АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 11-795/10 Головуючий у 1-й інстанції: Баранкевич В.О.
Категорія: ст.286 ч.1 КК України Доповідач: Царюк В.В.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Миколаївської області
у складі: головуючого - Царюка В.В.
суддів : Куценко О.В., Значок І.С.
при секретарі : Пінчуку О.В.
за участю прокурора Іванова А.О., засудженого ОСОБА_1, його захисника - адвоката ОСОБА_2, потерпілої ОСОБА_3 та її представника - ОСОБА_4 .
23 грудня 2010 року розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві кримінальну справу за апеляцією представника потерпілої ОСОБА_4 на вирок Новоодеського районного суду Миколаївської області від 30.09.2010 року, яким
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с. Чапаєвка, Таращанського району, Київської області, раніше не судимий, прож.: АДРЕСА_1,-
засуджений за ст. 286 ч.1 КК України до виправних робіт строком на 1 рік з відрахуванням 10% в дохід держави без позбавлення права керувати транспортними засобами.
Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь Миколаївської обласної дитячої лікарні в рахунок відшкодування витрат на лікування потерпілої – 6328 грн. 44 коп..
Цивільний позов законного представника потерпілої задоволено частково.
Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди - 3625 грн., моральної - 2000 грн..
За вироком суду, ОСОБА_1 визнано винним у тому, що 15.02.2009 року, біля 02 години 00 хвилин, у темний час доби, керуючи технічно справним автомобілем марки «ВАЗ-2101», реєстраційний номер НОМЕР_1, рухався з боку вул. Д.Куроп’ятника по провулку без назви в напрямку вул. Перемоги у м.Нова Одеса Миколаївської області, по мокрій асфальтній проїзній частині, в порушення вимог п.п. 2.3 «б», 12.3, 13.1, 13.3 Правил дорожнього руху України, не забезпечивши контрольований рух свого транспортного засобу, проявивши неуважність до дорожньої обстановки та її змінам, при виявленні перешкоди у вигляді пішохода не прийняв міри для зниження швидкості руху свого транспортного засобу аж до повної зупинки, не вибрав безпечний інтервал при обгоні пішохода, в наслідок чого допустив наїзд на ОСОБА_3, яка рухалася в попутному напрямку по правому краю проїзної частини по ходу руху автомобіля.
В результаті ДТП ОСОБА_3, згідно висновку судово-медичної експертизи № 75 від 10.04.2009 року, отримала тілесні ушкодження, які відносяться до категорії середньої тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров’я.
В апеляції представник потерпілої - ОСОБА_4 просить скасувати вирок Новоодеського районного суду Миколаївської області від 30.09.2010 року та ухвалити новий, яким призначити ОСОБА_1 більш суворе покарання та стягнути з підсудного на користь представника потерпілого в рахунок відшкодування маральної шкоди – 100000 грн..
Вважає, призначене ОСОБА_1 покарання занадто м’яким, оскільки за своєю суворістю не відповідає ступеню тяжкості скоєного злочину та особі засудженого. На думку апелянта суд, не дослідивши у повному обсязі усіх обставин у справі, не надавши належної оцінки діям винної особи, постановив рішення, яке на думку апелянта є незаконним і підлягає скасуванню. Крім цього апелянт вважає за необхідне застосувати до ОСОБА_1 окрім основного покарання також і додаткове покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами.
Крім того, апелянт не згоден і з рішенням суду в частині розв’язання цивільного позову. Вважає ухвалену судом до відшкодування суму моральної шкоди необґрунтованою, так як, на думку апелянта, суд при вирішенні заявленого позову не врахував те, що внаслідок ДТП, ОСОБА_3 крім фізичного болю понесла разом зі своєю сім’єю дуже велике моральне потрясіння.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представника потерпілої - ОСОБА_4, який підтримав свою апеляцію та вважав, що засудженому слід призначити більш суворе покарання, але не пов’язане з позбавленням волі та позбавити його права керувати транспортними засобами і стягнути 100000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, думку потерпілої, яка погоджувалась з апеляцією свого представника, засудженого та його захисника, які заперечували проти задоволення апеляції, прокурора, який вважав, що вирок суду є законним та обґрунтованим, а апеляція не підлягає задоволенню, вивчивши матеріали кримінальної справи, колегія суддів дійшла слідуючого.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні злочину, за який він засуджений, повністю доведена викладеними у вироку доказами і фактично ніким не оспорюється. Обставини вчинення злочину, викладені у вироку суду, відповідають фактичним, про що підтвердили як потерпіла так і засуджений.
Що стосується покарання, призначеного судом першої інстанції засудженому, то на думку колегії суддів, воно відповідає вимогам ст.. 64-67 КК України і визначено у межах санкції ч.1 ст.286 КК України. Як вбачається зі змісту вироку, таке покарання судом визначалось з урахуванням обставин справи, тяжкості та суспільної небезпечності вчиненого злочину, його наслідків, даних про особу засудженого. Підстав вважати таке покарання занадто м’яким, колегія суддів не вбачає. Фактично не наведено таких підстав і в апеляції представника потерпілої. Твердження апелянта про те, що засуджений полишив місце ДТП та не надав допомоги потерпілій - не відповідають дійсності. З матеріалів справи вбачається, що засуджений зразу ж після ДТП посадив потерпілу у свою автомашину, надав першу допомогу та саме він направив її до лікарні. Також, як вбачається зі змісту вироку, предметом обговорення судом першої інстанції і було питання про необхідність призначення ОСОБА_1 додаткового покарання у виді позбавлення права його керувати транспортними засобами. Санкція ч.1 ст.286 КК України передбачає можливість призначення або не призначення такого. Суд першої інстанції, з урахуванням поведінки потерпілої, яка передувала ДТП прийшов до висновку про можливість не призначення засудженому такого додаткового покарання. Колегія суддів вважає, що з таким рішенням суду слід погодитись, оскільки причинах ДТП є певна доля вини і потерпілої.
Що стосується цивільного позову, то на думку колегії суддів, це питання судом першої інстанції вирішене у відповідності з вимогами діючого цивільного та кримінально-процесуального законодавства, а також судової практики з питань відшкодування моральної шкоди.
На думку колегії суддів , суд першої інстанції вірно визначив ступінь моральної шкоди потерпілої та розміри сум відшкодування. Підстав вважати вирок у цій частині таким, що не відповідає діючому законодавству - колегія суддів - не вбачає.
Виходячи з вищевикладеного, керуючись ст..ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів,-
У Х В А Л И Л А :
Вирок Новоодеського районного суду Миколаївської області від 30 вересня 2010 року відносно ОСОБА_1 - залишити без змін, а апеляцію представника потерпілої ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на цей вирок - залишити без задоволення.
Головуючий :
Судді :