АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-6526/2010 р. Головуючий у 1-й інстанції: Васильченко В.В.
Суддя-доповідач: Кухар С.В.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 грудня 2010 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого: Бондаря М.С.
суддів: Кухаря С.В.
Гончара О.С.
при секретарі Белименко С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на рішення Кам'янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 12 липня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_5, яка діє в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_8, яка діє в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_9, ОСОБА_10, треті особи: Відділ реєстрації актів цивільного стану Енергодарського міського управління юстиції Запорізької області, Орган опіки та піклування в особі відділу охорони дитинства служби у справах неповнолітніх Енергодарської міськради, про встановлення факту визнання батьківства, визнання спадкоємцем першої черги, відшкодування витрат та визнання права власності.
В С Т А Н О В И Л А :
У листопаді 2009 року ОСОБА_5, яка діє в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_6, звернулась до Кам’янсько-Дніпровського районного суду з вказаним позовом в якому зазначає, що з 1982 року вона перебувала у шлюбі з ОСОБА_7 Спільне життя з ОСОБА_7 не складалося, і в 1990 році фактичні шлюбні відносини між ними були припинені. З 1990 року ОСОБА_5, перебуваючи в офіційному шлюбі з ОСОБА_7, фактично створила нові сімейні стосунки з ОСОБА_11 та проживали разом в АДРЕСА_1. ОСОБА_11 також на цей час перебував в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_12. Шлюб між ОСОБА_11 та ОСОБА_12 було розірвано за рішенням Кам'янсько-Дніпровського районного суду від 13.04.1999 року. ІНФОРМАЦІЯ_5 у позивачки та ОСОБА_11 народилася донька - ОСОБА_6. Оскільки позивач перебувала ще в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_7, то реєстрація народження доньки була здійснена відповідно до ст. 52 Кодексу законів про шлюб України, який діяв на той час. 16 квітня 1996 року вона зареєструвала народження доньки, про що був зроблений актовий запис № 173 в книзі реєстрації актів громадського стану про народження міським відділом РАЦС м. Енергодар, де батьком дитини зареєстрований ОСОБА_7. 05 серпня 2004 року позивач зареєструвала розірвання шлюбу в органах РАЦС з ОСОБА_7 06 квітня 2005 року вона уклала шлюб з ОСОБА_11 ІНФОРМАЦІЯ_6 після тривалої хвороби чоловік позивачки ОСОБА_11 помер.
Крім того, пред'явлені вимоги, про визнання ОСОБА_6 спадкоємцем першої черги, оскільки при позитивному вирішенні питання про встановлення факту визнання батьківства щодо неї померлим ОСОБА_11 вона набуває право на спадкування. З заявою про прийняття спадщини після померлого ОСОБА_11 протягом 6 місяців звернулися його дружина ОСОБА_5, а також його донька від першого шлюбу ОСОБА_4 та ОСОБА_13, яка діє в інтересах неповнолітніх дітей – ОСОБА_10 та ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2, які є дітьми померлого від другого шлюбу. Таким чином, спадкоємцями за законом є ОСОБА_5, ОСОБА_4 та неповнолітні ОСОБА_10 і ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2, які протягом строку, встановленого для прийняття спадщини, звернулись з заявою про прийняття спадщини і не відмовились від прийняття її протягом цього ж строку. Заповіту померлий ОСОБА_11 за час свого життя не робив. З урахуванням визнання спадкоємцем першої черги доньки ОСОБА_6, частки спадкоємців складають по 1/5 частці.
За час хвороби ОСОБА_11 ніхто з нинішніх спадкоємців не приймав участі у витратах на його лікування, а після смерті - на його поховання. Всі ці витрати понесла саме позивач одна, тому вважає, що у неї є всі законні підстави для стягнення з спадкоємців померлого цих витрат на лікування та поховання. Сума витрат, пов'язаних з лікуванням і похованням ОСОБА_11 складає 115 584 грн. 45 коп. Позивач вважає, що виходячи з рівності часток у спадщині, частки спадкоємців у цих витратах є рівними, тобто по ј частці.
Також позивач зазначає на те, що з серпня 2005 року вона разом з ОСОБА_11 вже фактично проживали в с. Нововодяне в будинку, де раніше він мешкав з колишньою дружиною. Вони почали робити капітальний ремонт цього будинку, здійснювали інші будівельні роботи щодо господарства. Цей будинок ОСОБА_11 отримав як спадкове майно після померлої матері. Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом ОСОБА_11 є спадкоємцем житлового будинку АДРЕСА_2. Дане свідоцтво видане 08 серпня 1996 року державним нотаріусом Кам'янсько-Дніпровської державної нотаріальної контори і зареєстровано в реєстрі за №1707. Відповідно до діючого на той час законодавства право власності не передбачало обов'язкової реєстрації в органах БТІ. За час свого життя ОСОБА_11 не зареєстрував своє право власності в органах БТІ, але як це, зазначає позивач, не позбавляє її можливості вирішувати питання про визнання за ним права власності на житловий будинок та вирішення питання про розмір її частки в цьому майні. Під час спільного проживання позивач разом з ОСОБА_11 за спільні кошти добудували до зазначеного вище будинку приміщення: побудували сарай 17,5 кв.м. та сарай для живності 77 кв.м., провели капітальний ремонт приміщень житлового будинку, провели газопостачання, водопостачання в житловий будинок, зробили капітальний ремонт існуючих господарських споруд, зробили огородження саду та огороду від прибудинкової території. Позивач вважає, що за нею слід визнати право власності на половину житлового будинку і цю частку виключити із складу спадкового майна, що залишилося після смерті ОСОБА_11
Рішенням Кам’янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 12 липня 2010 року позов задоволено частково.
Встановлено факт визнання батьківства ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця с. Нововодяне Кам’янсько-Дніпровського району Запорізької області, відносно ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_5.
Виключено з актового запису № 173 в Книзі реєстрації актів громадянського стану про народження від 16 квітня 1996 року про народження ОСОБА_6 запис про батька ОСОБА_7.
Внесено зміни в актовий запис № 173 в Книзі реєстрації актів громадянського стану про народження від 16 квітня 1996 року про народження ОСОБА_6, змінивши прізвище та по-батькові ОСОБА_6 на ОСОБА_6, залишивши дату народження ІНФОРМАЦІЯ_5 та місце народження м. Енергодар.
Визнано право ОСОБА_6 на спадкування як спадкоємця першої черги після смерті померлого батька ОСОБА_11, який помер ІНФОРМАЦІЯ_6.
Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 витрати на утримання, догляд, лікування та поховання спадкодавця - ОСОБА_11, який помер ІНФОРМАЦІЯ_6, в розмірі 12 823 грн. 30 коп.
Стягнуто з ОСОБА_13, яка діє в інтересах ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь ОСОБА_5 витрати на утримання, догляд, лікування та поховання спадкодавця - ОСОБА_11, який помер ІНФОРМАЦІЯ_6, в розмірі 25 646 грн.59 коп.
Визнано право приватної власності ОСОБА_11 на житловий будинок АДРЕСА_2 у порядку спадкування після смерті матері ОСОБА_16, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_7.
Припинено право приватної власності ОСОБА_11 на житловий будинок АДРЕСА_2.
Визнано право спільної сумісної власності ОСОБА_11 та ОСОБА_5 на житловий будинок АДРЕСА_2.
Припинено право спільної сумісної власності ОСОБА_11 та ОСОБА_5 на житловий будинок АДРЕСА_2 Запорізької області.
Визнано право спільної часткової власності ОСОБА_11 та ОСОБА_5 на житловий будинок АДРЕСА_2 Запорізької області в рівних частках, тобто, по 1/2 частці.
В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду ОСОБА_3 та ОСОБА_4 подали апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просять його скасувати, та ухвалити нове рішення яким позовні вимоги ОСОБА_5 стосовно визнання права приватної власності ОСОБА_11 на житловий будинок АДРЕСА_2 у порядку спадкування після смерті матері ОСОБА_16, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_7 - задовольнити. Інші позовні вимоги - залишити без задоволення.
Заслухавши пояснення учасників процесу, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Проте зазначеним вимогам судове рішення не відповідає, та підлягає скасуванню, оскільки суд дійшов до висновків без повного та всебічного з'ясування дійсних обставин справи, прав та обов'язків сторін, з порушенням норм матеріального та процесуального права.
При вирішенні справи суд першої інстанції виходив з того, що з 1982 року ОСОБА_5 перебувала у шлюбі з ОСОБА_7. Спільне життя з ОСОБА_7 не складалося, і в 1990 році фактичні шлюбні відносини між ними були припинені. З 1990 року ОСОБА_5, перебуваючи в офіційному шлюбі з ОСОБА_7, фактично створила нові сімейні стосунки з ОСОБА_11 та проживали разом в АДРЕСА_1. ОСОБА_11 також на цей час перебував в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_12. Шлюб між ОСОБА_11 та ОСОБА_12 було розірвано 13 червня 2000 року (т. 1 а.с. 181). ІНФОРМАЦІЯ_5 у позивачки та ОСОБА_11 народилася донька - ОСОБА_6. Оскільки позивач перебувала ще в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_7, то реєстрація народження доньки була здійснена відповідно до ст. 52 Кодексу законів про шлюб України, який діяв на той час. 16 квітня 1996 року вона зареєструвала народження доньки, про що був зроблений актовий запис № 173 в книзі реєстрації актів громадського стану про народження міським відділом РАЦС м. Енергодар, де батьком дитини зареєстрований ОСОБА_7. 05 серпня 2004 року позивач зареєструвала розірвання шлюбу в органах РАЦС з ОСОБА_7 06 квітня 2005 року вона уклала шлюб з ОСОБА_11 ІНФОРМАЦІЯ_6 після тривалої хвороби чоловік позивачки ОСОБА_11 помер.
Суд першої інстанції вважав доведеним факт визнання батьківства (як вказано в рішенні суду) ОСОБА_11 відносно ОСОБА_11
Проте погодитися з таким висновком суду першої інстанції не можна, виходячи з наступного.
Відповідно до роз’яснень, викладених у п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення" із внесеними змінами суд розглядає заяви про встановлення факту батьківства в разі смерті особи, яку заявник вважає батьком дитини, і вирішує їх з урахуванням обставин, передбачених ст. 53 КпШС України. Заяви про встановлення факту визнання батьківства щодо дитини, народженої до 1 жовтня 1968 року, розглядаються судом у випадках, коли померла особа визнавала себе батьком дитини до цієї дати.
Тобто суд в даному випадку не міг встановлювати факт визнання батьківства щодо особи яка народилась після 1 жовтня 1968 року.
У п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 р. № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" роз'яснено, що при розгляді справ про встановлення батьківства щодо дитини, яка народилася до 1 січня 2004 р., необхідно застосовувати відповідні норми КпШС України.
Відповідно до вимог ст. 52 КпШС України, чинного на час вчинення актового запису про народження позивачки, походження дитини від батьків, які перебувають між собою в шлюбі, засвідчується записом про шлюб батьків. Згідно ст. 54 КпШС України, батько і мати, які перебували у шлюбі між собою, записуються батьками дитини в книзі записів народжень за заявою будь-кого з них.
В положенні п. 12 Інструкції "Про порядок реєстрації актів громадянського стану в Українській РСР" 12 грудня 1970 року зазначено: якщо мати, яка знаходиться в зареєстрованому шлюбі, при реєстрації дитини заперечує проти вписання в запис акта про народження відомостей про свого чоловіка на тій підставі, що він не є батьком дитини, відомості про батька в запис акта про народження вносяться на підставі запису акта про встановлення батьківства або за правилами, викладеними в абзаці четвертому пункту II цієї Інструкції. При цьому в графі 22 запису акта про народження ("Для відміток") вказується: "Перебуваю в шлюбі з гр._________________. Відомості про нього прошу не вносити у зв'язку з тим, що він не є батьком дитини". Ця заява повинна бути підписана матір'ю дитини.
В матеріалах справи відсутні докази подачі матір’ю дитини такої заяви, тим більше згідно зі свідоцтвом про народження батьком дитини батьком там згідно вимог ст. 52 КпШС України вказано особу з якою позивач перебувала в той час в шлюбі.
Помилковим є також застосування судом першої інстанції до даних правовідносин норм ст.53 КпШС України, оскільки вони стосуються реєстрації народження дітей у осіб, які не перебувають у шлюбі. А саме в частині другій даної статті вказано, що в разі народження дитини у батьків, які не перебувають у шлюбі, при відсутності спільної заяви батьків батьківство може бути встановлене в судовому порядку за заявою одного з батьків або опікуна (піклувальника) дитини, особи, на утриманні якої знаходиться дитина, а також самої дитини після досягнення нею повноліття.
Окрім цього докази, що носять характер припущення, не можуть бути покладені в основу рішення суду, в матеріалах справи взагалі відсутні безспірні докази щодо того, що померлий був батьком дитини в інтересах якої подано позов. Як ОСОБА_5 в момент народження дитини в 1996 році перебувала в шлюбі з іншою особою, і розірвала свій шлюб коли дитині вже було понад 8 раків (т. 1 а.с. 163), так і ОСОБА_11 знаходився на той час в шлюбі і розірвав його тільки через чотири роки з дня народження дитини (т. 1 а.с. 181). Однак далі при цьому ОСОБА_11 реєструє шлюб з іншою особою не з ОСОБА_5 а з ОСОБА_8 (т. 1 а.с. 179), і в нього від нового шлюбу народжується двоє дітей, в свідоцтві про їх народження він вказаний батьком і цей факт ніхто не оспорив (т. 1 а.с. 182).
Тому правових підстав і достатніх доказів для задоволення позову в частині встановлення факту визнання батьківства у суду першої інстанції не було. Таким чином у задоволенні позову в цій частині необхідно відмовити.
В зв’язку з тим, що позовні вимоги щодо внесення змін до актового запису про народження дитини та визнання її права на спадкування є похідними від доведеності батьківства, а оскільки цей факт не доведено, то і в цій частині позов не підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 1232 ЦК України спадкоємці зобов'язані відшкодувати розумні витрати, які були зроблені одним із них або іншою особою на утримання, догляд, лікування та поховання спадкодавця.
Суд застосовуючи, при ухваленні рішення при задоволенні позовних вимог, ст. 1232 ЦК України відшкодовуючи витрати ОСОБА_5 на утримання, догляд, лікування та поховання встановив круг спадкоємців не маючи навіть достатніх доказів щодо їх кола. Взагалі відсутні матеріали спадкової справи, не встановлено хто з осіб звернувся до нотаріальної контори у встановлений законом строк. Не вмотивовано в рішенні щодо розумності витрат.
Згідно ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Суд першої інстанції не звернув уваги на те, що позов ОСОБА_5 взагалі в своїх інтересах не заявляла, а заявила всі позовні вимоги як законний представник неповнолітньої доньки ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_6. А інтереси неповнолітньої щодо витрат не були порушені бо вона їх не несла, і вони відшкодовані фактично на особу яка не є позивачем. Тому в задоволенні вимог ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_6, про відшкодування витрат на користь ОСОБА_5 необхідно відмовити з вказаних мотивів.
Суд першої інстанції не звернув уваги на те що позов ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_6, в частині визнання права власності на частину нерухомого майна за ОСОБА_5 також не порушує її прав та інтересів.
Відповідно до ч. 4 ст. 25 ЦК України цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті. З огляду на це суд не міг визнавати право власності за особою яка померла. Тому в частині задоволення позову щодо визнання права власності за ОСОБА_11 який навіть на час подачі позову помер, необхідно відмовити.
Відповідно ч. 1 до ст. 62 СК України якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Оскільки за життя право власності ОСОБА_11 на житловий будинок АДРЕСА_2 не набув то і немає правових підстав для задоволення позову в частині визнання даного будинку об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, та визнання права власності на Ѕ за ОСОБА_5, яка як вказано не є взагалі позивачем у справі.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів,
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 та ОСОБА_4 задовольнити частково.
Рішення Кам'янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 12 липня 2010 року по цій справі скасувати та ухвалити нове рішення.
У задоволенні позову ОСОБА_5, яка діє в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_6 - відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржене безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий :
Судді :