейкою стрічкою очі, зв’язали ноги та нанесли кілька ударів руками й ногами по голові та тулубу, вимагаючи вказати місця, де заховані гроші та інші цінності. В той момент, коли його зв’язували у коридорі, до будинку увійшли ще двоє людей, попрямувавши відразу в кімнату. Нападники обшукали будинок та знайшли заховані у різних місцях гроші, після чого залишили будинок. Згодом він виявив, що з будинку зникли  9800 грн., стільниковий телефон з встановленою у ньому SIM-картою оператора стільникового зв ? язку «Київстар» вартістю 200 (двісті) грн., пневматичний пістолет іноземного виробництва вартістю 250 (двісті п ? ятдесят) грн., мисливські патрони марки «ТАХО» споряджені шротом «00», в тому числі: 6 патронів 12-ого калібру, та 12 патронів 20-ого калібру, кухонний ніж вартістю 10 грн., а також картонна коробка з патронами до малокаліберної гвинтівки, стартовий пістолет та старе портмоне, які не являють для нього ніякої цінності.

В свою чергу, такі показання потерпілого повністю узгоджуються із встановленими судом фактичними обставинами справи і підтверджуються іншими доказами.

Зокрема, таку ж саму послідовність та характер дій нападників потерпілий        ОСОБА_1 вказав і під час відтворення обстановки та обставин подій з його участю, що об’єктивно підтверджується відповідним протоколом від 26 лютого 2010 року (а.с.172-183 т.1).

При цьому, показання потерпілого ОСОБА_1 в частині зазначення послідовності й характеру дій нападників та його насильного переміщення всередині будинку повністю узгоджуються з показаннями підсудного ОСОБА_4, а в частині тверджень про нанесення йому нападниками тілесних ушкоджень об’єктивно підтверджуються висновком судово-медичного експерта № 28 від 22.01.10 (а.с.106-108 т.1), згідно з яким на тілі ОСОБА_1 виявлено легкі тілесні ушкодження у вигляді синців на обличчі зліва, на спинці носа, на лівому плечі, на грудній клітці зліва та справа, крововиливу в лівій лобно-скроневій ділянці, саден на повіці лівого ока та лівій щоці, лінійної рани та трьох подряпин за лівою вушною раковиною, щілеподібної рани на передній поверхні грудної клітки справа та аналогічної рани на тильній поверхні правої кисті, а також легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров ? я, у вигляді лінійної рани на передній поверхні грудної клітки справа. Причому, згідно з даним висновком, щільовидної форми рани на грудній клітці та тильній поверхні правої кисті утворились від дії предмета, наділеного колюче-ріжучими властивостями, по типу ножа, а лінійна рана на передній поверхні грудної клітки – від дії предмета з ріжучими властивостями.

З протоколу огляду місця події від 13 січня 2010 року вбачається, що в кімнаті будинку потерпілого дійсно було виявлено жмут використаної клейкої стрічки з наявними на ній нашаруваннями рідини бурого кольору, схожої на кров (а.с.20-43  т.1).  

Згідно довідки підприємця ОСОБА_8 від 12.03.10 (а.с.16 т.1), вартість одного мисливського патрона марки «ТАХО», спорядженого шротом «00», 12-ого калібру становить 3 (три) грн. 80 коп., 20-ого калібру – 4 (чотири) грн .

Не оспорюється вказані потерпілим перелік та вартість викрадених речей і підсудним ОСОБА_4

Таким чином, у суду немає підстав сумніватися в правдивості показань потерпілого щодо найменувань, кількості та вартості викрадених у нього речей, а також щодо суми викрадених готівкових коштів.

Вироком Турійського районного суду Волинської області від 3 вересня 2010 року ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 визнано винними в тому, що         12 січня 2010 року приблизно о 18 год. 30 хв. вони та особа, справа щодо якої виділена в окреме провадження, діючи за попередньою змовою, з метою відкритого викрадення чужого майна проникли через незамкнені вхідні двері в належний потерпілому           ОСОБА_1 житловий будинок, що в с.Замости  Турійського району Волинської області. Зустрівши всередині помешкання ОСОБА_1, ОСОБА_6 з силою штовхнув останнього, а особа, справа щодо якої виділена в окреме провадження, нанесла потерпілому удар рукою в обличчя, від чого останній впав на підлогу. Після цього, з метою подолання опору потерпілого, ОСОБА_6 спільно з особою, кримінальна справа щодо якої виділена в окреме провадження, зв’язали клейкою стрічкою ОСОБА_1 руки та затягнули його у дальню кімнату, де цією ж стрічкою зав ? язали очі, зв’язали ноги, після чого нанесли потерпілому кілька ударів по голові та тулубу, спричинивши тим самим останньому легкі тілесні ушкодження у вигляді синців на обличчі зліва, на спинці носа, на лівому плечі, на грудній клітці зліва та справа, крововиливу в лівій лобно-скроневій ділянці, саден на повіці лівого ока та лівій щоці, лінійної рани та трьох подряпин за лівою вушною раковиною.

Подолавши таким чином опір потерпілого, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та особа, справа щодо якої виділена в окреме провадження, відкрито заволоділи належними ОСОБА_1 грошима в сумі 9800 (дев ? ять тисяч вісімсот) грн., стільниковим телефоном з встановленою у ньому SIM-картою оператора стільникового зв ? язку «Київстар» загальною вартістю 200 (двісті) грн., пневматичним пістолетом іноземного виробництва вартістю 250 (двісті п ? ятдесят) грн., мисливськими патронами марки «ТАХО» спорядженими шротом «00», в тому числі: 6-ма патронами 12-ого калібру, вартістю 3 (три) грн. 80 коп. кожен, та 12-ма патронами 20-ого калібру вартістю 4 (чотири) грн. кожен, кухонним ножем вартістю 10 грн., заподіявши тим самим потерпілому ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 10330 (десять тисяч триста тридцять) грн. 80 коп.

Допитаний в ході судового слідства у даній кримінальній справі засуджений  ОСОБА_6 у своїх показаннях суду підтвердив, що дійсно в будинок потерпілого ОСОБА_1 він увірвався першим, почувши, що потерпілий зняв з дверей защібку, та відштовхнув ОСОБА_1 від дверей. Вслід за ним до будинку увійшов ОСОБА_4 і вдвох з останнім вони зв’язали потерпілому руки заздалегідь захопленою ним клейкою стрічкою. Після цього, вони вдвох з ОСОБА_4 затягнули потерпілого в дальню кімнату, де було увімкнене світло, та, поваливши ОСОБА_1 на підлогу, зв’язали цією ж стрічкою потерпілому руки та зав’язали очі. Підсудний ОСОБА_4 залишався в основному біля потерпілого, тоді як він обшукав кімнату і знайшов серед одягу та речей приблизно 8000 грн.

Разом з тим, ОСОБА_6 також зазначив, у своїх показаннях на досудовому слідстві (а.с.38-39, 62-63 т.2) та в ході судового розгляду у попередній кримінальній справі (а.с.164-198 т.2) він, бажаючи розділити та пом’якшити свою участь, свідомо обмовив ОСОБА_4 у тому, що саме з останнім він домовлявся про спільність дій, спрямованих на заволодіння майном ОСОБА_1, і що ОСОБА_4 разом з ним обшукував будинок потерпілого.

При цьому, потерпілий ОСОБА_1 з об’єктивних причин, а саме через те, що був із зав’язаними очима, не зміг чітко вказати, хто саме з нападників наносив йому удари по голові та тулубу в дальній кімнаті, тоді як допитаний судом в ході судового слідства у даній кримінальній справі засуджений ОСОБА_6 заперечив факт нанесення потерпілому ударів ОСОБА_4 в кімнаті будинку.

З огляду на це суд вважає недоведеною ту обставину, що саме ОСОБА_4 наносив потерпілому ОСОБА_1 удари в голову та тулуб у кімнаті будинку, а тому виключає цю обставину з обвинувачення ОСОБА_4

Крім того, вищевказаним вироком суду ОСОБА_6 було визнано винним також в тому, що він, діючи поза межами спільної домовленості та без відома інших співучасників, з метою заволодіння майном потерпілого та маючи на меті змусити потерпілого розповісти про місцезнаходження інших, окрім зазначених вище, цінностей, наніс підібраним ним у будинку потерпілого кухонним ножем кілька ударів           ОСОБА_1, заподіявши тим самим потерпілому легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров ? я, у вигляді лінійної рани на передній поверхні грудної клітки справа, а також легкі тілесні ушкодження у вигляді щілеподібної рани на передній поверхні грудної клітки справа та аналогічної за формою рани на тильній поверхні правої кисті.

Як показав суду засуджений ОСОБА_6, наносячи потерпілому тілесні ушкодження ножем, він діяв на власний розсуд та спонтанно, без відома та за відсутності інших співучасників, в тому числі і ОСОБА_4

Таким чином, виходячи з вищенаведеного, суд вважає, що дії ОСОБА_6, які полягали у нанесенні підібраним ним же у будинку потерпілого ножем тілесних ушкоджень (порізів) потерпілому ОСОБА_1, тобто - застосуванні насильства, що є небезпечним для життя чи здоров ? я особи, яка зазнала нападу, є ексцесом виконавця, оскільки явно не охоплювалися спільним умислом інших співучасників даного злочину, в тому числі і умислом ОСОБА_4, а отже останньому не може бути інкриміноване застосування в ході відкритого заволодіння чужим майном до потерпілого небезпечного для життя чи здоров’я насильства. Відповідно, за таких обставин кваліфікація дій підсудного         ОСОБА_4 за ч.3 ст.187 КК України є невірною.

Натомість, проаналізувавши досліджені докази в їх сукупності, суд вважає доведеною винність ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.186 КК України, і кваліфікує його дії як вчинене за попередньою змовою групою осіб відкрите викрадення чужого майна, поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого, та з проникненням у житло.

Враховуючи в сукупності: ступінь тяжкості вчиненого підсудним злочину, який відповідно до ч.4 ст.12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, особу винного, який вперше притягується до кримінальної відповідальності, за останнім місцем праці та місцем проживання характеризується виключно позитивно, має на утриманні двох малолітніх дітей, доглядає батька – інваліда І групи, обставину, що обтяжує покарання, – вчинення злочину щодо особи похилого віку, обставини, що пом’якшують покарання, – щире каяття та добровільне відшкодування завданого збитку, приймаючи до уваги також відсутність будь-яких претензій майнового чи особистого характеру зі сторони потерпілого, який до того ж просить суворо не карати підсудного, суд призначає ОСОБА_4 покарання в межах санкції ч.3 ст.186 КК України.

Оскільки жодних об’єктивних даних про те, що на час вчинення злочину підсудний ОСОБА_4 перебував у стані алкогольного сп’яніння, не здобуто, суд вважає недоведеною та виключає з обвинувачення дану обставину як таку, що обтяжує покарання.

При цьому, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші, наведені вище, конкретні обставини справи, суд одночасно приходить до висновку, що виправлення підсудного та попередження вчинення ним нових злочинів можливе і без відбування покарання, а тому на підставі ст.75 КК України звільняє ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням та покладає на нього передбачені ст.76 КК України обов’язки.

Звільняючи ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням, суд відповідно до вимог ст.342 КПК України та з урахуванням положень ст.ст.148, 150, 151,           165 КПК України змінює ОСОБА_4 раніше обраний запобіжний захід у виді взяття під варту на підписку про невиїзд.

Керуючись ст.ст.323, 324 КПК України, суд, -        

з а с у д и в :

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.186 КК України, призначивши покарання у виді позбавлення волі на строк                           5 (п ? ять) років.

На підставі ст.ст.75, 76 КК України ОСОБА_4 звільнити від відбування покарання, якщо він протягом 3 (трьох) років не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи; повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання або роботи; періодично з'являтись для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.

На підставі ч.5 ст.72 КК України зарахувати ОСОБА_4 в строк покарання строк його попереднього ув’язнення з 08 вересня по 2 грудня 2010 року, виходячи зі співвідношення, за яким одному дню позбавлення волі відповідає один день тримання під вартою.

До набрання вироком законної сили змінити засудженому ОСОБА_4 раніше обраний запобіжний захід у виді взяття під варту на підписку про невиїзд та негайно звільнити його з-під варти в залі судових засідань.

На вирок суду може бути подана апеляція до апеляційного суду Волинської області через Турійський районний суд протягом п'ятнадцяти діб з моменту його проголошення.

Головуючий