Справа № 22ц-620/2007 Головуючий у першій інстанції ОСОБА_2.
Категорія - цивільна Доповідач: ШЕМЕЦЬ Н.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 квітня 2007 року м. Чернігів
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого-судді СТРАШНОГО М.М.,
суддів: ШЕМЕЦЬ Н.В., ГУБАР B.C.,
при секретарі: РАЧОВІЙ І.І.,
за участю: ОСОБА_1.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та Департамента ДВС Міністерства юстиції України на ухвалу Новозаводського районного суду м. Чернігова від 22 лютого 2007 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії Департаменту ДВС Міністерства юстиції України, -
ВСТАНОВИВ:
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу суду та винести нове рішення про повне задоволення його вимог.
Доводи скарги зводяться до того, що справу розглянуто неповноважним суддею, оскільки ним заявлялась вимога про самовідвід судді ОСОБА_2., однак жодних дій ані суддею, ані головою суду по його заяві проведене не було. Вказує на те, що суд, задовольнивши його скаргу лише частково, поставився до вирішення справи упереджено, не дослідив докази, які обґрунтовували його вимоги. Вважає, що резолютивна частина ухвали не містить зобов'язання Департаменту виконати чітко вказані ним дії, тому суд фактично не задовольнив основні вимоги його скарги. Посилається на те, що суддя в своїй ухвалі тричі невірно зазначив резолютивну частину виконавчого листа № 2-889/2003р.- замість слова „незаконним" зазначив „недійсним", що є недопустимим.
В апеляційній скарзі Департамент ДВС Міністерства юстиції України просить ухвалу скасувати і провадження по справі закрити, посилаючись на те, що даний спір повинен розглядатися в порядку, передбаченому КАС України. Також на думку апелянта, вказаний спір, не підлягає розгляду у відповідності до Закону України „Про виконавче провадження". Посилається на порушення судом вимог ст. 386 ЦПК України та роз'яснень Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003 № 14 щодо незалучення до участі у справі належних органів ДВС та залучення до участі у справі Департаменту, який не підлягав залученню до справи, внаслідок чого вирішено питання про права та обов'язки осіб, які не були залучені до участі у справі.
Ухвалою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 22 лютого 2007 року скаргу ОСОБА_1. на дії Департаменту ДВС Міністерства юстиції України задоволено частково, визнано неправомірною відмову зазначеного Департаменту ДВС МЮ України у відкритті виконавчого провадження за
2
виконавчим листом № 2-889 від 17.12.2003 року та зобов'язано Департамент, вирішити питання стосовно прийняття зазначеного виконавчого листа до виконання. Також відмовлено ОСОБА_1. у визнанні відмови у відкритті виконавчого провадження Департаментом ДВС МЮ України „умисним повторним рецидивом ДВС, свідомим і навмисним небажанням виконувати судове рішення, яке порушує ст. 124 Конституції України та підпадає під ст. 382 КК України" та зобов'язання Департаменту ДВС МЮ України „забезпечити та виконати судові рішення по справах №2-889/03 та №2-3365/04 негайно".
Вислухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_1., який свою скаргу підтримав, проти задоволення скарги Департаменту заперечував, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційних скарг, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню, ухвала суду скасуванню з постановлениям нової про відмову у задоволенні вимог ОСОБА_1., виходячи з наступного.
Суд першої інстанції, задовольнивши частково скаргу ОСОБА_1.," визнав неправомірною відмову Департаменту ДВС МЮ України у відкритті виконавчого провадження за виконавчим листом №2-889 від 17.12.2003 року Новозаводського районного суду М.Чернігова №117 від 10.07.2000р. про надання дозволу ОСОБА_3. на прибудову до будинку АДРЕСА_1 в м.Чернігові та зобов"язав Департамент вирішити питання стосовно прийняття зазначеного виконавчого листа до виконання відповідно до вимог глави 3 Закону України „Про виконавче провадження". При цьому суд виходив з того, що примусове виконання судових рішень, згідно ст..2 Закону України „Про виконавче провадження", здійснює, зокрема і Департамент ДВС МЮ України, який при вирішенні питання щодо прийняття до виконання виконавчого листа № 2-889 від 17.12.2003 року Новозаводського районного суду М.Чернігова мав винести процесуальний документ, як це визначено ст. 26 Закону України „Про виконавче провадження".
Як вбачається з вищезазначеної резолютивної частини оскаржуваної ухвали суд першої інстанції визнав неправомірною відмову Департаменту ДВС МЮ України у відкритті виконавчого провадження за виконавчим листом 2-889/2003 року та зобов'язав Департамент вирішити питання стосовно прийняття зазначеного виконавчого листа до виконання.
З мотивувальної частини рішення вбачається, що Департаментом не дотримані вимоги щодо необхідності винесення процесуального документа щодо відмови у відкритті виконавчого провадження.
Тобто, по суті мотивувальна та резолютивна частини не узгоджуються між собою і є суперечливими, оскільки мотивація висновків суду і самі висновки не відповідають одне одному.
При вирішенні скарги ОСОБА_1. апеляційний суд враховує наступне.
Як уточнив заявник в судовому засіданні апеляційного суду він звернувся до суду з вимогою визнати дії Департаменту незаконними і зобов'язати його прийняти виконавчий лист №2-889/2003р. та забезпечити негайне виконання даного судового рішення та рішення по справі №2-3365/2004р.
Тобто, одна із вимог заявника - це вимога до Департаменту прийняти в/лист №2-889/2003р. до виконання та забезпечити негайне виконання цього судового рішення.
3
Цим рішенням визнано незаконним рішення виконавчого комітету Ново-заводської районної ради М.Чернігова №117 від 10 липня 2000 року про надання дозволу ОСОБА_3. на прибудову до будинкуАДРЕСА_1 в М.Чернігові.
Апеляційний суд вважає, що таке судове рішення не потребує заходів примусового виконання, визначених Законом України "Про виконавче провадження", оскільки незаконність такого рішення вже визнана самим судовим рішенням і рішення виконкому вже втратило чинність з набранням законної сили рішенням суду першої інстанції.
Тому Департамент обґрунтовано послався на те, що дане судове рішення, не може бути предметом примусового виконання.
Недотримання Департаментом при вирішенні питання щодо прийняття виконавчого листа вимог щодо процесуальної форми не є визначальним моментом в даному випадку, оскільки заявником оскаржується відмова по суті.
Навіть за наявності виконавчого листа він не може бути прийнятий Департаментом ДВС МЮУ, оскільки це суперечить положенням ст.ст. 20,20-1 Закону України "Про виконавче провадження" щодо місця виконання рішення та підвідомчості.
Посилання ОСОБА_1. на те, що він не довіряє виконання судового рішення ДВС Новозаводського РУЮ М.Чернігова та ДВС Чернігівської області не є підставою для недотримання вимог законодавства виконавчою службою.
Вимоги заявника про забезпечення Департаментом негайного виконання судового рішення по справі № 2-3365/2004р. не є обґрунтованими, а тому не можуть бути задоволені.
Доводи апеляційної скарги Департаменту ДВС МЮ України про розгляд скарги ОСОБА_1. виключно в порядку КАС України суперечать положенням ст..383 ЦПК України і тому не є вірним, а щодо неналежної сторони у даній справі - апеляційний суд не вважає цей довід обґрунтованим, оскільки заявником оскаржуються дії саме Департаменту ДВС МЮ України.
Щодо відмови суду першої інстанції заявникові у визнанні відмови у відкритті виконавчого провадження Департаментом ДВС МЮ України „умисним повторним рецидивом ДВС, свідомим і навмисним небажанням виконувати судове рішення, яке порушує ст.. 124 Конституції України та підпадає під ст.. 382 КК України", то апеляційний суд приймає до уваги уточнені заявником вимоги скарги та з врахуванням положень ст.383, 387 ЦПК- учасники виконавчого провадження мають право оскаржити рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час-виконання судового рішення і суд розглядає скаргу саме в таких межах вимог, вважає, що ця вимога не є і не може бути предметом судового розгляду.
Враховуючи вищевикладене, оскаржувана ухвала суду не може бути визнана законною і обґрунтованою і підлягає скасуванню з постановлениям нової про відмову у задоволенні вимог ОСОБА_1.
Керуючись ст.ст. 383-389 ЦПК України, ст.ст.4,20,20-1,25 Закону України "Про виконавче провадження", ст.ст. 307,312 ч.1 п.2, 313-315,317,319 ЦПК України, апеляційний суд
УХВАЛИВ:
4
Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України - задовольнити частково.
Ухвалу Новозаводського районного суду М.Чернігова від 22 лютого 2007 року по справі за скаргою ОСОБА_1 на дії Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України -скасувати.
Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні його скарги на дії Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена до Верховного суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.