Справа № 2-а-785/10
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 грудня 2010 року Дубенський міськрайонний суд Рівненської області
в особі головуючого Бобер К.Ф.
при секретарі Кудлачик Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дубно справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Дубенському районі про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни»
В С Т А Н О В И В :
Позивачка покликається на те, що вона відповідно до ст.1 Закону України №2195 –ІV від 18 листопада 2004 року "Про соціальний захист дітей війни" є дитиною війни. Відповідно до ст.6 зазначеного Закону з 1 січня 2006 року їй повинна виплачуватись щомісячна державна соціальна допомога в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Але за період з 2006 року і по даний час така допомога позивачці не виплачувалась.
Так Законами України "Про державний бюджет України на 2006 рік", "Про державний бюджет України на 2007 рік", і "Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", дія ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" зупинялась.
Конституційний суд України своїм рішенням № 6-рп/2007 року визнав положення ЗУ «Про державний бюджет України на 2007 рік» - п.12 ст.71, яким призупинено дію ст..6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни»,таким, що не відповідають Конституції України. Відповідно до ч.2 ст. 3 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Розмір соціальної допомоги, відповідно до статті 6 Закону України « Про соціальний захист дітей війни» становить 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Мінімальна пенсія за віком, відповідно до статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» прожитковий мінімуму для осіб, які втратили працездатність, становить : з 01 квітня – 359 грн.,з 01 жовтня – 366 грн.
Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» прожитковий мінімуму для осіб, які втратили працездатність, становить : з 01 січня – 380 грн. з 01 квітня – 406 грн.,з 01 жовтня – 411 грн.
Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» прожитковий мінімуму для осіб , які втратили працездатність, становить : з 01 січня – 470грн., з 01 квітня – 481 грн., з 01 липня – 482грн., з 01 жовтня – 498 грн.
Відповідно до ч.2 ст. 46 Закону України « Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що нараховані суми пенсії,які не отримані з вини органу, що призначає та виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком із нарахування компенсації втрати частини доходів.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування , їх посадові особи зобов’язанні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у осіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Позивачка просить зобов»язати Управління Пенсійного фонду України в Дубенському районі здійснити перерахунок та виплату їй щомісячної державної соціальної допомоги відповідно до ст.6 Закону України від 18 листопада 2004 року «Про соціальний захист дітей війни» з 1 січня 2006 року по 1 грудня 2010 року в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Позивачка в судове засідання не з»явилася, в позовній заяві заявляє клопотання, в якому просить розгляд справи проводити у її відсутність.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала, подала письмові заперечення, обґрунтовуючи свої позиції тим, що законодавством не визначений механізм розрахунку підвищення пенсії, передбаченого ст..6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», не вбачається яким саме органом, за рахунок яких коштів та джерел та в якому процедурному порядку здійснюється призначення і виплата даного підвищення. Крім того, настоює на застосуванні визначеного ст.99 КАС України строку позовної давності. Просить в позові відмовити.
Вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку. Положення щодо реалізації конституційного права громадян, що набули статусу дітей війни, основи їх соціального захисту і державної соціальної підтримки визначені та закріплені в Законі України "Про соціальний захист дітей війни".
Так ст.6 цього Закону передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Сторонами не оспорюється, що позивач має статус дитини війни. А отже у позивача є право на призначення державної соціальної підтримки – підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Але суд звертає увагу на слідуючі обставини. Щодо виплат за 2006 рік, то такі виплати підвищення до пенсії могли бути впроваджені за таких умов: поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку визначеному Кабінетом Міністрів України, за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету, як це вказано в ст.110 Закону України "Про державний бюджет України на 2006 рік" у редакції , викладеній у Законі України "Про внесення змін до Закону України "Про державний бюджет України на 2006 рік від 19.01.2006 р.
Однак такі обставини, що обумовлювали проведення виплат не настали, а тому і виплати не можуть бути проведені..
Щодо підвищення пенсії дітям війни у 2007 році то п.12 ст.71 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" з метою приведення окремих норм законів у відповідність з цим Законом було зупинено дію ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" на 2007 рік. Проте рішенням Конституційного Суду України №6 рп/2007 від 09.07.2007 року положення п.12 ст.71 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" з урахуванням ст.111 цього Закону визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення рішення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Виходячи з наведеного в період часу з 1 січня до 9 липня 2007 року норма щодо державної соціальної підтримки, передбаченої ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" не діяла, оскільки була зупинена. З моменту ухвалення рішення Конституційним Судом України, тобто з 9 липня і до 31 липня 2007 року ця норма діяла, а отже позивач мав право на підвищення пенсії відповідно до змісту ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Така ж ситуація з дією ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в 2008 році. Так Законом України «Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2008 року дію ст..6 Закону України"Про соціальний захист дітей війни" було знову зупинено. Але рішенням Конституційного Суду України у справі №10 рп/2008 від 22 травня 2008 року знову визнано такими що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення щодо зупинення дії ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни". Отже знову зважаючи на положення ч.2 ст.152 Конституції України позивач має право на підвищення пенсії відповідно до змісту ст. ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" з часу визнання неконституційною норми про зупинення дії цієї статті, тобто з 22 травня 2008 року.
Що стосується дії статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004 року № 2195-VI у 2009 та 2010 роках, то відповідно до Закону України “Про державний бюджет на 2009 рік” та Закону України «Про державний бюджет на 2010 рік» її дію не зупинено, вона є чинною. Відповідно до ст. 54 Закону України “Про державний бюджет України на 2009 рік” від 26.12.2008 року № 835-VI встановлено, що у 2009 році прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних груп населення у розмірі, що діяли у грудні 2008 року, розміри державних соціальних гарантій на 2009 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюється відповідними законами, цим Законом та нормативними актами Кабінету Міністрів України. Отже, з 01 січня 2009 року та з 01 січня 2010 року позивач має право на підвищення розміру пенсії відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”. Таким чином, суд вважає, що дії відповідача щодо не виплати позивачу підвищення пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком, яка визначається в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, за періоди з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по грудень 2008 року, а також 2009 та 2010 роки є протиправними.
Посилання відповідача на те, що законом не визначено, які органи повинні здійснювати нарахування та виплату підвищення до пенсії дітям війни не можуть бути прийняті судом. Так відповідно до підпункту 7 п.2.1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах управління відповідно до покладених на нього завдань призначає (здійснює перерахунок і виплачує пенсії, допомогу на поховання та інші соціальні виплати) відповідно до чинного законодавства.
Суд також відхиляє заяви відповідача про наявність підстав для відмови в задоволенні позову через пропущення позивачем строку, передбаченого ст.99 КАС України, для звернення до адміністративного суду з позовом, оскільки відповідно до ч.2 ст. 46 Закону України « Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що нараховані суми пенсії, які не отримані з вини органу, що призначає та виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.
З огляду на викладене суд приходить до висновку, що відповідач не діяв відповідно до чинного законодавства і не нараховував позивачу належну їй доплату до пенсії як дитині війни, у зв’язку з чим порушене право позивача підлягає захисту.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.19, 22, 75, 92, 152 Конституції України, ст.73 Закону України "Про Конституційний Суд України", Законами України "Про державний бюджет України на 2006 рік", "Про державний бюджет України на 2007 рік", "Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", „Про Державний бюджет України на 2009 рік”, „Про Державний бюджет України на 2010 рік”,ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", ст.ст.3, 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", п.10 ст.3, ст.ст.8, 11, 94, 99-100, ч.3 ст.122, ст.ст.160-163 КАС України,
П О С Т А Н О В И В :
Позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Дубенському районі про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни» – задоволити частково.
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Дубенському районі нарахувати для ОСОБА_1 державну соціальну допомогу за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року, з 01 січня 2010 року по 01 грудня 2010 року включно в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з розміру встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування», та провести відповідні виплати з урахуванням раніше отриманих сум.
В решті позовних вимог відмовити за їх безпідставністю.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі прийняття постанови у письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя: