Справа № 2-5628  

2010 р.  

  Р І Ш Е Н Н Я    

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ  

  01 липня 2010 року                                                                                                         м. Свердловськ  

Свердловській міський суд Луганської області в складі:  

одноособово судді:            Александриної І.О.,  

при секретарі:                     Радченко Л.О.,  

розглянувши у відкритому судовому засіданні  в залі судових засідань Свердловського міського суду в місті Свердловську Луганської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в м. Свердловську Луганської області про визнання дій неправомірними і зобов’язання вчинити певні дії, -  

  ВСТАНОВИВ:  

  Позивач звернувся до суду з позовом і в обґрунтування своїх вимог зазначає, що він, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, відповідно до статті 1 Закону України № 2195-ІУ від 18 листопада 2004 року «Про соціальний захист дітей війни», є дитиною війни.  

Згідно зі статтею 6 зазначеного Закону з 1 січня 2006 року позивачу повинна виплачуватись щомісячна соціальна допомога у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. У 2006 - 2010 роках йому така допомога не виплачувалась, збільшення пенсії проведено не було. Більш того, як вказує позивач, йому надають роздруківку виплат яких він не отримував взагалі. Це легко дослідити та встановити переглянувши його особисту справу.  

Верховна Рада України своїм Законом України № 3235-ІУ від 20.12.05 року «Про Державний бюджет України на 2006 рік», стаття 77 та стаття 110, та Законом України № 489-V від 19.12.2006 року «Про Державний бюджет України на 2007 рік», стаття 71, пункт 12, призупинила дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».  

Однак Конституційний суд України своїм рішенням № 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року по справі № 1 -29/2007, керуючись статтями 147,150, 152 Конституції України та статтями 45, 51, 61, 63, 65 Закону України «Про Конституційний суд України», вирішив:  

Пункт 1. Визнати такими, що не відповідають Конституції України і є неконституційними, положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», пункт 12 статті 71, яким зупинено дію статті 6 Закону України № 2195-ІУ від 18 листопада 2004 року «Про соціальний захист дітей війни.  

Пункт 3. Положення статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» № 489-V від 19.12.2006 року визнані неконституційними.  

Пункт 5. Рішення Конституційного суду в цій справі має преюдиціальне значення для суддів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дій положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.  

Пункт 6. Рішення Конституційного суду є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене. Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами. Згідно частини 2 статті 19 та частини 3 статті 22 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підставі в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.  

Таким чином, зважаючи на вищевикладене, позивачка вважає, що невиплата їй соціальної допомоги, передбаченої статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», є протиправною і такою, що суперечить Конституції та законам України.  

Розмір соціальної допомоги, відповідно до статті 6 «Про соціальний захист дітей війни», становить 30 % мінімальної пенсії за віком. Мінімальна пенсія за віком, відповідно до статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.  

У порушення Наказу Президента № 569 "Про Концепцію формування системи безкоштовної правової допомоги в Україні" при виконавчому комітеті м. Свердловськ немає безкоштовної юридичної консультації де б він зміг отримати цю інформацію, скласти позив та отримати усі необхідні консультації з приводу порушення його прав.  

Позивач звернувся до Управління Пенсійного фонду у м. Свердловська та отримав відповідь з відмовою у перерахунку та з підтвердженням того, що строк звернення до суду повинен рахуватися з моменту, коли він отримав відмову, а значить дізнався, що Пенсійний фонд продовжує порушувати рішення Конституційного суду України.  

Позивач вважає, що його законні права було обмежено шляхом прийняття окремих неконституційних положень нормативно-правових актів вищої сили, Законів України, крім того, про належні йому як дитині війни виплати його повідомлено не було, тому про факт продовження порушення його прав йому стало відомо лише після отримання відповіді з ПФ.  

Той факт, що УПФ не донесло цю важливу інформацію до населення через офіційні повідомлення є бездіяльністю посадових осіб, покриттям важливої інформації та бездіяльністю органу місцевого самоврядування по інформуванню населення з прийняття важливих законодавчих рішень.  

Той факт, що Управління пенсійного фонду у м. Свердловськ. знаючи, що Конституційний суд прийняв таке рішення не звернулось до громадян з письмовими повідомленнями та не перерахувало виплати самостійно є бездіяльністю посадових осіб, покриттям важливої інформації, використанням посадовими особами службових повноважень та незаконною і противоправною діяльністю.  

Отже, про грубе порушення своїх прав: що на момент винесення рішення Конституційним судом триває і досі, і порушується і у 2009 та 2010 роках позивачу стало відомо тільки після отримання відповіді наданої йому Управлінням пенсійного фонду у м. Свердловськ від 22.06.2010 р. №2063, з яких встановлено, що УПФУ нараховує йому виплати менше ніж встановлено законодавством.  

У зв’язку з викладеним позивач просить зобов'язати Управління Пенсійного фонду України м. Свердловську Луганської області провести перерахунок його пенсії у відповідності до ст.6 «Про соціальний захист дітей війни» та збільшити її на 30% з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року і далі безстроково та нарахувати на його користь недоплачену йому, як дитині війни, щомісячну державну соціальну допомогу з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року, стягнути з відповідача на його користь сплачені судові витрати.  

  Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з’явився, надавши суду заяву з проханням розглянути справу за його відсутності.  

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, надав суду заперечення, де просить суд розглянути справу у їх відсутність, позов не визнає, також у запереченні вказує, що пунктом 10 Положення про Пенсійний фонд встановлено, що кошти Пенсійного фонду України використовуються виключно за призначенням і вилученню не підлягають. В бюджет Пенсійного фонду України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, не включено витрати на виплату підвищення до пенсії дітям війни. Враховуючи, що механізм реалізації положень ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» відсутній, то вирішити питання про реалізацію вказаного положення можливо лише внесенням змін до Закону України «Про соціальний захист дітей війни». До внесення таких змін правових підстав для призначення та виплати підвищення пенсії відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» Управлінням Пенсійного фонду України в м. Свердловську Луганської області немає. Просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.  

  Дослідивши матеріали справи, суд вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.  

Згідно положень ст.ст.3, 11 та 15 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.  

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичної чи юридичної осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.  

Відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу.  

Відповідно до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.  

Згідно ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок – 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.  

Згідно паспорту на ім’я ОСОБА_1 (а.с.4) убачається, що він народився ІНФОРМАЦІЯ_2  є громадянином України.  

Судом встановлено, що позивач має статус дитини війни, що підтверджується посвідченням № НОМЕР_1, виданим Свердловським УПСЗН Луганської області 18.01.1995 року (а.с.5).  

Згідно повідомлення Управління Пенсійного Фонду України в м. Свердловську Луганської області (а.с.6) надбавка до пенсії, призначена згідно із законом України «Про соціальний захист дітей війни» у 2007 році ОСОБА_1 не нараховувалась та не виплачувалась, а з 01.01.2008 року по 31.03.2008 року у розмірі 47,00 грн., з 01.04.2008 року по 30.06.2008  року – у розмірі 48,10 грн., з 01.07.2008 року по 30.09.2008 року – у розмірі 48,20 грн., з 01.10.2008 року – у розмірі 49,80 грн. та позивачу було відмовлено у виплаті щомісячної соціальної допомоги в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком як дитиній війни у 2006-2010 роки за відсутністю на це юридичних підстав.  

Суд вважає, що позовні вимоги щодо визнання неправомірними дії Управління Пенсійного Фонду України в м. Свердловську в частині невиплати позивачу  державної соціальної допомоги до пенсії, як дитині війни у період   з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року   , і зобов'язання  Управління Пенсійного Фонду України в м. Свердловську Луганської області нарахувати і виплатити на його користь недоплачену як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року підлягає задоволенню з наступних підстав:  

Статтею 62 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» від 19 грудня 2006 року, що набрав чинності з 1 січня 2007 року (із змінами від 15 березня 2007 року), був затверджений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність - з 1 січня - 380 грн., з 1 квітня – 406 грн. Крім цього, цією статтею передбачено, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом 5 частини першої цієї статті, збільшений на 1 відсоток, що складає відповідно 410 грн. 06 коп., 415 грн. 11 коп.  

Статтею 71 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік» дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» була зупинена.  

Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 положення статті 71 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік», якими була зупинена дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», визнанні такими, що не відповідають Конституції України.  

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що дії  відповідача в частині невиплати позивачу  державної соціальної  допомоги  до пенсії, як дитині війни у період   з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року   є неправомірними, тому суд вважає зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу доплату до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком як дитині війни   з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року   з урахуванням підвищення прожиткового мінімуму на одну особу.  

Розглядаючи позовні вимоги про визнання дій відповідача неправомірними та зобов'язання здійснити підвищення пенсії як дитині війни за період   з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року   суд виходить з наступного.  

Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року внесено зміни до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», зокрема статтею 6 вказаного Закону після внесення змін передбачалось, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.  

Однак, рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року положення пункту 28 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року щодо внесення змін до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визнані такими, що не відповідають Конституції України.  

З урахуванням вищевикладеного суд вважає, що дії відповідача в частині виплати не в повному обсязі позивачу державної соціальної  допомоги  до пенсії, як дитині війни у   період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року   є неправомірними і тому  відповідач зобов’язаний був перерахувати та виплатити позивачу підвищення до пенсії як дитині війни   з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року   з урахуванням прожиткового мінімуму на одну особу, встановленого статтею 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року.  

Розглядаючи позовні вимоги щодо визнання дій УПФУ в м. Свердловську неправомірними в частині виплати не в повному обсязі позивачу щомісячної державної соціальної допомоги згідно із Законом України „Про соціальний захист дітей війни”   з 01 січня 2009 року,   суд вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав. Право позивача на отримання щомісячного підвищення до пенсії   з 01 січня 2009 року   підтверджується безпосередньо вимогами ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», які за цей період були чинними.  

Відповідно до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.  

Згідно зі ст.54 Закону України „Про державний бюджет України на 2009 рік” у 2009 році встановлено прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, в розмірах, що діяли у грудні 2008 року. Розміри державних соціальних гарантій на 2009 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, цим законом та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України.  

Статтею 71 Закону України „Про державний бюджет України на 2009 рік” Кабінету Міністрів надано право у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами. Вказана норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно, її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із законом „Про соціальний захист дітей війни” залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.  

Тотожні положення містять ст.ст.52, 70 Закону України „Про державний бюджет України на 2010 рік” № 2154-УІ від 27.04.10 року. Отже розмір підвищення до пенсії особі, яка має статус „дитина війни” у 2009 та 2010 роках має визначатися відповідно до Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, а саме, у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.  

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акту, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.  

Враховуючи вказані положення частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та положення ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, якою встановлено право особи зі статусом «дитина війни» на отримання щомісячного підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, суд вважає, що відповідач зобов’язаний призначити, нарахувати та виплатити позивачу підвищення до пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, виходячи з мінімального розміру пенсії за віком, встановленого у січні-грудні 2009 року, січні – червні 2010 року.  

На час розгляду цієї справи судом розмір мінімальної пенсії за віком згідно ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” дорівнює прожитковому мінімуму встановлених для осіб, що втратили працездатність.  

Відповідно до ст.2 ч.1 Закону України „Про прожитковий мінімум” від 15 липня 1999 року, прожитковий мінімум застосовується для встановлених розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.  

Статтею 147 Конституції України передбачено, що єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні є Конституційний Суд України. Лише Конституційний Суд України вирішує питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України і дає офіційне тлумачення Конституції України та законів України.  

Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.  

Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України. Наведене свідчить, що відповідач повинен був здійснювати нарахування та виплату позивачу підвищення до пенсії після винесення Конституційним судом  рішення від 22.05.2008 року № 10-рп/2008.  

Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.  Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.  Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.  

Суттю положень ст. 46 Конституції України  є те, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.  Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом    

Згідно  ст. 55  Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.  

На  вимогу  п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 року  № 9  «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», оскільки Конституція України, як зазначено в її ст. 8, має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акта з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії. Судові рішення мають ґрунтуватись на Конституції, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй.  

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що дії відповідача - Управління Пенсійного фонду України в м. Свердловську Луганської області в частині виплати не в повному обсязі позивачу державної соціальної  допомоги  до пенсії, як дитині війни  у період з   09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року   є неправомірними, тому суд вважає зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в м. Свердловську Луганської області перерахувати та виплатити на користь позивача підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, з   09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року   з урахуванням  фактично  здійснених виплат.  

  Відповідно до вимог ст.88 ЦПК України і на підставі постанови КМУ від 21 грудня 2005 року №1258 “Про затвердження порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільних справ та їх розмірів”, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача Управління Пенсійного фонду України в м. Свердловську Луганської області на користь позивача сплачені витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи у сумі 37 грн. 00 коп. Згідно п.34 ст.4 Декрету КМУ «Про державне мито» відповідач звільнений від сплати судового збору, у зв’язку з чим сума сплаченого позивачем судового збору 8,50 грн. не підлягає стягненню з відповідача, тому суд вважає стягнути цю суму на користь позивача з держави.  

  На підставі   ст.ст. 8, 19, 46, 55, 147, 152 Конституції України, Постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 року № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», Закону України „Про соціальний захист дітей війни” від 19.12.2006 року № 489-V, Рішення Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 року, Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік”,  Рішення Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року, Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України ”, Закону України „Про державний бюджет України на 2009 рік”, „Про державний бюджет України на 2010 рік”, Закону України „Про прожитковий мінімум”, Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»,   керуючись ст.ст.3, 10-11, 15, 60, 61, 79, 81, 88 та 212-215 ЦПК  України, суд, -    

  В И Р І Ш И В:  

  Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в м. Свердловську Луганської області про визнання дій неправомірними і зобов’язання вчинити певні дії задовольнити у повному обсязі.  

  Визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в м. Свердловську Луганської області щодо виплати не в повному обсязі ОСОБА_1 щомісячної державної соціальної допомоги згідно Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період   з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року.  

  Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в м. Свердловську Луганської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, як дитині війни,   з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року   з урахуванням здійснених виплат.  

  Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в м. Свердловську Луганської області на користь   ОСОБА_1 сплачені   витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи у розмірі   37 гривень.  

  Стягнути з держави на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі   8 гривень 50 копійок.  

  Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано.  

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Луганської області через Свердловський міський суд Луганської області шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.  

  СУДДЯ