АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД  МИКОЛАЇВСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

Справа № 11-733/10                                                         Головуючий у 1-й інстанції: Бойко Л.Л.

Категорія: ст.186 ч.2 КК України                                 Доповідач: Царюк  В.В.

                                        У   Х   В   А   Л   А

                ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Миколаївської області                        

у складі:  головуючого -   Царюка  В.В.

суддів  :  Куценко  О.В.,  Губи  О.О.

за участю прокурора     Якименка  О.П.,  засудженого  ОСОБА_1,  його  захисника  -   адвоката  ОСОБА_2,  законного   представника  -  ОСОБА_3                  

7  грудня 2010 року розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві кримінальну справу за апеляцією засудженого  ОСОБА_1 на вирок Баштанського районного суду Миколаївської області від 16.09.2010 року, яким

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Баштанка Миколаївської області, раніше судимий: 25.02.2010 року Баштанським районним судом Миколаївської області за ст. 185 ч.2 КК України до позбавлення волі строком на 1 рік, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбуття покарання з іспитовим строком на 1 рік. Прож.: АДРЕСА_1,-

засуджений за ст. 186 ч.2 КК України до 4 років позбавлення волі.

На підставі ст. 71 КК України до призначеного покарання частково приєднано не відбуте покарання за вироком Баштанського районного суду Миколаївської області від 25.02.2010 року і остаточно призначено покарання у виді 4 років 6 місяців позбавлення волі.

Цим  же  вироком   засуджений

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженець с. Добре Баштанського району Миколаївської області, раніше не судимий, прож.: АДРЕСА_2,-

засуджений за ст. 186 ч.2 КК України до 4 років позбавлення волі.

На підставі ст. 75, 104 КК України звільнений від відбування призначеного покарання з випробуванням строком на 2 роки,  

Який   вирок  не  оскаржував.

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винним у тому, що 27.06.2010 року, близько 01 години 00 хвилин, за попередньою змовою з ОСОБА_4, з корисливих спонукань, з метою заволодіння особистим майном ОСОБА_5, знаходячись між селами Добре та Новоєгорівка наздогнали останнього і запропонувавши провести його до дому попрямували разом з ним в напрямку села Новогєгорівка. Прибувши до вказаного села, ОСОБА_4, з метою викрадення мобільного телефону, під приводом допомогти в пересуванні, обійняв ОСОБА_5 та ведучи його таким чином, скориставшись його неуважністю, таємно витягнув з футляру, що висів на поясі праворуч, мобільний телефон «Nokia 2600» вартістю 350 грн. з сім карткою мобільного оператора МТС, вартістю 25 грн., який поклав до своєї кишені.

Крім цього, пройшовши деяку відстань, ОСОБА_4, вихопив гаманець потерпілого, який на прохання ОСОБА_4 дати йому сірники, в пошуках запальнички витягнув його із своєї кишені. З місця злочину ОСОБА_1 та ОСОБА_4 зникли, а викраденим розпорядились на свій розсуд.

В апеляції ОСОБА_1 просить пом’якшити   призначити йому  покарання,  оскільки   вважає,  що   призначене  йому   покарання   судом  першої   інстанції   є   занадто   суворим.

Заслухавши  доповідь  судді,  пояснення   засудженого   ОСОБА_1,   який   підтримав   свою   апеляцію  та   вважав,  що   призначене   йому   покарання   є   надмірно   суворим,  захисника,  який   підтримав   апеляцію  свого   підзахисного,  законного   представника,  яка  також   просила   задовольнити   апеляцію  її   сина,  прокурора,  який   вважав,  що   апеляція   не   підлягає   задоволенню,   вивчивши   матеріали   кримінальної   справи  та   перевіривши   доводи   апеляції,   колегія   суддів  вважає   її  такою,  що   підлягає   задоволенню,   виходячи   з   наступного.

Обставини   вчинення   злочину   неповнолітніми   ОСОБА_1  та  ОСОБА_4  судом  першої   інстанції   встановлені   вірно і  ці   обставини   фактично   ніким   не   оспорюються.  Дії   засуджених  судом   кваліфіковані   вірно.

Разом   з  тим,  колегія   суддів   вважає,  що   при   призначенні   покарання    обом   засудженим  судом   першої   інстанції   не   в   повній   мірі   враховані   наслідки   вчинення   злочину,  дані   про   особу   кожного   засудженого,  та   інші   дані,  які   суттєво   впливають   на   ступінь   відповідальності   кожного   з   них.

Так,  суд  першої   інстанції  безпідставно,  на  думку  колегії  суддів,   визнав  обтяжуючою  відповідальність   обставиною  обох  засуджених  -  це  вчинення   злочину   у   стані   алкогольного   сп’яніння.  Будь-яких  даних   про  такий   стан   засуджених   у   момент   вчинення   злочину    в   матеріалах   справи   немає.  Як  вбачається  зі   змісту   обвинувального   висновку     така   обставина   не  була   встановлена   і   слідчим,  а  тому   підлягає   виключенню   з  мотивувальної   частини   вироку.

Навпаки,  з   матеріалів   кримінальної   справи   вбачається,  що   сам   потерпілий    ОСОБА_5 своєю   поведінкою  та  висловлюваннями   про   наявність   у  гаманці  великої   суми   грошей,   фактично   спровокував   неповнолітніх    на  протиправні   дії   відносно   себе. У  суді   потерпілий  це  підтвердив   та   просив   суворо   не   карати   засуджених,  оскільки   вони  ще   діти  і   усі   викрадені   у  нього   речі   йому   повернуті.  Ніяких   претензій   до  неповнолітніх   він   не   має.

Між  тим,  ці  обставини   лишились   поза   увагою   суду.   Більш  того,  при   наявності   де-кількох   пом’якшуючих   відповідальність   засуджених   обставин,  суд  першої   інстанції  не  обговорив    можливість   призначення   обом  засудженим   покарання   з  застосуванням   ст.. 69  КК   України,  тобто   нижче   від   нижчої   межі .

Колегія  суддів  вважає,  що   з   доводами   засудженого   ОСОБА_1   про  те,  що   призначене   йому   судом   першої   інстанції   покарання   є   надмірно   суворим  -   слід   погодитись,  оскільки   метою   покарання  є  саме   можливість   виправлення   засуджених  та   їх   перевиховання.  У  даному   випадку  наявність   де-кількох   пом’якшуючих     відповідальність   обставин,  таких   як  неповнолітній   вік,  повне   визнання   своєї   вини  та  щиросердечне   каяття   у  вчиненому,  відсутність   негативних  наслідків   злочину  та   позиція   потерпілого  дають   суду   підстави    призначити   ОСОБА_1   покарання   з   застосуванням   ст..69   КК   України  тобто   більш   м’яке , ніж  передбачено   санкцією  ч.2  ст.186  КК   України.

Колегія   суддів   вважає,  що  з  урахуванням   цих  же   обставин  слід   пом’якшити   покарання,  у   порядку  ст.. 365  КПК  України,  і   засудженому   ОСОБА_4,  не   зважаючи   на  те,  що    апеляції   від  нього   не   надходило.

Виходячи   з   вищевикладеного,  керуючись  ст..ст.365,366  КПК  України,  колегія   суддів,-

                 У   Х  В   А  Л   И   Л  А   :

Апеляцію  засудженого   ОСОБА_1  -   задовольнити.

Вирок  Баштанського   районного   суду   Миколаївської   області   від   16.09.2010  року   відносно   ОСОБА_1,  а   також   в  порядку    ч.2 ст.365  КПК  України   відносно  ОСОБА_4  -  змінити.

З  мотивувальної  частини   вироку   посилання   на   стан  алкогольного   сп’яніння,  як   обтяжуючу  відповідальність   засуджених   ОСОБА_1  і  ОСОБА_4  обставину,-  виключити.

ОСОБА_1  вважати  засудженим   за   цим   вироком   за  ч.2  ст.186  КК   України  з  призначенням  йому   покарання  з застосуванням   ст..69  КК   України   -   2  (два )  роки  позбавлення   волі .

На  підставі  ст.. 71  КК   України  до  призначеного   покарання   приєднати   частину   невідбутого   покарання   за   вироком   Баштанського  районного   суду   Миколаївської  області   від  25.02.2010   року   і   остаточно   призначити   йому   покарання -  2  роки  1 місяць  позбавлення  волі.

ОСОБА_4  -  вважати   засудженим   за  цим   вироком   за   ч.2  ст.186  КК   України  з  призначенням   покарання  з   застосуванням  ст..  69  КК  України  -  2  ( два)  роки   позбавлення  волі.

На   підставі  ст..75,104  КК  України  ОСОБА_4  від  відбування   покарання   звільнити  встановивши   йому   іспитовий   строк   на   два  ріки.

В  решті   цей  вирок    -  залишити   без  змін.

Головуючий :

Судді :