Справа №1-138/10    

  В И Р О К  

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И  

23 грудня 2010 року                                                                                             м.Перечин

 Перечинський районний суд Закарпатської області у складі:  

 головуючого - судді Шешені М.О.,  

при секретарі - Соханич Л.Ю.,  

з участю обвинувача - помічника прокурора Чурей О.В.,  

захисника - адвоката ОСОБА_1,  

 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальну справу про обвинувачення

 ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с.Антонівка Ужгородського району Закарпатської області, мешканця АДРЕСА_1, українця, громадянина України, з неповною-середньою освітою, одруженого, має на утриманню двох неповнолітніх дітей, тимчасово непрацюючого, раніше не судимого, -

 у вчиненні злочинів, передбачених ст.185 ч.2 та ст.304 ч.1 КК України,

 ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця с.Антонівка Ужгородського району, мешканця АДРЕСА_2, українця, громадянина України, з неповною-середньою освітою, одруженого, має на утриманню трьох малолітніх дітей, працівника філії Ужгородський ДЕД,  раніше не судимого, -

 ОСОБА_4,                      ІНФОРМАЦІЯ_8, уродженця с.Середнє Ужгородського району, мешканця АДРЕСА_3, українця, громадянина України, з неповною-середньою освітою, неодруженого, тимчасово непрацюючого,  раніше не судимого, -

 у вчиненні злочину, передбаченого ст.185 ч.2 КК України,

 ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_11, уродженця та мешканця АДРЕСА_4, українця, громадянина України, з неповною-середньою освітою, одруженого, має на утриманню трьох малолітніх дітей,  тимчасово непрацюючого, раніше не судимого, -

 у вчиненні злочину, передбаченого ст.198 КК України,  

  В С Т А Н О В И В :  

 09 жовтня 1992 року біля 23 год. 30 хв. ОСОБА_2 за попередньою змовою з ОСОБА_3 та неповнолітнім ОСОБА_4, з метою таємного викрадення майна, із заздалегідь  приготовленими інструментами, на гужовій повозці поїхали у лісі на відстань біля 5 км від с.Ворочево Перечинського району Закарпатської області, де умисно, таємно викрали двигун з автомобіля марки «ЗІЛ-131», який знаходився там і який належить державному підприємству «Івано-Франківський ліспромкомбінат», чим спричинили останньому матеріальну шкоду на загальну суму 4295 грн. 00 коп.

Крім цього, ОСОБА_2 достовірно знаючи про неповнолітній вік ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_8,  схилив його до вчинення вищезазначеної крадіжки.    

Також, 13 жовтня 2010 року ОСОБА_5 знаючи, що двигун від автомобіля марки «ЗІЛ-131» був викрадений його братом ОСОБА_2 за попередньою змовою з ОСОБА_3 та ОСОБА_4, за проханням ОСОБА_2, погодився заховати цей двигун у хліві поряд зі своїм будинком, який розташований в АДРЕСА_4, і який накрив сіном та зберігав до 16 жовтня 2010, тобто до того моменту поки його було виявлено та вилучено працівниками Перечинського РВ УМВС України в Закарпатській області.

У судовому засіданні підсудний ОСОБА_2 свою вину у вчинених злочинах визнав повністю, щиро розкаявся і пояснив, що 09 жовтня 2010 року біля 07.00 год. він пішов до лісу, а саме неподалік с.Ворочево Перечинського району по гриби, так як хтось із його знайомих говорив, що там багато грибів. Йдучи по лісу приблизно на відстані 5-6 км від с.Ворочево він помітив, що посередині лісу стоїть автомобіль марки «ЗІЛ-131 (кран)». Підійшовши до вказаного автомобіля, він помітив, що поряд нікого немає і вирішив подивитися всередину кабіни, чи  можна звідти щось викрасти. Заглянувши всередину кабіни, він там цікавого нічого не помітив, після чого вирішив відкрити капот, відкривши такий він помітив там двигун. Деяких запчастин у ньому не вистачало. Далі, він вирішив викрасти даний двигун. Походивши декілька хвилин по лісу і назбиравши грибів, він прийшов до себе додому, і відразу ж зателефонував своєму брату ОСОБА_3, а після нього племіннику ОСОБА_4 і запропонував останнім піти разом з ним до лісу, і допомогти йому викрасти двигун з автомобіля, який стоїть посеред лісу покинутим, на що такі погодилися. Наступного дня ОСОБА_3 приїхав на своєму автомобілі марки «Москвич» синього кольору до нього додому, а саме в АДРЕСА_1. Через декілька годин ОСОБА_4 також приїхав до нього додому верхи на коні. Посидівши трохи втрьох на подвір’ї, він взяв двох коней і запріг у повозку. Після чого, біля 21.00 год. вони втрьох сіли на повозку і ґрунтовою дорогою прийшли до лісу с.Ворочево Перечинського району, а саме до цього місця де знаходився автомобіль марки «ЗІЛ-131». Підійшовши до автомобілю, він разом з неповнолітнім ОСОБА_4 почали відкручувати кріплення на двигуні, а ОСОБА_3 у той час світив їм ліхтарем, оскільки вже було темно. Через декілька хвилин, вони втрьох зняли двигун з-під капоту автомобіля і поставили його на повозку. Після чого, викрадений двигун відвезли до нього додому, де ОСОБА_3 та ОСОБА_4 також залишилися на ніч. Наступного дня ОСОБА_3 поїхав на роботу до м.Ужгород, а ОСОБА_4 поїхав до себе додому в с.Анталовці Ужгородського району. Того ж дня, він зателефонував своєму брату ОСОБА_5, який проживає в с.Анталовці Ужгородського району і повідомив йому, що через приблизно через 1-2  години він привезе йому двигун з автомобіля марки «ЗІЛ-131» для того, щоб він трохи побув у нього, а також повідомив, що двигун був викраденим. Далі він пішов до свого знайомого ОСОБА_6 і попросив його відвезти на тракторі марки «Т-40» в с.Анталовці двигун, що це був за двигун ОСОБА_6 він не говорив, а сказав тільки, що потрібно відвезти до його брата, на що останній погодився. Приїхавши до будинку, АДРЕСА_4, який належить його брату ОСОБА_5, останній запропонував ОСОБА_6 піти до хати, трохи погрітися і чого-небудь гарячого випити, на що ОСОБА_6 погодився і зайшов всередину будинку, а він разом з ОСОБА_5 залишилися на подвір’ї. У той час до них також підійшов ОСОБА_4 і вони втрьох розвантажили двигун, який знаходився у причепу трактора і поставили його на землю, а далі занесли всередину хліву, після чого, він разом з ОСОБА_6 поїхали додому. Просить суворо його не карати.  

Підсудний ОСОБА_3 у судовому засіданні свою вину у вчиненому злочині визнав повністю, щиро розкаявся і пояснив, що 09 жовтня 2010 року біля 12.00 год. йому зателефонував його брат ОСОБА_2 і запропонував піти разом з ним до лісу, і допомогти йому забрати  двигун з автомобіля, який стоїть посеред лісу покинутим, на що він погодився. Наступного дня він взявши свій автомобіль марки «Москвич» поїхав до ОСОБА_2 в АДРЕСА_1. Через декілька годин ОСОБА_4 також приїхав до ОСОБА_2 додому верхи на коні. Посидівши трохи втрьох на подвір’ї, ОСОБА_2 взяв двох коней і запріг у повозку. Після чого, біля 21.00 год. вони втрьох сіли на повозку і ґрунтовою дорогою прийшли до лісу с.Ворочево Перечинського району, а саме до того місця де знаходився автомобіль марки «ЗІЛ-131», про який розповідав ОСОБА_2 Підійшовши до автомобілю, ОСОБА_2 разом з ОСОБА_4 почали відкручувати кріплення на двигуні, а він у той час світив їм ліхтарем, оскільки вже було темно. Через декілька хвилин, вони втрьох зняли двигун з-під капоту автомобіля і поставили його на повозку. Після чого, викрадений двигун відвезли до ОСОБА_2 додому, де він разом з ОСОБА_4 також залишилися на ніч. Наступного дня він поїхав на роботу в м.Ужгород. Того ж дня йому знову зателефонував ОСОБА_2 і повідомив, що він відвезе викрадений двигун до їхнього брата ОСОБА_5, щоб він заховав такий у себе вдома. Просить суворо його не карати.  

У судовому засіданні підсудний ОСОБА_4 свою вину у вчиненому злочині визнав повністю, щиро розкаявся і пояснив, що 09 жовтня 2010 року біля 12.10 год. йому зателефонував його дядько ОСОБА_2 і запропонував йому піти разом з ним та ОСОБА_3 до лісу, і допомогти їм забрати двигун з автомобіля марки «ЗІЛ-131», який стоїть посеред лісу покинутим, на що він погодився. Наступного дня він взявши свого коня, через ліс попрямував до свого дядька ОСОБА_2, який проживає в АДРЕСА_1. Приїхавши до такого, він там також помітив свого дядька ОСОБА_3 Посидівши трохи на подвір’ї, ОСОБА_2 взяв його коня і свого коня й запріг у повозку. Після чого, біля 21.00 год. вони втрьох сіли на повозку і ґрунтовою дорогою прийшли до лісу с.Ворочево Перечинського району, а саме до того місця де знаходився автомобіль марки «ЗІЛ-131», про який розповідав ОСОБА_2 Підійшовши до автомобілю, він разом з ОСОБА_2 почали відкручувати кріплення на двигуні, а ОСОБА_3 у той час світив їм ліхтарем, оскільки вже було темно. Через декілька хвилин, вони втрьох зняли двигун з-під капоту автомобіля і поставили його на повозку. Після чого, викрадений двигун відвезли до ОСОБА_2 додому, де він разом з ОСОБА_3 також залишилися на ніч. Наступного дня ОСОБА_3 поїхав на роботу в м.Ужгород, а він поїхав через ліс на коні до себе додому в с.Анталовці Ужгородського району. Після чого, він помітив, що до його дядька ОСОБА_5, який проживає в будинку АДРЕСА_4 приїхав ОСОБА_2 з незнайомим йому чоловіком на тракторі марки  «Т-40», на причепі якого він також помітив викрадений ними двигун. Далі він підійшов до них і допоміг ОСОБА_2 та ОСОБА_5 розвантажити двигун, у той час чоловік який знаходився за кермом трактора був всередині будинку. Просить суворо його не карати.

У судовому засіданні підсудний ОСОБА_5 свою вину у вчиненому злочині визнав повністю, щиро розкаявся і пояснив, що 10 або 11 жовтня 2010 року, точної дати не пам’ятає  біля 14.50 год. йому зателефонував його брат ОСОБА_2 і повідомив, що через декілька годин привезе йому двигун з автомобіля марки «ЗІЛ-131», і щоб він підготував місце куди його можна буде заховати, оскільки двигун є краденим, на що він погодився і сказав, що знайде якесь місце куди можна буде поставити двигун. Так, того ж дня біля 23.00 год. ОСОБА_2 разом з незнайомим йому чоловіком перевезли до нього додому в АДРЕСА_4 на тракторі марки «Т-40» двигун, який знаходився зверху на причепі. Далі він, запропонував водію на ім’я ОСОБА_6, який знаходився за кермом трактора піти до хати, трохи погрітися і чого-небудь гарячого випити, на що останній погодився і зайшов всередину будинку, а він разом з ОСОБА_2 залишилися на подвір’ї. У той час до них також підійшов ОСОБА_4 і вони втрьох розвантажили двигун, який знаходився у причепі трактора і поставили його на землю, а далі занесли до хліву, поряд з його будинком. Після чого, ОСОБА_2 разом з ОСОБА_6 поїхали додому, а він пішов до хліву і накрив двигун сіном та зберігав до 16 жовтня 2010, тобто до того моменту поки його було виявлено та вилучено працівниками Перечинського РВ УМВС України в Закарпатській області.  Просить суворо його не карати.

Враховуючи, що такі фактичні обставини справи ніким не оспорюються, а підсудні ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 правильно зрозуміли зміст цих обставин й сумнівів у добровільності та істинності їх позиції немає, суд при вирішенні питання про обсяг доказів, які підлягають дослідженню, в порядку ч.3 ст.299 КПК України обмежується визнавальними показаннями підсудних, а дослідження решти доказів вважає недоцільним.

З врахуванням обсягу доказів, які досліджувались у судовому засіданні, суд вважає доведеною винуватість підсудних ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в інкримінованих їм злочинах і кваліфікує їх дії:  

•   підсудного ОСОБА_2 за ст.185 ч.2 КК України, як крадіжка, вчинена за попередньою змовою групою осіб та за ст.304 КК України, як втягнення неповнолітнього у злочинну діяльність;

•   підсудних ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за ст.185 ч.2 КК України, як крадіжка, вчинена за попередньою змовою групою осіб;

•   підсудного ОСОБА_5 за ст.198 КК України, як заздалегідь не обіцяне зберігання майна, завідомо одержаного злочинним шляхом за відсутності ознак легалізації ( відмивання) доходів, одержавних злочинним шляхом.

При призначенні покарання підсудним ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, суд враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, особи винних і обставини, що пом’якшують та обтяжують їх відповідальність.

Згідно ст.12 КК України підсудний ОСОБА_2 вчинив злочини: середньої тяжкості (ст.185ч.2 КК України) та тяжкий злочин (ст.304 ч.1 КК України); підсудні  ОСОБА_3 та ОСОБА_4 вчинили злочин середньої тяжкості (ст.185 ч.2 КК України), та підсудний ОСОБА_5 також вчинив злочин середньої тяжкості (ст.198 КК України).

Як особи винних ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 по місцю проживання характеризуються позитивно.  

Відповідно до ч.1 ст.66 КК України обставинами, які пом’якшують покарання підсудним, суд враховує щире каяття та активне сприяння у розкритті злочину.

Обставинами, які відповідно до ч.1 ст.67 КК України обтяжують покарання підсудним, суд не знаходить.

З урахуванням зазначених обставин, відповідно до вимог кримінального закону і передбачених цим законом санкцій, винним ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 необхідно й достатньо для їх виправлення та попередження нових злочинів призначити наступні покарання: ОСОБА_2 за ст.185 ч.2 КК України та за ст.304 ч.1 КК України у виді позбавлення волі; ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за ст.185 ч. 2 КК України у виді позбавлення волі; ОСОБА_5 за ст.198 КК України у виді обмеження волі.  

Оскільки у судовому засіданні встановлено, що підсудний ОСОБА_2 вчинив два злочини, а саме злочин, передбачений ст.185 ч.2 КК України та злочин, передбачений ст.304 ч.1 КК України, тому йому слід призначити покарання за правилами, передбаченими ст.70 КК України, тобто призначити покарання за сукупністю злочинів.  

При призначенні покарання за сукупністю злочинів згідно ч.1 ст.70 КК України, суд вважає за доцільне визначити ОСОБА_2 остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.

Водночас, ураховуючи тяжкість злочинів, які вчинили підсудні ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, особу винних, які не являють собою виключну небезпеку для суспільства, конкретні обставини справи, обставини, що пом’якшують покарання підсудних, суд вважає можливим і справедливим на підставі ст.75 КК України звільнити підсудних ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_5  від відбування покараннь з випробуванням із покладенням на них обов’язку, передбаченого п.4 ч.1 ст.76 КК України, а саме періодично з”являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи, а неповнолітнього підсудного ОСОБА_4 слід звільнити від відбування призначеного йому покарання на підставі ст.ст.75,104 КК України з випробуванням, якщо він протягом 1 (одного) року іспитового строку не вчинить нового злочину.  

Питання про речові докази та судові витрати вирішити в порядку ст.ст.81,93 КПК України.

Запобіжний захід ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 до набрання вироком законної сили залишити попередній - підписку про невиїзд.

Цивільний позов у справі не заявлено.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.323,324 КПК України,с у д , -

  З А С У Д И В :  

 ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ст.185 ч.2 та ст.304 ч.1 КК України, і призначити йому покарання:

•   за ст.185 ч.2 КК України - у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки;

•  за  ст.304 ч.1 КК України - у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки.

На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначити ОСОБА_2, остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки.

На підставі ст.75 та п.4 ч.1 ст.76 КК України засудженого ОСОБА_2 звільнити від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо він протягом 2 (двох) років іспитового строку не вчинить нового злочину та виконає покладений на нього обов”язок, а саме періодично з”являтиметься для реєстрації в органи  кримінально - виконавчої інспекції.

ОСОБА_7 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ст.185 ч.2 КК України, і призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки.

На підставі ст.75 та п.4 ч.1 ст.76 КК України засудженого ОСОБА_7 звільнити від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо він протягом 1 (одного) року іспитового строку не вчинить нового злочину та виконає покладений на нього обов”язок, а саме періодично з”являтиметься для реєстрації в органи  кримінально - виконавчої інспекції.

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ст.185 ч.2 КК України, і призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки.

На підставі ст.ст.75,104 КК України засудженого ОСОБА_4 звільнити від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо він протягом 1 (одного) року іспитового строку не вчинить нового злочину.

ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ст.198 КК України, і призначити йому покарання у виді обмеження волі строком на 2 (два) роки.

На підставі ст.75 та п.4 ч.1 ст.76 КК України засудженого ОСОБА_5 звільнити від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо він протягом 1 (одного) року іспитового строку не вчинить нового злочину та виконає покладений на нього обов”язок, а саме періодично з”являтиметься для реєстрації в органи  кримінально - виконавчої інспекції.

Речовий доказ, а саме: двигун з автомобіля марки «ЗІЛ-131» в розібраному стані, який знаходиться на відповідальному зберіганні у директора СП «Антал» ОСОБА_8 повернути Закарпатській лісопромисловій дільниці Івано-Франківського ЛПК МО України.  

Запобіжний захід засудженим ОСОБА_2, ОСОБА_7, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 до набрання вироком законної сили залишити попередній - підписку про невиїзд.  

На вирок суду може бути подана апеляція до апеляційного суду Закарпатської області протягом п’ятнадцяти діб з моменту його проголошення.

 Головуючий:                                                                                     Шешеня М.О.