Справа № 22ц-5391/10 Головуючий в 1 інстанції: Крупінська С.С.
Категорія 51 Доповідач: Веремчук Л.М.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
_____________________________________________________________________________
У Х В А Л А
і м е н е м У к р а ї н и
22 грудня 2010 року місто Луцьк
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого-судді Мудренко Л.І.
суддів Веремчук Л.М., Русинчука М.М.
при секретарі Губарик К.А.
з участю позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2
представника відповідача Бобчука Б.В., ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства «Волиньгаз» про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, за апеляційною скаргою позивача на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15 вересня 2010 року,
в с т а н о в и л а:
Рішенням Луцького міськрайонного суду від 15 вересня 2010 року в позові ОСОБА_1 відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач, покликаючись на неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення суду та постановити нове рішення, яким задовольнити її позов.
Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь в справі, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити з наступних підстав.
Відмовляючи в позові, місцевий суд виходив з того, що звільнення позивача за п.1 ст.36 КЗпП України відповідає закону, анулювання угоди сторін на припинення трудового договору може мати місце при взаємному погодженні на відновлення трудових відносин сторін, при цьому доводи позивача про тиск, внаслідок чого вона підписала угоду про припинення договору, не підтверджені позивачем.
Такий висновок суду відповідає встановленим обставинам за закону.
Судом першої інстанції встановлено, і це відповідає обставинам справи, що позивач ОСОБА_1 23.11.2001 року прийнята на посаду оператора ЕОМ в службу АСУ, з 23.04.2003 року переведена на посаду диспетчера в аварійну диспетчерську службу ВАТ «Волиньгаз», що підтверджується трудовою книжкою (а.с.12).
16.03.2010 року позивачка подала заяву про звільнення її із займаної посади за угодою сторін з 19.04.2010 року (а.с.38).
Відповідно до п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.1992 року № 9 при домовленості між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом про припинення трудового договору за п. 1 ст. 36 КЗпП України (за згодою сторін) договір припиняється в строк, визначений сторонами. Анулювання такої домовленості може мати місце лише при взаємній згоді про це власника або уповноваженого ним органу і працівника.
16.03.2010 року сторони досягли такої домовленості і визначили строк припинення договору, відповідач 14.04.2010 року видав наказ про звільнення позивачки за п.1 ст.36 КЗпП України. ОСОБА_1 ознайомилась з ним (а.с.39).
Та обставина, що 19.04.2010 року позивач направила повідомлення відповідачу про відкликання своєї заяви про звільнення із займаної посади за угодою сторін не впливає на законність прийнятого 14.04.2010 року відповідачем рішення про звільнення позивача.
Відсутність згоди ВАТ «Волиньгаз» на анулювання цієї домовленості не дає підстав для поновлення позивача на посаді, з якої вона звільнена за угодою сторін.
Доводи позивача про те, що звільнення відбулось в період її тимчасової непрацездатності, є необґрунтованими, оскільки в період тимчасової непрацездатності не допускається звільнення працівника з ініціативи адміністрації відповідно до ст.40,41 КЗпП України.
Доводи апеляційної скарги щодо підписання нею угоди про припинення трудового договору під впливом психологічного тиску начальника відділу кадрів підприємства також необґрунтовані, оскільки ці її пояснення спростовуються поясненнями свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_6, які заперечували психологічний тиск з боку керівництва ВАТ «Волиньгаз» під час написання позивачкою заяви про звільнення.
Судом встановлено, що відповідач 16.03.2010 року виявив порушення позивачем трудової дисципліни, які виявились у системному і свідомому самоусуненні позивачки від виконання обов»язків аварійно-диспетчерської служби яка унеможливила оперативне і високопрофесійне реагування на можливі аварійні ситуації та їх усунення. Внаслідок чого позивачці за її заявою від 16.03.2010 року була надана щорічна оплачувана відпустка з 18.03.2010 року по 19.04.2010 року та цього ж дня сторони домовились про розірвання трудового договору за угодою сторін.
Вказане свідчить про відсутність психологічного тиску з боку адміністрації підприємства на рішення ОСОБА_1 про її звільнення із займаної посади.
Отже доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 не спростовують висновків суду першої інстанції і не дають підстав для її задоволення, місцевий суд підставно відмовив позивачу у задоволенні позову.
При таких обставинах справи та відповідно до зазначених норм закону, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування немає.
Керуючись ст. ст. 307, 308, 313 - 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15 вересня 2010 року в даній справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Судді