Україна
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
54001 м. Миколаїв вул.. Садова 2-а, тел. 50-17-20
Справа № 33-498/10 року Головуючий суду 1 інстанції: Дробинський О.Е.
Категорія: ст. 130 ч.1 КУпАП Головуючий апеляційного суду: Царюк В.В.
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
22 грудня 2010 року суддя апеляційного суду Миколаївської області Царюк В.В.
при секретарі : Шаткову В. О.
за участю: особи притягнутої до адміністративної відповідальності - ОСОБА_2
розглянув справу про адміністративне правопорушення за апеляцією ОСОБА_2 на постанову Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 18.11.2010 року, якою
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця АДРЕСА_1, прож.: АДРЕСА_1,-
притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 130 ч.1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на один рік.
Згідно постанови суду, ОСОБА_2 визнано винним в тому, що 03.11.2010 року, біля 17 години 55 хвилин, в с. Тімірязівка, Вознесенського району, керував транспортним засобом - автомобілем «АЗЛК-2140», реєстраційний номер НОМЕР_1, з явними ознаками алкогольного сп’яніння. Від проходження огляду на стан сп’яніння відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України.
В апеляції ОСОБА_2 просить скасувати постанову Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 18.11.2010 року та закрити провадження у справі в зв’язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Вважає зазначену постанову суду незаконною, оскільки вона була винесена у відсутності особи яка притягається до адміністративної відповідальності та на підставі протоколу про адміністративне правопорушення, складеного з грубими порушеннями.
Пояснив, що від проходження огляду з застосуванням спеціального засобу та у присутності двох свідків, як це передбачено чинним законодавством, не відмовлявся, але цієї процедури працівниками ДАІ йому запропоновано не було, а в лікарню, на пропозицію інспекторів ДАІ, не поїхав з тих міркувань, що у нього в автомобілі не було достатньої для цієї відстані кількості палива, оскільки їхати на машині інспекторів ДАІ йому не пропонувалося.
Також зазначив, що в судовому засіданні присутнім не був, оскільки про розгляд справи дізнався лише через п’ять днів після винесення постанови, отримавши конверт з повідомленням. На думку апелянта, суд, розглянувши справу за його відсутності, порушив низку його прав, встановлених чинним законодавством, що дає підстави вважати постанову суду незаконною та такою, що підлягає скасуванню.
Заслухавши доповідь судді, пояснення особи, притягнутої до адміністративної відповідальності - ОСОБА_2, який пояснив, що за обставин, зазначених у постанові суду був зупинений працівниками ДАЇ і не заперечував, що за де-кілька годин до зупинки вжив пляшку пива. Пояснив, що можливо з ротової порожнини і був незначний запах пива, але ж у стані алкогольного сп’яніння не був та від медичного огляду не відмовлявся. Працівники ДАЇ лише запитали його чи буде він їхати до медичного закладу, а оскільки в машині у нього було мало палива, то він їм відповів, що не буде, оскільки згоден, що від нього можливий запах пива. Працівники склали протокол та дозволили йому їхати на автомобілі до дому, пояснення свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які підтвердили, що працівники ДАЇ за вищевказаних обставин дійсно запропонували їм підтвердити той факт, що ОСОБА_2 вживав пиво. Оскільки він сам не заперечував це, то вони поставили свої підписи у протоколі про адміністративне правопорушення. У їх присутності ОСОБА_2 ніхто не пропонував пройти медичний огляд на стан алкогольного сп’яніння, вивчивши матеріали справи, прихожу до наступного.
Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення №181632, складеного старшим інспектором ДПС Фортуною О.В. ( а.с. 1) вбачається, що правопорушення ОСОБА_2 полягало лише у тому, що він керував транспортним засобом АЗЛК – 2140 з явними ознаками алкогольного сп’яніння ( запах алкоголю з ротової порожнини).
Між тим, диспозиція ч.1 ст.130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом у стані алкогольного сп’яніння, або за відмову у проходженні медичного огляду на стан алкогольного сп’яніння. Керування транспортним засобом з ознаками алкогольного сп’яніння не є адміністративним правопорушенням, а є лише підставою для направлення особи для проходження медичного огляду. Будь-яких даних про те, що ОСОБА_2 у відповідності з діючим законодавством, належним чином направлявся для проходження медичного огляду на стан алкогольного сп’яніння у матеріалах справи немає і у протоколі це належним чином не зафіксовано.
Ці обставини судом першої інстанції враховані не були і ОСОБА_2 притягнутий до адміністративної відповідальності за дії, які не є адміністративним правопорушенням.
У зв’язку з вищезазначеним, а також тим, що особою, яка уповноважена складати протокол про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, у протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено дії ОСОБА_2, які утворюють склад адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а вказані у протоколі дії не є адміністративним правопорушенням, вважаю, що постанова суду першої інстанції про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності підлягає скасуванню, як не обґрунтована, а провадження по цій справі відносно ОСОБА_2 підлягає закриттю за відсутністю у його діях, вказаних у протоколі про адміністративне правопорушення, складу адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст..294 КУпАП,-
П О С Т А Н О В И В :
Апеляцію ОСОБА_2 - задовольнити.
Постанову Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 18.11.2010 року, якою ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення - скасувати, а провадження по цій справі закрити за відсутністю у діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Суддя апеляційного суду
Миколаївської області В. Царюк