АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД  МИКОЛАЇВСЬКОЇ  ОБЛАСТІ  

Справа № 10-337/ 10                               Головуючий у 1-й інстанції: Рудяк О.С.    

Категорія: запобіжний захід                                        Доповідач: Царюк  В.В.

                   У   Х   В   А   Л   А  

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ  

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Миколаївської області                        

  у складі:  головуючого -   Царюка  В.В.  

суддів  :  Погорєлової  Г.М.,  Фаріонової  О.М.  

  за участю прокурора   Якименка  О.П.  

15 листопада 2010 року розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві справу за апеляцією адвоката ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на постанову Заводського районного суду м. Миколаєва від 11.11.2010 року, якою  

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженці м. Миколаїв,   раніше не судима   ,-  

обвинуваченій у вчиненні злочину, передбаченого ст. 186 ч.2 КК України обрано запобіжний захід у виді взяття під варту.  

Органами  досудового  слідства   ОСОБА_2   обвинувачується  у  тому, що 04.11.2010 року приблизно о 22 годині 10 хвилин,  знаходячись біля бару «Рюмочная», розташованого по вул. Крилова 15, в м. Миколаєві, відкрито заволоділа майном гр. ОСОБА_3, чим спричинила останній матеріальну шкоду у сумі 340 грн.    

Обираючи обвинуваченій запобіжний захід у виді взяття під варту, суд послався на те, що ОСОБА_2  обвинувачується  у  вчиненні  тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі строком понад 5 років, знаходячись на волі може ухилитися від слідства та суду, чим буде перешкоджати встановленню істини у справі, може продовжити злочинну діяльність,  оскільки  вчинила   протиправні   дії  знаходячись   під  слідством  по   іншій  кримінальній   справі, а також з метою забезпечення виконання процесуальних рішень.  

В апеляції адвокат ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 просить скасувати постанову Заводського районного суду м. Миколаєва від 11.11.2010 року та обрати у відношенні ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд.  

Вважає зазначену постанову суду незаконною, оскільки на думку апелянта висновки суду про те, що ОСОБА_2 може продовжити злочинну діяльність, а також ухилитися від слідства та суду, є безпідставними, так як слідством будь яких доказів, які б вказували на це, в судове засідання надано не було. Зазначив, що ОСОБА_2 не має намірів продовжити злочинну діяльність, а також ухилитися від слідства та суду, оскільки має постійне місце проживання і мешкає разом з матір’ю, яка є інвалідом і потребує матеріальної та моральної підтримки.  

Заслухавши  доповідь  судді,  думку  прокурора,  який   вважав,  що  апеляція  не  підлягає   задоволенню,  вивчивши   матеріали   справи   та   перевіривши   доводи   апеляції,  колегія  суддів вважає,  що   апеляція   захисника  ОСОБА_1   не   підлягає   задоволенню,  виходячи  з  наступного.  

  Висновки  суду   першої   інстанції   про   те,  що   ОСОБА_2   обґрунтовано   органами   досудового   слідства   обвинувачується   у   вчиненні   злочину,  передбаченого   ст..186 ч.2  КК  України  ґрунтуються  на  матеріалах   кримінальної   справи  і   є  вірними.  При  вирішенні   питання   про   обрання   цій  обвинуваченій   саме   такого   запобіжного   заходу  суд   першої   інстанції   вірно   врахував   те,  що   ОСОБА_2  може  продовжити  злочинну   діяльність,  оскільки   матеріали   кримінальної   справи   свідчать   про  те,   що   протиправні   дії   відносно   потерпілої   ОСОБА_3    вона   вчинила   у  період   притягнення   її   до   кримінальної   відповідальності   по   іншій  справі.  Ці   її   дії  носять   навмисний   характер  і  свідчать   про   небажання  ОСОБА_2  ставати   на   шлях   виправлення. Цих  обставин,  на  думку   колегії  суддів,  вже  достатньо  для   обрання   ОСОБА_2  запобіжного   заходу   саме  у   виді   взяття   її   під   варту.  

Посилання  ж   адвоката   на   те,  що  ОСОБА_2   не  має   намірів  продовжувати   злочинну  діяльність  не   ґрунтуються   на   матеріалах    справи  та   є   лише   припущенням.  

  Таким   чином,  колегія   суддів   вважає,  що   судом  першої   інстанції   при   обранні   запобіжного   заходу  у  виді   взяття   під   варту  відносно   ОСОБА_2   були   дотримані  вимоги  ст..ст.  148-150, 155  КПК   України,  а   тому   підстав   для   зміни   такого   рішення   суду   першої   інстанції  -  не   вбачається.  

Керуючись  ст..ст. 365, 366  КПК   України,  колегія  суддів,-  

    У   Х   В  А   Л  И   Л  А  :  

  Постанову   Заводського   районного   суду   м.  Миколаєва   від   11.11.2010  року   про   обрання   ОСОБА_2 ,  обвинуваченій   у   вчиненні   злочину,  передбаченого   ч.2  ст.  186  КК  України,  запобіжного   заходу   у   виді   взяття   під   варту  -   залишити  без  змін,  а   апеляцію   захисника   ОСОБА_1   на  цю   постанову  -  залишити   без   задоволення.  

  Головуючий :  

  Судді :