Апеляційний суд Запорізької області
Справа № 22 – 11754/ 10 Головуючий у 1 інстанції: Троценко Т. А.
Суддя-доповідач: Пільщик Л. В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
«22» грудня 2010 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого: Пільщик Л.В.
суддів: Краснокутської О.М.
Сапун О.А.
при секретарі: Повєткіній О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Бердянського місьрайонного суду Запорізької області від 04 листопада 2010 року по справі за позовом ОСОБА_3 до територіальної громади с. Луначарське в особі Луначарської сільської ради, треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5, про спонукання до приватизації земельної ділянки,-
В С Т А Н О В И Л А:
У липні 2010 року ОСОБА_3 звернулась до суду із зазначеним позовом в якому, посилаючись на безпідставність відмови Луначарської сільської ради у прийнятті заяви про приватизацію земельної ділянки та розгляді проекту її відведення, просила суд зобов’язати Луначарську сільську раду Бердянського району Запрорізької області виконати дії по оформленню документів на приватизацію земельної ділянки.
Ухвалою Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 04.11.2010 року закрито провадження по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до територіальної громади с. Луначарське в особі Луначарської сільської ради, треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5, про спонукання до приватизації земельної ділянки.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на неправильне застосування норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану ухвалу, направивши справу для продовження розгляду.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 205 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Завданням адміністративного судочинства, відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно із п.1 ч. 1 ст. 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції (адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності та спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з цієї служби.
Суб'єктом владних повноважень, відповідно до п.7 ч. 1 ст. 3 цього Кодексу є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Аналогічні роз’яснення містяться в рішенні Конституційного суду України від 1 квітня 2010 року № 10-рп/2010 у справі за конституційним поданням Вищого адміністративного суду України щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 143 Конституції України, пунктів "а", "б", "в", "г" статті 12 Земельного кодексу України, пункту 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України положення пунктів "а", "б", "в", "г" статті 12 Земельного кодексу у частині повноважень сільських, селищних, міських рад відповідно до цього кодексу вирішувати питання розпорядження землями територіальних громад, передачі земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності, вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності треба розуміти так, що при вирішенні таких питань ці ради діють як суб'єкти владних повноважень; положення пункту 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України стосовно поширення компетенції адміністративних судів на "спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності" слід розуміти так, що до публічно-правових спорів, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів, належать і земельні спори фізичних чи юридичних осіб з органом місцевого самоврядування як суб'єктом владних повноважень, пов'язані з оскарженням його рішень, дій чи бездіяльності.
Така ж позиція висловлена у п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 19 березня 2010 року № 2 "Про внесення змін та доповнень до постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ", яким внесено зміни до п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ", де зазначено, що всі спори, щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень при реалізації ними управлінських функцій у сфері земельних правовідносин, вирішення яких згідно з пунктами 1, 3 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства віднесено до компетенції адміністративних судів.
Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 пред’явила позов до Луначарської сільської ради і просила зобов’язати раду прийняти від неї заяву на приватизацію земельної ділянки, обґрунтовуючи вимоги незаконністю рішення сільської ради про відмову в затвердженні технічної документації на приватизацію земельної ділянки .
Суд обґрунтовано прийшов до висновку, що в даних правовідносинах Луначарська сільська рада діє як суб’єкт владних повноважень і вирішення даного спору відноситься до компетенції адміністративного суду.
Наведені в скарзі доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності зазначеної ухвали суду, яка постановлена у відповідності до вимог п. 1 ч. 1 ст. 205 ЦПК України.
У відповідності до п.1 ч.1 ст.312 ЦПК України , розглянувши апеляційну скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.
Керуючись ст.ст. 307,312 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Ухвалу Бердянського місьрайонного суду Запорізької області від 04 листопада 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте вона може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: