АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"18 " листопада 2010 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:
Головуючого - Козака І.О.
Суддів - Шевчук Г.М., Демковича Ю.Й.
при секретарі – Леньзі О.Я.
з участю – сторін
розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Тернополі цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1, ОСОБА_2 на рішення Бережанського районного суду від 12 серпня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, Бережанського обласного комунального міжрайонного бюро технічної інвентаризації, приватного нотаріуса Бережанського районного нотаріального округу ОСОБА_3 про визнання недійсним договору дарування половини житлового будинку та визнання недійсним і скасування реєстраційного посвідчення на ім”я ОСОБА_1 про право власності на половину житлового будинку в АДРЕСА_1,-
ВСТАНОВИЛА:
У серпні 2010 року ОСОБА_2 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_1, Бережанського обласного комунального міжрайонного бюро технічної інвентаризації, приватного нотаріуса Бережанського районного нотаріального округу ОСОБА_3 про визнання недійсним договору дарування половини житлового будинку, що знаходиться в м.Бережани по вул.Зарічна,6”а”, Тернопільської області, укладеного 23 квітня 2008 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5, визнання недійсним та скасування реєстраційного посвідчення на ім”я ОСОБА_1 про право власності на половину житлового будинку в АДРЕСА_1.
Рішенням Бережанського районного суду від 12 серпня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені частково. Договір дарування від 23 квітня 2008 року, укладеного ОСОБА_4 Герасимівеною в користь ОСОБА_1 на ? частини житлового будинку АДРЕСА_1, зареєстрований 23 квітня 2008 року приватним нотаріусом Бережанського районного нотаріального округу (реєстраційний номер) №2-2156, визнано недійсним (нікчемним).
Анульовано свідоцтво про право власності ОСОБА_6 на ? частини житлового будинку АДРЕСА_1.
Стягнуто з відповідачки ОСОБА_1 в користь ОСОБА_2 понесені нею судові витрати в розмірі 51 грн. сплаченого судового збору, 37 грн. 50 коп. сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 856 грн. 71 коп. витрат на оплату судово-психіатричної експертизи.
В решті позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі апелянт ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та постановити нове, яким в позові ОСОБА_2 відмовити, посилаючись на те, що рішення не відповідає дійсним обставинам справи. Судом не враховано, що ОСОБА_4 уклала договір дарування з відповідачкою, будучи дієздатною особою.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить частково скасувати рішення суду в частині відмови в стягненні з ОСОБА_1 судових витрат в розмірі 2000 грн., понесених нею для оплати правової допомоги та постановити нове рішення, яким стягнути в її користь зазначені кошти в сумі 2000 грн.
У судовому засіданні представники апелянтів підтримали вимоги апеляційних скарг, зіславшись на доводи викладені в них.
Розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг, заслухавши пояснення апелянтів, колегія вважає, що апеляційні скарги до задоволення не підлягають.
Судом встановлено, що ОСОБА_4, мати ОСОБА_2, згідно витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно за №-18555743 від 17 квітня 2008 року, серії ССІ №-454875, була власницею цілого житлового будинку АДРЕСА_1.
Згідно заповіту від 20.01.1999 року, посвідченого нотаріусом Бережанської державної нотконтори ОСОБА_4 заповіла належний їй на праві власності будинок в АДРЕСА_1 ОСОБА_2
З матеріалів справи вбачається, що приватним нотаріусом Бережанського районного нотаріального округу ОСОБА_3 був посвідчений договір дарування від 23 2008 року (реєстраційний номер 2156), згідно якого ОСОБА_4 подарувала ? частину згаданого житлового будинку відповідачці ОСОБА_1
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла, що стверджується свідоцтвом про смерть, виданого відділом реєстрації актів цивільного стану Бережанського районного управління юстиції Тернопільської області, актовий запис №10 від 9 червня 2009 року.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що під час укладення договору дарування ОСОБА_4 не розуміла значення своїх дій та не могла керувати ними, а тому підставно визнав договір дарування від 23 квітня 2008 року, укладений між сторонами недійсним.
Колегія суддів погоджується з наведеним висновком суду, оскільки він грунтується на законі та відповідає матеріалам справи.
Згідно ст.225 ЦК України, правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті — за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 тривалий час хворіла на атеросклероз судин головного мозку та перебувала на стаціонерному лікуванні в Бережанській ЦРКЛ.
Відповідно до записів в медичних документах на ім”я ОСОБА_4 - карт стаціонарного хворого Бережанської ЦРЛ №-2507 та №-3221 ОСОБА_4 хворіла коронарокардіосклерозом, верікозною хворобою, атеросклеротичним кардіосклерозом, ІХС з гіпертонією, астенонеротичним синдромом. З 14 лютого 2006 року виставлено діагноз дисциркуляторною еннецефалопатією II ст. з мнестичними порушеннями на грунті церебрального атеросклерозу, зниження пам'яті, головокружіння.
Згідно висновку посмертної судово-психіатричної експертизи №-34 від 27 січня 2010 року, проведеної за ухвалою Бережанського районного суду від 27 листопада 2009 року, підекспертна ОСОБА_4 в період, який відноситься до 23 квітня 2008 року виявляла ознаки судинної деменції, що досягає рівня вираженого недоумства, тому вона не могла розуміти значення своїх дій та керувати ними.
Посилання представника апелянта ОСОБА_7 на те, що ОСОБА_8 при укладенні договору дарування розуміла значення своїх дій та керувала ними, а тому суд безпідставно визнав договір недійсним, судова колегія не бере до уваги, оскільки вони не грунтуються на законі та спростовуються вищезазначеними матеріалами справи.
Відповідно до ч.ч.2-5 ст.203 ЦК України, особа, яка вчиняє правочин повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Посилання представника апелянта ОСОБА_2 на те, що суд безпідставно відмовив їй у стягненні з ОСОБА_1 судових витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги не заслуговують на увагу, оскільки позивачкою не подано суду належних доказів на підтвердження понесених нею витрат.
Документи, що свідчать про оплату витрат, пов’язаних із наданням правової допомоги повинні бути оформлені у встановленому законом порядку. Представлена в суд першої інстанції ощадна книжка ОСОБА_9, на яку позивачкою перераховані кошти в сумі 2000 грн. не є належним фінансовим документом, що підтверджує витрати на правову допомогу.
Згідно ст.88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Згідно ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Підстав для скасування рішення суду з мотивів, наведених в апеляційних скаргах, колегія суддів не вбачає.
На підставі наведеного і, керуючись ст.ст.307 ч.1.п.1; 308; 314; 315; 324, 325 ЦПК України, колегія суддів,-
УХВАЛИЛА:
Апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Бережанського районного суду від 12 серпня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий - підпис
Судді - два підписи
з оригіналом згідно:
Суддя апеляційного суду
Тернопільської області Г.М.Шевчук