Справа № 2- 3654/10
РІШЕННЯ
Іменем України
7 грудня 2010 року м. Вінниця
Замостянський районний суд м. Вінниці в складі:
головуючого судді Клапоущака С.Ю.,
при секретарі Гнасько Н.О.,
з участю представників позивача Усика Є.С., Мендель А.М.,
відповідача ОСОБА_3,
представника відповідача ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниця цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АС-Транс Лоджистік» до ОСОБА_3, ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої втратою вантажу, -
в с т а н о в и в:
Представник позивача звернувся до суду із позовною заявою про відшкодування матеріальної шкоди, завданої втратою вантажу та просив стягнути солідарно із фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, ОСОБА_5 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АС-Транс Лоджистік» 299759 гривень 22 копійки і покласти на відповідачів витрати по сплаті судового збору та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. Вимоги позову мотивовані тим, що відповідно до умов договору № 01022010/УГК/ТЕО-2 на транспортно-експедиційне обслуговування від 01 лютого 2010 року між позивачем та Дочірнім підприємством «Українська горілчана компанія «Nemiroff» (надалі - Договір на транспортно-експедиційне обслуговування), ТОВ «АС-Транс Лоджистік» за завданням останнього зобов'язане здійснювати перевезення вантажів по території України автомобільним транспортом. Відповідно до підпункту 3.1.9. пункту З Договору на транспортно-експедиційне обслуговування ТОВ «АС-Транс Лоджистік» у випадку неможливості самостійно виконати завдання, має право підписувати договори - перевезення з третіми особами для виконання своїх обов'язків, але при залученні третіх осіб позивач несе відповідальність перед Дочірнім підприємством «Українська горілчана компанія «Nemiroff» за їхні дії як за свої власні, згідно з підпунктом З пункту 7 Договору на транспортно-експедиційне обслуговування. 07 липня 2010 липня Товариство з обмеженою відповідальністю «АС-Транс Лоджистік» уклало з фізичною особою - підприємцем . ОСОБА_3 (надалі - «Відповідач 1), який має ліцензію на здійснення вантажних перевезень по Україні та діяв через свого представника на підставі договору доручення, водія ОСОБА_5 (надалі - «Відповідач 2»), договір перевезення, що підтверджується відповідно до частини 2 статті 902 Цивільного кодексу України товарно-транспортною накладною за формою №1-ТН серії 01 ААБЕ №498781 від 7.07.2010 року та товарно-транспортною накладною за формою №1-ТН серії 01 ААБЕ №498780 від 07.07.2010 року (надалі - «товарно-транспортні накладні»). Відповідно до умов товаро-транспортних накладних, 07 липня 2010 року о 19 годині 45 хвилин Відповідач 2 виїхав на автомобілі «Рено», державний номерний знак: НОМЕР_2, який належить відповідачу 1 з пункту навантаження за адресою: Вінницька область, Немирівський район, Немирів, вул. Петровського, буд. 14, з вантажем Позивача у причепі державний номерний знак : НОМЕР_3, який належить Відповідачу 1, в кількості 19598 одиниць на суму 299759(двісті дев'яносто дев'ять тисяч сімсот п'ятдесят дев'ять) гривень 22 коп., маса брутто 16379 (шістнадцять тисяч триста сімдесят дев'ять) кг (надалі вантаж). Відповідач 2, на виконання умов товарно-транспортних накладних, зобов’язаний був прямувати до пункту розвантаження за адресою: АДРЕСА_2, та передати вантаж визначеному одержувачу - ОСОБА_6, на підставі пред'явленої довіреності №0-123 від 07 липня 2010 року, виданої Товариством з обмеженою відповідальністю «ВК Сатера».
08 липня 2010 року Відповідач 2 за розпорядженням Відповідача 1, за попередньою змовою з невідомими третіми особами, здійснив розвантаження причепу у вказаному Відпоповідачем 1 місці в районі Одеської площі у місті Києві та передав вантаж невстановленим особам, які не мали відповідних документів, що підтверджують їх повноваження на отримання вантажу. Таким чином, Відповідач 2 не доставив вантаж у передбачений у товарно-транспортних накладних пункт розвантаження за адресою: АДРЕСА_2, а Відповідач свідомо порушив умови товарно - транспортних накладних та дав незаконну вказівку своєму повіреному Відповідачу 2. Своїми спільними діями Відповідач 1 та Відповідач 2 завдали Позивачу матеріальної шкоди у розмірі 299759 гривень 22 копійки. Внаслідок спільних дій Відповідача 1 із Відповідачем 2 і невстановлених осіб, які отримали вантаж, слідчим Голосіївського РУ за фактом вчинення злочину порушена кримінальна справа, станом на сьогоднішній день проводяться слідчі дії.
Відповідно до частини 1 статті 902 Цивільного кодексу України, за умовами товарно-транспортних накладних Відповідач 2 зобов'язаний був доставити довірений йому вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), тобто ОСОБА_6, на підставі пред'явленої довіреності №0-123 від 07 липня 2010 року, виданої Товариством з обмеженою відповідальністю «ВК Сатера». Внаслідок протиправних дій відповідачів, позивачу завдана матеріальна шкода втратою вантажу в сумі 299759 гривень 22 коп.
В судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві. Пояснили, що відповідач ОСОБА_5 за вказівкою ОСОБА_3, який має ліцензію на здійснення перевезення вантажів, 07.07.2010 р. отримав вантаж на загальну суму 299759 гривень 22 копійки та поставив свій підпис у товарно-транспортних накладних, які надані представниками позивача суду. 08.07.2010 р. відповідач ОСОБА_5 за вказівкою ОСОБА_3 передав вантаж невідомим особам у місці, не визначеному умовами товарно-транспортних накладних, чим порушив умови договору перевезення вантажу. Також представники позивача вказали, що у зв’язку з недоставленням вантажу у визначений товарно-транспортними накладними пункт призначення, відповідачі завдали позивачу матеріальної шкоди у розмірі 299759 гривень 22 копійки.
Відповідачі позов не визнали у повному обсязі. Пояснили, що безпосередньо із позивачем вони не укладали договору перевезення вантажу. Також пояснили, що не доставили вантаж у визначений товарно-транспортними накладними пункт розвантаження у зв’язку з тим, що отримали усну вказівку від фізичної особи, яка назвала себе власником вантажу, про необхідність зміни маршруту.
Відповідач ОСОБА_5, за його згодою допитаний у судовому засіданні як свідок, пояснив, що керує вантажним автомобілем «Рено», який належить відповідачу ОСОБА_3, на підставі довіреності та здійснює перевезення цим автомобілем на підставі вказівок ОСОБА_3. ОСОБА_3 є підприємцем, який має ліцензію на здійснення перевезення вантажів, йому на праві приватної власності належить вантажний автомобіль «Рено» та причеп. ОСОБА_5 працює за усною домовленістю на ФОП ОСОБА_3 водієм вантажного автомобіля та здійснює за вказівкою останнього перевезення вантажів по Україні. 07.07.2010 р. ОСОБА_3 дав вказівку про необхідність здійснення перевезення вантажу з заводу «Nemiroff» до міста Севастополь. Він прибув на завод, отримав вантаж з супровідними документами та поставив підпис у товарно-транспортних накладних. Підтвердив, що в товарно-транспортних накладних пунктом розвантаження зазначене АДРЕСА_2; одержувачем вантажу зазначене ТОВ «ВК Сатера». Близько 22 год. 07.07.2010 року йому зателефонував ОСОБА_3 та дав вказівку про необхідність зміни маршруту, та доставлення вантажу у м. Київ. Нових товарно-супровідних документів йому ніхто не надав. 08.07.2010 року приблизно о 06 годині ранку в м. Києві поблизу Одеської площі він передав вантаж невстановленим особам, які не надали документів, що посвідчують їхню особу, без підписання відповідних документів про передачу-приймання вантажу, та отримав 7000 гривень у якості винагороди за перевезення вантажу.
Відповідач ОСОБА_3 у судовому засіданні пояснив, що йому на праві приватної власності належить вантажний автомобіль «Рено» та причеп, він здійснював підприємницьку діяльність з надання послуг по перевезенню вантажів. ОСОБА_5 працює з ним у якості водія. ОСОБА_3 отримує замовлення на перевезення від диспетчера ОСОБА_7. Замовлення на перевезення вантажу у виді лікеро-горілчаних виробів із заводу «Nemiroff» в місто Севастополь та телефон контактної особи йому надала диспетчер. Він прийняв замовлення та наказав водію поїхати на завод і здійснити перевезення до міста Севастополь. Ввечері 07.07.2010 року до нього зателефонувала особа, яка назвалась власником вантажу, та повідомила про необхідність зміни маршруту у місто Київ та про те, що нові відповідні товарно-супровідні-документи нададуть водію на під’їзді міста Києва. ОСОБА_3 звернув увагу особи, яка назвалась власником вантажу, що можуть виникнути проблеми з представниками ДАІ через відсутність відповідних товарно-супровідних документів на перевезення вантажу до міста Києва. Але йому пообіцяли, що на нього не ляже ніякої відповідальності, машина з усіма необхідними документами вже виїхала на зустріч водію. Зважаючи на це, він погодився змінити маршрут, та зателефонував водію і дав йому вказівку везти вантаж у місто Київ, без відповідних супровідних документів.
Свідок ОСОБА_7 пояснила, що зареєстрована суб’єктом підприємницької діяльності та співпрацює з ОСОБА_3 шляхом надання йому інформації про замовлення на здійснення вантажних перевезень. 06.07.2010 року вона надала ОСОБА_3 інформацію про замовлення на здійснення перевезення із заводу «Nemiroff» у м. Севастополь та телефон контактної особи.
Заслухавши пояснення сторін, представників сторін, свідків та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.
Відповідно до умов наданого представниками позивача договору на транспортно-експедиційне обслуговування від 01.02.2010 р. між позивачем та Дочірнім підприємством «Українська горілчана компанія «Nemiroff» (а.с. 4-15), позивач за завданням останнього зобов’язаний здійснювати перевезення вантажів по території України автомобільним транспортом. Відповідно до п.п. 3.1.9. п. 3 Договору на транспортно-експедиційне обслуговування, позивач, у випадку неможливості самостійно виконати завдання, має право підписувати договори перевезення з третіми особами для виконання своїх обов’язків, але при залученні третіх осіб позивач несе відповідальність перед ДП «Українська горілчана компанія «Nemiroff» за їхні дії як за свої власні, згідно з п.п.7.3. п. 7 договору на транспортно-експедиційне обслуговування. Відповідач ОСОБА_3 прийняв замовлення позивача на здійснення перевезення лікеро-горілчаних виробів до м. Севастополь, та дав вказівку своєму водію, відповідачу по справі, ОСОБА_5 виконати зазначене замовлення позивача.
Таким чином, відповідач ОСОБА_5 за дорученням відповідача ОСОБА_3 уклав договір перевезення вантажу, що підтверджується згідно з ч. 3 ст. 909 ЦК України товарно-транспортною накладною за формою №1-ТН серії 01 ААБЕ №498781 від 07.07.2010 р. та товарно-транспортною накладною за формою №1-ТН серії 01 ААБЕ №498780 від 07.07.2010 р. (а.с. 16, 20).
Відповідач ОСОБА_5, згідно з відомостями, зазначеними у товарно-транспортних накладних, виїхав із пункту навантаження у місті Немирів, вул. Петровського14, з вантажем в кількості 19598 одиниць на загальну суму 299759 гривень 22 копійки. Відповідач ОСОБА_5, на виконання умов товарно-транспортних накладних, зобов’язаний був прямувати до пункту розвантаження за адресою: АДРЕСА_2, та передати вантаж ОСОБА_6, на підставі довіреності ТОВ «ВК Сатера» №0-123 від 07.07. 2010 р..
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України. Згідно з аб. 3 ч. 2 ст. 49 Закону України «Про автомобільний транспорт», водій транспортного засобу зобов’язаний забезпечити збереження вантажу, прийнятого до перевезення, та своєчасно його доставити вантажовласнику (уповноваженій ним особі).
Відповідач ОСОБА_5 за вказівкою відповідача ОСОБА_3 змінив маршрут, зазначений у товарно-транспортних накладних і без відповідних товаросупровідних документів поїхав до м. Києва. 08.07.2010 року відповідач ОСОБА_5 за розпорядженням відповідача ОСОБА_3 передав вантаж невідомим особам, які назвалися власниками вантажу, у м. Києві без підписання будь-яких документів про здачу приймання-товару, проти чого не заперечують сторони.
Порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання), відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України. Згідно з аб. 4 ч.1 ст. 611 ЦК України правовим наслідком невиконання зобов’язання є відшкодування збитків.
Згідно з ч. 1 ст. 51 Закону України «Про автомобільний транспорт» замовник за договором про перевезення вантажу автомобільним транспортом має право отримати компенсацію згідно із законодавством за пошкодження або псування вантажу, часткову чи повну його втрату або несвоєчасність доставки.
Відповідачі згідно з ч. 2 ст. 924 ЦК України відповідають за втрату прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведуть, що це сталося не з їх вини.
Суд встановив на підставі пояснень відповідачів, допитаних за їх згодою у судовому засіданні як свідків, що вина відповідача ОСОБА_5 виразилась у формі умислу, оскільки він свідомо з власної волі, на виконання доручення відповідача ОСОБА_3, передав вантаж в необумовленому умовами договору перевезення місці без належного документального оформлення, невизначеним особам без пред’явлення ними будь-яких документів на підтвердження їхніх повноважень. Вина відповідача ОСОБА_3 теж виразилась у формі прямого умислу, оскільки він свідомо, розуміючи неправомірність зміни маршруту без заміни відповідних товаросупровідних документів, дав вказівку водію змінювати маршрут, всупереч умовам товарно-транспортних накладних.
За ст. 541 ЦК України солідарний обов’язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов’язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов’язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов’язку частково або в повному обсязі як з усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
Факт зміни маршруту, передбаченого товарно-транспортними накладними, та факт передачі вантажу не уповноваженим власником вантажу водієм за вказівкою відповідача ОСОБА_3 підтверджується поясненнями відповідачів ОСОБА_5, ОСОБА_3, які були допитані в судовому засіданні як свідки, відповідно до вимог ч.2 ст. 57 ЦПК України.
Представники позивача згідно з вимогами ч. 2 ст. 623 ЦК України, шляхом надання письмових доказів, а саме товарно-транспортних накладних (а.с. 16-20) та претензії ДП «Українська горілчана компанія «Nemiroff» і відповіді позивача на претензію (а.с. 71-73), довели розмір заподіяної відповідачами позивачу матеріальної шкоди у сумі 299759 гривень 22 копійки.
В судовому засіданні відповідачі та представник відповідача не надали суду доказів належного виконання зобов’язання за договором перевезення щодо доставлення вантажу у визначений договором пункт призначення. Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Суд не бере до уваги заперечення відповідачів, оскільки вони не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства України та не відповідають фактичним обставинам справи і наявним у справі доказам.
Задовольняючи позов в частині стягнення матеріальної шкоди в сумі 299759 гривень 22 копійки, суд виходить з того, що вказана сума у товарно-транспортних накладних, як загальна вартість втраченого вантажу, відповідає сумі збитків згідно з претензією ДП «Українська горілчана компанія «Nemiroff», адресованій позивачу. Відповідно до ч. 2 ст. 924 ЦК України, відповідачі відповідають за втрату прийнятого до перевезення вантажу у розмірі фактичної шкоди.
Розглядаючи вимогу про стягнення з відповідачів на користь позивача 1700 гривень судового збору та 120 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, суд вважає, що вона підлягає задоволенню, так згідно з ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
При подачі позову позивачем було сплачено 120 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи та 1700 гривень судового збору (а.с. 23, 24). Суд вважає за необхідне стягнути з відповідачів на користь позивача 1700 гривень в рахунок відшкодування судового збору та 120 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Керуючись ст. ст. 10, 11, 27, 60, 61, 88, 208, 209, 212, 213, 214, 215, ч.1 ст. 224, 226, 292, 294 ЦПК України, на підставі ст. ст. 526, 541, 543, 610, 623, 909, 924 ЦК України, ст. ст. 49, 51 Закону України «Про автомобільний транспорт», суд
в и р і ш и в:
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «АС-Транс Лоджистік» задовольнити у повному обсязі.
Стягнути солідарно з фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, реєстраційний номер ФОП ЄДР 20034306169), ОСОБА_5, мешканця АДРЕСА_3 а) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АС-Транс Лоджистік» (ідентифікаційний код 36114512, адреса місцезнаходження: 03115, м. Київ, вул. Улітіна, буд. 43) 299759 (двісті дев'яносто дев'ять тисяч сімсот п'ятдесят дев'ять) гривень 22 копійки.
Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, ОСОБА_5 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АС-Транс Лоджистік» (ідентифікаційний код 36114512, адреса місцезнаходження: 03115, м. Київ, вул. Улітіна, буд. 43) в рівних частках судовий збір в сумі 1700 (одна тисяча сімсот) гривень та 120 (сто двадцять) гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його
проголошення до апеляційного суду Вінницької області через Замостянський районний суд м.
Вінниці. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час
проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Головуючий / підпис/
З оригіналом згідно :
Суддя Замостянського районного суду м. Вінниці Клапоущак С.Ю.
секретар :