АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД  ЗАПОРІЗЬКОЇ  ОБЛАСТІ  

  Справа №22-10677\2010                   Головуючий у 1 інстанції:  

                    Гнатик Г.Е.  

                    Доповідач: Дашковська А.В.  

РІШЕННЯ  

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

 22 грудня 2010 р.                                     м. Запоріжжя

                Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

 головуючого:                                     Приймака В.М.,

суддів:                                     Дашковської А.В.,

Дзярука М.П.,    

при секретарі:                                 Черненко А.В.,

 розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою прокурора Заводського району м. Запоріжжя  на рішення Орджонікідзевського  районного суду м. Запоріжжя від 04 жовтня 2010 року по справі за позовом прокуратури Заводського району м. Запоріжжя в інтересах Регіонального відділення фонду Державного майна України по Запорізькій області  до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа: Сектор громадянства і реєстрації фізичних осіб Орджонікідзевського відділу управління МВС України в Запорізькій області про усунення перешкод у користуванні майном шляхом зняття з реєстрації,  

ВСТАНОВИЛА:  

 Позивач звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Сектор громадянства і реєстрації фізичних осіб Орджонікідзевського відділу управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області, про усунення перешкод у користуванні майном шляхом зняття з реєстрації .  

В обґрунтування позову вказав, що проведеною прокуратурою перевіркою було встановлено, що 06.06.2005 року господарським судом Запорізької області винесено постанову у справі №25/84 про визнання ДП «ЗСУ №1 ВАТ «Дніпродомнаремонт» банкрутом, призначено ліквідатора.

В порушення вимог Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», згідно з ордером на житлову площу, серія В № 5 від 01.07.2005 року, виданим за підписом директора ДП ЗСУ №1 ВАТ «Дніпродомнаремонт» - ОСОБА_3, ОСОБА_3 отримав у гуртожитку АДРЕСА_1.

10.08.2005 року за підписом директора ДП ЗСУ №1 ВАТ «Дніпродомнаремонт» ОСОБА_3 було видано ордер серії В № 8 ОСОБА_4 на право зайняття із сім’єю у складі трьох чоловік житлової площі у гуртожитку АДРЕСА_2.

На підставі вказаних ордерів ОСОБА_3 і ОСОБА_4 були зареєстровані у гуртожитку №1 за адресою: АДРЕСА_1.

Прокурором Заводського району м. Запоріжжя було винесено протест щодо незаконності дій ОСОБА_3 щодо видачі ордерів: серія В № 5 від 01.07.2005 року та серії В № 8 10.08.2005 року, за наслідками якого вказані ордери були скасовані ліквідатором даного підприємства.

В ході перевірки за протестом прокурора було встановлено, що спірні приміщення є нежитловими та використовуються відповідачами як офісні приміщення.

Право власності на будівлю гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано за державою Україна на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого управлінням житлового господарства Запорізької міської ради від 01.02.2008 року, серія НОМЕР_1.

Оскільки відповідачі були зареєстровані у гуртожитку в порушення вимог діючого законодавства, реєстрація відповідачів за вказаною адресою перешкоджає державі  в особі Запорізького регіонального відділення Фонду державного майна України можливості вільно розпоряджатися державним майном, зокрема шляхом оплатної передачі вказаного нерухомого майна в оренду, позивач просив суд зобов’язати СГІРФО  Орджонікідзевського РВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області зняти ОСОБА_3 і ОСОБА_4 з реєстраційного обліку у гуртожитку.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 04 жовтня 2010 року позовні вимоги прокуратури Заводського району м. Запоріжжя в інтересах Регіонального відділення фонду Державного майна України по Запорізькій області  до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа: Сектор громадянства і реєстрації фізичних осіб Орджонікідзевського відділу управління МВС України в Запорізькій області про усунення перешкод у користуванні майном шляхом зняття з реєстрації залишено без задоволення.

Не погоджуючись з рішенням  суду, прокурор Заводського району м. Запоріжжя подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до ст. 309 ЦПК України   підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового або зміни рішення є: неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права; невідповідність висновків суду обставинам справи.

За змістом ст. 213 ЦПК України   рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.  

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.  

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.  

Згідно зі ст. ст.   256  , 257 ЦК України    позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого  порушеного цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Положення про правові наслідки спливу позовної давності можуть застосовуватись лише у тих випадках, коли буде доведено існування самого суб'єктивного цивільного права і факт його порушення чи оспорювання іншою особою.

Відмовляючи позивачу в задоволенні позову до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні майном шляхом зняття з реєстрації, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачі зареєстровані в гуртожитку у 2005 році, а з позовом прокуратура Заводського району м. Запоріжжя звернулась 18.01.2010 року, тобто в строк, який перевищує строк звернення до суду, встановлений ст. 257 ЦПК України.        

Суд, в порушення вимог ст.ст. 212  - 215 ЦПК України  , не з’ясував належним чином фактичних обставин справи щодо заявлених вимог; чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги й заперечення сторін, та якими доказами вони підтверджуються; не дав належної правової оцінки зібраним у справі доказам;  які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин, що має суттєве значення для правильного вирішення спору.

Судом першої інстанції встановлено, що будинок за адресою: м.Запоріжжя, вул. Возз’єднання України, 34 перебуває на балансі ДП ЗСУ №1 ВАТ «Дніпродомноремонт»,  є гуртожитком та право власності на нього зареєстровано за державою Україна на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого управлінням житлового господарства Запорізької міської ради від 01.02.2008 року, серія НОМЕР_1 (а.с.7,8).

За правилами статті 127 ЖК України гуртожиток використовується, зокрема, для проживання робітників і службовців у період їх роботи.

Статтями 128,129 ЖК України, п.10 Примірного положення про гуртожитки, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР  від 3 червня 1986 року № 208, встановлено порядок надання жилої площі в гуртожитку. Так, жила площа в гуртожитку надається за спільним рішенням адміністрації підприємства, установи або організації та відповідного профспілкового органу, згідно з яким адміністрація видає спеціальний ордер, що є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення в гуртожитку.

Відповідно до ч.5 ст. 9 ЖК України житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських організацій.

Згідно з ч.2 ст.23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури припиняються повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном, якщо цього не було зроблено раніше, керівник банкрута звільняється з роботи у зв'язку з банкрутством підприємства, про що робиться запис у його трудовій книжці, а також припиняються повноваження власника (власників) майна банкрута, якщо цього не було зроблено раніше.

За змістом ст. 25  Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження: приймає до свого відання майно боржника, вживає заходів по забезпеченню його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута.

Постановою господарського суду Запорізької області від 06.06.2005року ДП ЗСУ №1 ВАТ «Дніпродомнаремонт» визнанано  банкрутом, призначено ліквідатора.

В порушення вимог ст.ст.23, 25 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» ордери на житлову площу  у гуртожитку АДРЕСА_1, серія В №5 від 01.07.2005 року та серії В № 8 від 10.08.2005 року за підписом директора ДП ЗСУ №1 ВАТ «Дніпродомнаремонт»  ОСОБА_3  отримали сам відповідач -  ОСОБА_3  та його син - ОСОБА_4 (а.с.6).

На підставі ордерів: серія В №5 від 01.07.2005 року та серії В № 8 від  10.08.2005 року відповідачі  ОСОБА_3 і ОСОБА_4  зареєстровані в  гуртожитку АДРЕСА_1  в 2005 році ( а.с.17).            

За даними технічного паспорту гуртожитку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, приміщення кімнати №35,  яке  використовував ОСОБА_3 на підставі ордеру: серія В №5 від 01.07.2005 року, є нежилим приміщенням, що підтверджується також додатковою угодою №1 до договору оренди нерухомого майна від 04.04.2006 року та не заперечується відповідачем ОСОБА_3 (а.с.8-10).

З матеріалів справи вбачається, що  за протестом прокурора Заводського району щодо незаконності дій  ОСОБА_3 щодо видачі ордерів: серія В №5 від 01.07.2005 року та серія В № 8 10.08.2005 року, вказані ордери були скасовані розпорядженням ліквідатора підприємства за №01/Д від 22.01.2007 року (а.с.5).            

Враховуючи викладене, колегія суддів  приходе до висновку про порушення прав позивача як власника спірного будинку, оскільки, згідно зі ст.317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном, та, відповідно до ст. 391 ЦК України  , власник майна має право вимагати усунення перешкод в здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Суд першої інстанції дійшов невірного висновку про те, що звернення прокурора Заводського району м. Запоріжжя до суду з приводу усунення перешкод у користуванні майном шляхом зняття з реєстрації лише у січні 2010 році свідчить про сплив строку позовної давності, що в силу ч.4 ст. 267 ЦК України є підставою для відмови у позові, оскільки позивачем по зазначеній справі є Регіональне відділення фонду Державного майна по Запорізькій області, якому про порушене право стало відомо лише 04.12.2009 року після отримання листа будинкового комітету гуртожитку, в якому повідомлялось про звернення будинкового комітету гуртожитку за захистом прав та інтересів мешканців гуртожитку до прокуратури Запорізької області (а.с.103).          

Відповідно до ст. 3 ЦПК України   кожна особа має право у встановленому цим Кодексом порядку звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно зі ст. 4 ЦПК України   суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України. Стаття 11 ЦПК України   передбачає, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Проте, як вбачається з п.1 рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради від 28.09.2010 року №470/2 «Про затвердження актів приймання-передачі з державної власності до комунальної власності об’єктів житлового фонду, який знаходиться на балансі ДП «ЗСУ №1 ВАТ «Дніпродомнаремонт», будинок АДРЕСА_1 за актом приймання - передачі переданий з державної до комунальної власності, тобто з 28.09.2010 року права позивача -  Регіонального відділення фонду Державного майна по Запорізькій області в здійсненні ним права користування та розпорядження спірним майном не порушені, оскільки зазначений будинок не належить позивачу (а.с.99-102) .            

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції в частині підстав відмови в задоволенні позову є такими, що не відповідають фактичним обставинам справи та нормам матеріального та процесуального права. Тому, відповідно до пп. 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України  , рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в позові, але з інших підстав, а саме, з підстав недоведеності порушеного права позивача.

Керуючись ст. ст. 303, 309, 313,314,316,317 ЦПК України, колегія суддів,

ВИРІШИЛА:  

   Апеляційну скаргу прокуратури Заводського району м. Запоріжжя в інтересах Регіонального відділення фонду Державного майна задовольнити частково.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 04 жовтня 2010 року по цій справі     скасувати.

Ухвалити по справі нове рішення наступного змісту: в задоволені позову прокуратури Заводського району м. Запоріжжя в інтересах Регіонального відділення фонду Державного майна України по Запорізькій області відмовити.

Рішення набирає законної сили негайно, але може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

  Головуючий:  

  Судді: