Апеляційний суд Запорізької області  

   Справа № 22  – 9246/  10                    Головуючий у 1 інстанції: Світлицька В. М.  

Суддя-доповідач: Пільщик Л. В.  

  УХВАЛА  

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

«22» грудня 2010 року      м. Запоріжжя

 Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого:      Пільщик Л.В.

суддів:      Краснокутської О.М.  

Сапун О.А.

при секретарі:      Повєткіна О. М.  

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу судді Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 18 жовтня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів ,-  

  В С Т А Н О В И Л А:  

  ОСОБА_3 звернулась до суду із позовом про стягнення аліментів.

Ухвалою судді Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 18.10.2010 року позовна заява повернута позивачу та роз’яснено право звернутись до суду в порядку наказного провадження.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою ОСОБА_3 , просить скасувати зазначену ухвалу як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права та направити справу для розгляду до суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Повертаючи позовну заяву ОСОБА_3 на підставі ч. 3 ст. 118 ЦПК України, п.6.ч. 3 ст. 212 ЦПК України  , суддя   виходив з того, що ОСОБА_3 не зверталась до суду із заявою про видачу судового наказу відповідно до п. 4 ч.1 ст.96 ЦПК України,  копії ухвали про відмову у прийнятті заяви про видачу судового наказу або ухвали про скасування судового наказу до позовної заяви не додала.

Проте з таким твердженням погодитись не можна, оскільки захист права у наказному провадженні може мати місце за наявності безспірної вимоги стягувача, що підтверджується належно оформленими письмовими документами, зокрема, як встановлено п. 4 ч. 1 ст. 96 ЦПК України,  якщо заявлено  вимогу про присудження аліментів на дитину в розмірі тридцяти відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, якщо ця вимога не пов’язана із встановленням чи оспорюванням батьківства ( материнства) та необхідністю залучення інших зацікавлених осіб.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 просила суд стягнути з відповідача на її користь аліменти в розмірі ј частини всих видів його заробітку щомісячно на утримання повнолітнього  сина до закінчення його навчання, тобто до 30.03.2011 року.

В даному випадку мають бути застосовані норми ст.. 198 – 201 СК України, зі змісту яких  вбачається, що розмір аліментів на повнолітніх дітей, які продовжують навчання, визначає суд, з урахуванням стану здоров’я та матеріального становища дитини, платника аліментів та інших істотних обставин, що мають значення для справи.

 За таких обставин ухвала судді Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 18 жовтня 2010 року  не може бути визнана незаконною.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 312 ЦПК України  , розглянувши скаргу на ухвалу  суду першої інстанції, апеляційний суд скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.  

    Керуючись  ст.ст. 307, 312 ЦПК України,  колегія суддів, -

                                                                     У Х В А Л И Л А:  

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Ухвалу  судді Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 18 жовтня 2010 року по цій справі скасувати, і направити  матеріал до суду першої інстанціїї   для вирішення питання у порядку встановленому законом.  .

Ухвала   оскарженню не підлягає

Головуючий:

                  Судді: