Справа №2-9151/10  

    РІШЕННЯ  

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

(заочне)  

  21 грудня 2010 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:  

головуючого – судді Лівандовської-Кочури Т.В.  

при секретарі Лаць А.В.  

з участю представника позивача Поперецького О.В.  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луцьку цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства “ВТБ Банк” від імені відділення “Луцька регіональна дирекція” ПАТ “ВТБ Банк” до ОСОБА_2 про стягнення боргу,  

встановив:  

  Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача про стягнення боргу. Заяву мотивує тим, що 23 квітня 2008 року між ВАТ ВТБ Банк та ПП “Ірта” був укладений кредитний договір №09.70-08-СК. Відповідно до п.1.1 даного договору, банк надав позичальнику кредит в сумі 250000 грн. на строк по 21.04.2011 року зі сплатою процентів за користування кредитом, виходячи із 17,5 % річних. Одночасно з укладення кредитного договору, між установою банку та відповідачем було укладено договір поруки №09.70-08-ДП2, відповідно до якого, поручитель несе солідарну відповідальність з позичальником за виконання умов кредитного договору. Позичальник взяті на себе зобов’язання не виконує, внаслідок чого, станом на 04.10.2010 року в нього перед установою банку виникла заборгованість 334634, 37 грн., яку позивач проситься стягнути з відповідача судові витрати по справі.  

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав з вищенаведених підстав, просить суд позов задовольнити.  

Відповідач в судове засідання не з’явилася, хоча належним чином була повідомлена про час та місце розгляду справи.  

За погодженням з представником позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст. 224 ЦПК України.  

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши письмові докази в справі, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.  

Судом встановлено, що 23 квітня 2008 року між ВАТ ВТБ Банк та ПП “Ірта” був укладений кредитний договір №09.70-08-СК. Відповідно до п.1.1 даного договору, банк надав позичальнику кредит в сумі 250000 грн. на строк по 21.04.2011 року зі сплатою процентів за користування кредитом, виходячи із 17,5 % річних. Згідно представленого позивачем розрахунку до позовної заяви про стягнення боргу з відповідача, станом на 04 жовтня 2010 року сума заборгованості складає 334634,37 грн., з них: 214217, 88 грн. заборгованість по кредиту;   86243, 64 грн. заборгованість по відсотках; 34172, 85 грн.-пеня. (а.с. 4-5).  

           Одночасно з укладення кредитного договору, між установою банку та ОСОБА_2 було укладено договір поруки №09.70-08-ДП2, відповідно до якого, поручитель несе солідарну відповідальність з позичальником за виконання умов кредитного договору.  

Згідно ст.ст.553, 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов”язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов’язання боржником. У разі порушення боржником зобов”язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.  

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.  

Відповідно до ст.ст. 526-527, 530 ЦК України, зобов’язання повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.  

Відповідно до ч. 2 ст. 1050, ч. 2 ст. 1054 ЦК України, наслідками порушення боржником зобов’язання щодо повернення чергової частини суми позики, є право позикодавця вимагати дострокове повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів належних йому.  

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.  

Як визначено ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.  

Таким чином, проаналізувавши зібрані і досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що слід стягнути з відповідача в користь позивача кредитну заборгованість в сумі 334634, 37 грн.  

Також підлягають до задоволення вимоги позивача про відшкодування відповідачем понесених судових витрат.  

Керуючись ст.ст. 10, 11, 58, 60, 213, 214, 215, 224-226 ЦПК України, ст.ст. 509, 510, 511, 525, 526, 536, 553, 554, 1054, 1055 ЦК України, суд,  

  В И Р І Ш И В:  

  Позов задовольнити.  

Стягнути з ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства “ВТБ Банк” від імені відділення “Луцька регіональна дирекція” ПАТ “ВТБ Банк” 334634 (триста тридцять чотири тисячі шістсот тридцять чотири) грн. 37 коп. боргу, 1700 (одну тисячу сімсот) грн. судового збору та 120 (сто двадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.  

Заочне рішення може бути переглянуте Луцьким міськрайонним судом Волинської області за письмовою заявою ОСОБА_2, яку може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.  

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Волинської області через Луцький міськрайонний суд Волинської області шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення.  

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили.  

  Суддя