АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 11-706/10 Головуючий у 1-й інстанції: Фасій В.В.
Категорія: ст.122 ч.1 КК України Доповідач: Царюк В.В.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Миколаївської області
у складі: головуючого - Царюка В.В.
суддів : Погорєлової Г.М., Пустовара М.Л.
при секретарі Шаткову В.М.
за участю прокурора Іванова І.О.
2 грудня 2010 року розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві кримінальну справу за апеляціями адвоката ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 та помічника прокурора Врадіївського району Миколаївської області Жорової В.О. на вирок Врадіївського районного суду Миколаївської області від 02.09.2010 року, яким
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець смт. Врадіївка, Миколаївської області, раніше не судимий, прож.: АДРЕСА_1,-
засуджений за ст. 122 ч.1 КК України до 2 років обмеження волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування призначеного покарання, з випробуванням, строком на 3 роки.
На підставі ст. 76 КК України суд зобов’язав засудженого ОСОБА_2 не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органів кримінально-виконавчої системи; повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання та роботи, попросити публічно пробачення у потерпілої, шляхом розміщення його на шпальтах районної газети «Вісник Врадіївщини».
Постановлено стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 1586 грн. 15 коп., моральної 8000 грн.
Постановлено стягнути з ОСОБА_2 на користь Первомайської центральної міської багатопрофільної лікарні в рахунок відшкодування витрат на лікування ОСОБА_4 2703 грн. 96 коп..
За вироком суду ОСОБА_2 визнано винним у тому, що 19.12.2009 року близько 02 годині 00 хвилин, знаходячись біля приміщення бару «Чернігівське», розташованого по вул. Маяковського в смт. Врадіївка, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин до ОСОБА_4, умисно, схопивши постраждалу за зап’ястя рук, штовхнув її, одночасно нанісши удар ногою по голені правої ноги спереду. В результаті своїх протиправних дій ОСОБА_2 спричинив ОСОБА_4 тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому правої великогомілкової кістки, закритого внутрішньо суглобного перелому зовнішнього відростку правої великогомілкової кістки, які відносяться до категорії середнього ступеня тяжкості, що потягли тривалий розлад здоров’я.
В апеляції адвокат ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 просить скасувати вирок Врадіївського районного суду Миколаївської області від 02.09.2010 року та ухвалити новий, яким виправдати ОСОБА_2 на підставі ст. 36 ч.1 КК України.
Вважає, що зазначений вирок суду підлягає скасуванню через те, що висновки суду зроблені у ньому не відповідають фактичним обставинам, які мали місце 19 грудня 2009 року. Апелянт стверджує, що дії ОСОБА_2, у ситуації що склалася, носили характер самооборони і були направлені на недопущення з боку ОСОБА_4 спричинення йому можливих тяжких тілесних ушкоджень. Крім цього апелянт ставить під сумнів висновки суду щодо спричинення ОСОБА_2 постраждалій таких тілесних ушкоджень як закритого перелому правої великогомілкової кістки та перелому зовнішнього відростку правої великогомілкової кістки. На думку апелянта, щоб спричинити такого роду тілесні ушкодження, необхідно було б завдати удар такої сили, який би супроводжувався значним звуком, як самого удару так і перелому кістки, але з чотирьох осіб яки були присутні під час сварки 19 грудня 2009 року ні чого подібного не чули та не бачили.
В апеляції помічник прокурора Врадіївського району Миколаївської області Жорова В.О. просить скасувати вирок Врадіївського районного суду Миколаївської області від 02.09.2010 року та ухвалити новий, яким ОСОБА_2 призначити покарання у виді обмеження волі строком на 1 рік 6 місяців, цивільні позови постраждалої та прокурора задовольнити в повному обсязі.
Вважає, що вирок суду підлягає скасуванню в зв’язку з неправильним, на думку апелянта, застосування судом кримінального закону.
Як стверджує апелянт, суд не врахувавши в повному обсязі особу засудженого, його ставлення як до самого злочину так і до його наслідків, не обґрунтувавши свою позицію, безпідставно звільнив ОСОБА_2 від призначеного покарання, що само по собі суперечить загальним принципам призначення покарання та роз’ясненням, які містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» .
Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого, який підтримав апеляцію свого захисника та заперечував проти задоволення апеляції прокурора, оскільки вважав, що не спричиняв потерпілій середньої тяжкості тілесних ушкоджень, захисника засудженого, який також підтримав свою апеляцію та заперечував проти задоволення апеляції прокурора, думку прокурора, який підтримав апеляцію прокурора, що приймав участь у розгляді справи у суді першої інстанції та заперечував проти задоволення апеляції захисника, вивчивши матеріали кримінальної справи та перевіривши доводи апелянтів,
колегія суддів дійшла слідуючого.
Вина ОСОБА_2 в умисному спричиненні потерпілій ОСОБА_4 тілесних ушкоджень середньої тяжкості повністю підтверджується викладеними у вироку доказами.
Посилання захисника ОСОБА_1 на те, що дії ОСОБА_2 по спричиненню тілесних ушкоджень ОСОБА_4 слід розцінювати як необхідну оборону, є безпідставними, оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які дані, які б вказували на те, що збоку останньої мав місце напад на ОСОБА_2, який загрожував його здоров’ю і у нього виникли підстави для такого захисту. На думку колегії суддів, судом першої інстанції вірно встановлені обставини спричинення потерпілій тілесних ушкоджень і дії, як ОСОБА_2 так і ОСОБА_4 розцінені, при цьому , як сварка, яка переросла у взаємну бійку. Твердження захисника про те, що потерпіла під час бійки могла спричинити ОСОБА_2 шкоду здоров’ю, є лише припущенням.
За таких обставин, дії ОСОБА_2 за ч.1 ст.122 КК України судом кваліфіковані вірно.
Що стосується покарання призначеного засудженому, то воно, на думку колегії суддів, призначено у відповідності до вимог ст.. 65-67 КК України і в межах санкції, передбаченої ч.1 ст.122 КК України. Підстав вважати це покарання таким, що є явно не справедливим , з точки зору м’якості, на що посилається прокурор у своїй апеляції, немає, оскільки прокурор у апеляції не навів для цього ніяких доводів, а крім того, просить призначити цьому засудженому покарання ще більш м’яке за своїм розміром. А такі дані, як перше притягнення засудженого до кримінальної відповідальності, вчинення злочину середнього ступіню тяжкості, позитивна характеристика засудженого та поведінка потерпілої, що передувала злочину, вірно розцінені судом першої інстанції як обставини, які вказують на те, що виправлення засудженого можливе без відбування призначеного йому покарання. Таким чином, колегія вважає, що суд першої інстанції вірно , на підставі ст.. 75 КК України звільнив ОСОБА_2 від призначеного йому покарання.
Цивільний позов по справі вирішений у відповідності з діючим законодавством. В частині моральної шкоди позов задоволено в повному обсязі, а в частині матеріальних збитків - в межах підтверджених позивачем.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає вирок відносно засудженого ОСОБА_2 законним та обґрунтованим і підстав для його скасування або зміни не вбачає.
Керуючись ст..ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів,-
У Х В А Л И Л А :
Вирок Врадіївського районного суду Миколаївської області від 2.09.2010 року відносно ОСОБА_2 - залишити без змін, а апеляції прокурора, який брав участь у розгляді справи у суді першої інстанції та захисника ОСОБА_1 в інтересах засудженого, на цей вирок - залишити без задоволення.
Головуючий :
Судді :