Справа №22ц-3858/2006 р.                     Головуючий у 1 інстанції Малород О.І.

Категорія 26                                             Доповідач у 2 інстанції Тракало В.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2007 року  колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного

суду Київської області в складі:

головуючого - судді Антоненко В.І.,

суддів Поліщука М.А., Тракало В.В.,

при секретарі ЧабанюкТ.Г.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві  матеріали цивільної справи за

апеляційною  скаргою  ОСОБА_1 на  рішення  Обухівського

районного суду Київської області від    13 листопада 2006 року в справі за позовом

ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання

заповіту недійсним.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів -

встановила:

У вересні 2005 року ОСОБА_2. звернувся з позовом своєї дружини ОСОБА_1. про визнання недійсним заповіту, складеного 20 вересня 2002 року на користь сина сторін матір"ю позивача ОСОБА_3.

В позовній заяві зазначив, щоІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати ОСОБА_3, після смерті якої відкрилася спадщина на будинок АДРЕСА_1 Київської області. Позивач є єдиним спадкоємцем за законом і своєчасно, у встановлений законом строк , звернувся до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини. Проте в нотаріальній конторі дізнався, що його мати 20 вересня 2002 року склала заповіт на все належне їй майно сину позивача, тобто своєму внукові ОСОБА_4. ІНФОРМАЦІЯ_2 син сторін ОСОБА_4. трагічно загинув. Спадкоємцями після його смерті є його батьки - позивач та відповідачка в рівних частках. Відповідачка в порядку спадкування претендує на ½  частину будинку АДРЕСА_1 Київської області.    -

Посилаючись на те, що під час складення заповіту на ім"я ОСОБА_4. мати позивача ОСОБА_3 не розуміла значення своїх дій та не могла керувати ними, оскільки була важко хворою і в безпорадному стані, а ОСОБА_4. скористався цими обставинами, крім того, заповіт складено з порушенням чинного законодавства, не в приміщенні сільської ради, в присутності ОСОБА_4., без документів, які посвідчували особу заповідача, мати не розписувалася у книзі вчинення нотаріальних дій, позивач просив визнати заповіт недійсним.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 13 листопада 2006 року позов задоволено. Визнано недійсним заповіт ОСОБА_3, посвідчений секретарем Старобезрадичівської сільської ради. Постановлено стягнути з відповідачки на користь позивача 1164 грн.68 коп. судових витрат, та 7 грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. 

В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції з підстав порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга підлягає до задоволення, а рішення суду - скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції з таких підстав.

Задовольняючи позов суд виходив з того, що згідно висновку посмертної комісійної експертизи ОСОБА_3. на час складання заповіту страждала на психічні розлади і не могла усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

Проте повністю з таким висновком суду погодитися не можна. Відповідно до вимог ч.2 ст.212 ЦПК України жоден з доказів не має для суду наперед встановленого значення. Згідно ч.4 цієї ж статті результати оцінки доказів суд відображає в рішенні. Всупереч вимог вищевказаної норми процесуального права суд взагалі не дав ніякої оцінки показанням свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6., ОСОБА_7. в судовому засіданні 22 листопада 2005 року про те, що до останнього дня свого життя заповідачка була адекватна, всіх пізнавала, турбувалася про проведення газу, казала, що хату заповіла внукові, який за нею доглядав. А посилання суду на те, що оцінку показанням свідків дали експерти, суперечить ч.І ст.212 ЦПК України, яка відносить оцінку доказів до компетенції суду.

Крім того, суд у рішенні встановив, що 9 вересня 2005 року відповідачка ОСОБА_1. отримала свідоцтво про право на спадщину на Уз частину спадкового будинку. Проте

в порушення вимог ст. 10 ЦПК України, яка передбачає, що суд сприяє всебічному і

повному з"ясуванню обставин справи: роз"яснює особам, які беруть участь у справі, їх

права та обов"язки, попереджує про вчинення або не вчинення процесуальних дій і

сприяє здійсненню їх прав у випадках, встановлених цим Кодексом, суд належним чином

не уточнив позовних вимог ОСОБА_2. та не вирішив питання щодо дійсності чи

недійсності зазначеного правовстановчого документа на будинок, який вже отримала

відповідачка. А згідно ст.ЗН ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню з

направленням справи на новий розгляд,, якщо суд розглянув не всі вимоги і цей недолік не був і не міг бути усунений ухваленням додаткового рішення.

До того ж суд застосував норми матеріального права, зокрема ст. 225, 1257 ЦК України, які не поширюються на правовідносини, що виникли до 1 січня 2004 року. Оскільки заповіт складено 20 вересня 2002 року, то визнання його недійсним з тих підстав, що заповідач не розумів значення своїх дій та не міг керувати ними, передбачала ст.55 ЦК України 1963 року.

Необгрунтованим є й висновок суду , що в ході складання заповіту було допущено ряд порушень Закону України "Про нотаріат", які не спростовані відповідачем. В порушення вимог ст.ст. 213, 214, 215 ЦПК України суд в рішенні не конкретизував, які ж саме порушення закону були допущені при складенні оспорюваного заповіту.

За таких обставин, коли суд допустив порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору, рішення суду підлягає безумовному скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати наведене, уточнити позовні вимоги, більш повно з"ясувати обставини справи, перевірити обґрунтованість доводів та заперечень сторін, зібраним доказам дати належну оцінку та вирішити спір відповідно до вимог закону.

Керуючись ст. 307,311,315,317, 319 ЦПК України, колегія судців

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Обухівського районного суду Київської області від 13 листопада 2006 року скасувати, справу направити на новий судовий розгляд до того ж суду першої інстанції іншим суддею.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.