Справа № 2а-337/2010

                                                          П О С Т А Н О В А

                                                   І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

21 грудня 2010 року

      Петриківський районний суд Дніпропетроської області у складі судді – Крот С.І., при секретарі – Столяренко Н.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Петриківка адміністративну справу за позовом ОСОБА_1, діючого в інтересах та по довіреності від ОСОБА_2, до Управління праці та соціального захисту населення Петриківської районної державної адміністрації про стягнення заборгованості по щомісячній допомозі на оздоровлення за 2010 рік громадянину, як особі, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи 1-ої категорії АЄС,

                                                                   ВСТАНОВИВ:  

      У листопаді 2010 року ОСОБА_1, діючий в інтересах та по довіреності від ОСОБА_2, звернувся з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Петриківської районної державної адміністрації, в якому просив визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Петриківської районної державної адміністрації щодо нарахування та виплати ОСОБА_2 допомоги на оздоровлення за 2010 рік та стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Петриківської районної державної адміністрації на його користь недоплачену суму за щорічною разовою грошовою допомогою на оздоровлення за 2010 рік. Позовні вимоги були мотивовані тим, що він є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС першої категорії, інвалідом 2 групи. Тому у відповідності до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» йому повинна виплачуватись щорічно одноразова грошова допомога на оздоровлення в розмірі п*яти мінімальних заробітних плат і ця допомога виплачується за місцем проживання органами соціального захисту населення. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати вказаної грошової допомоги. Однак призначена і виплачена вона відповідачем у розмірі, значно меншому, ніж це передбачено вказаним Законом, та просив зобов’язати відповідача виконувати вимоги діючого законодавства.  

      У судове засідання представник позивача не з*явився, надав заяву з проханням розглядати справу без участі позивача та його представника, на позовних вимогах наполягає.

      Відповідач в судове засідання не з*явився, був належним чином повідомлений про день і час слухання справи, надав заяву з проханням розглядати справу у відсутність їх представника.  

      Суд, з*ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, якими позивач  обґрунтував свої позиції по справі, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.  

       Судом встановлено, що позивач перебуває на обліку як учасник ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС І категорії та є інвалідом другої групи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 (а.с.5).

      Згідно матеріалів справи позивач перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Петриківської РДА і в серпні 2010 року він отримав щорічну допомогу на оздоровлення в розмірі 90 грн.

      Відповідно до ст. 19 Конституції України   суб'єкти владних повноважень зобов'язані діяти лише на підставі та в межах наданих повноважень та у спосіб, що передбачений   Конституцією України   та іншими Законами України.  

      Відповідно до положень ст. 113 Конституції України Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.

      Частина перша статті 9 КАС України визначає, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, інші посадові і службові особи зобов*язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

      Статтею 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що одноразова щорічна допомога на оздоровлення постраждалим від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС інвалідам другої групи щорічно виплачується у розмірі п*ти мінімальних заробітних плат. При цьому розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати (абзац 7 частини 4 статті   48 Закону № 796-ХІІ  ).

     Виходячи із загальних засад приорітетності Законів України над урядовими нормативно-правовими актами, при виплаті допомог слід керуватися ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не постановами Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року за № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та від 20.09.2005 року за № 936 «Про затвердження порядку використання коштів Державного бюджету для виконання програм, пов*язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що суперечать іншим нормам законів.

              Згідно ст. 71 Закону України  «Про Державний бюджет України на 2010 рік» Кабінету Міністрів України було надано право у 2010 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.  

              Вказана стаття  Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» від 27 квітня 2010 року № 2154-У1  неконституційною не визнавалась.  

Проте, на виконання вищезазначеної норми Закону, Кабінетом Міністрів України у 2010 році окремої Постанови Кабінетом Міністрів України щодо встановлення розміру щорічної допомоги на оздоровлення, яка виплачується особам, що мають статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - не приймалось, розмір такої допомоги на 2010 рік Кабінетом Міністрів України не встановлювався, а дія статті 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції Закону № 230\96-ВР від 06.06.1996 року, відповідно до якої щорічна допомога на оздоровлення інвалідам другої групи виплачується у розмірі п*яти мінімальних заробітних плат на момент її виплати – у 2010 році не зупинялась.

Відповідно до ст. 55  ЗУ «Про Державний бюджет України на 2010 рік» від 27.04.2010 встановлено, що у 2010 році розмір мінімальної заробітної плати на 01.08.2010 року складає 887 гривень.

Таким чином,  на момент виплати позивачу вказаної допомоги у серпні 2010 року її розмір повинен складати  4435 грн. ( 887 х 5 ).  

Проте, Управлінням праці та соціального захисту населення Петриківської районної державної адміністрації щорічна допомога на оздоровлення, яка передбачена ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ОСОБА_2. була виплачена у серпні 2010 року в розмірі, передбаченому Постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а саме -  90,00 грн.

Таким чином, дії Управління праці та соціального захисту населення Петриківської районної державної адміністрації у 2010 році при виплаті ОСОБА_2 щорічної допомоги на оздоровлення були  неправомірними, а його порушені права підлягають поновленню.

              Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача недоплаченої суми за щорічну державну грошову допомогу, вони задоволенню не підлягають, оскільки суми, які просить стягнути позивач, з державного бюджету не перераховувались безпосередньо для подальшої виплати ОСОБА_2, тому в задоволенні цієї частини позовних вимог слід відмовити.

             На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 19, 113 Конституції України, ст.ст. 48, 60, 70 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст.ст. 6, 9, 17, 18, 89, 159 – 163, 185, 186 КАС України,суд  

                                                        ПОСТАНОВИВ:

         Адміністративний позов ОСОБА_1, діючого в інтересах та по довіреності від ОСОБА_2, задовольнити частково.

        Визнати  неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Петриківської районної державної адміністрації відносно виплати ОСОБА_2 щорічної допомоги на оздоровлення за 2010 рік .

        Зобов'язати  Управління праці та соціального захисту населення Петриківської районної державної адміністрації нарахувати та виплатити ОСОБА_2 щорічну грошову допомогу на оздоровлення за 2010 рік відповідно до положень ст. 48  Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з розміру п*яти мінімальних заробітних плат на день виплати, та з урахуванням фактично отриманих сум за цей період.  

        В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

        Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

                           Суддя                                                                         Крот С.І.