Апеляційний суд міста Севастополя
Справа № 22ц-4522/2010р. Головуючий в першій
інстанції Шкірай М.І.
Доповідач в апеляційній
інстанції Сундуков В.М.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
25 листопада 2010 року колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду міста Севастополя в складі:
головуючого - Клочка В.П.,
суддів - Сундукова В.М., Колбіної Т.П.,
при секретарі: - Тахіровій О.О.,
за участю: представника позивача – Балдига Тетяни Іванівни,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Севастополі апеляційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Балаклавського районного суду м.Севастополя від 17 вересня 2010 року по цивільній справі за позовом Севастопольського міського центру зайнятості до ОСОБА_5 про стягнення отриманої допомоги по безробіттю , -
В С Т А Н О В И Л А :
У травні 2010 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом до ОСОБА_5.
Вимоги позову мотивував тим, що відповідач, яка з 19.09.2008 р. має статус безробітної, відповідно до наказу Севастопольського міського центру зайнятості НТ № 080919, отримувала допомогу по безробіттю. З 14.05.2009 р. їй було припинено виплату допомоги по безробіттю у зв'язку з невідвідуванням центру зайнятості протягом ЗО і більше календарних днів без поважних причин після встановленого строку відвідування. Перевіркою, проведеною Севастопольським міським центром зайнятості та Державною податковою адміністрацією в м. Севастополі 06.01.2010 р. встановлено, що ОСОБА_5, перебуваючи на обліку як безробітна, працювала з 05.01.2009 р. у КП «Турисько-інформаційний центр» СМР та отримала прибуток у 1-му кварталі 2009 р., крім того за період з 05.01.2009 р. по 27.02.2009 р. отримала допомогу по безробіттю у сумі 1385,68 грн., яку на думку позивача слід стягнути з відповідача.
Рішенням Балаклавського районного суду м.Севастополя від 17 вересня 2010 року позов задоволено у повному обсязі.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подала апеляційну скаргу в якій просить рішення суду скасувати, як таке, що постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, ухвалити нове рішення про відмову у позові.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді – доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Однак з таким висновком суду першої інстанції судова колегія погодитись не може.
Судом першої інстанції встановлено, що у зв’язку з неповідомленням державної служби зайнятості про отримання заробітної плати у КП „Турисько - інформаційний центр” СМР відповідач, на порушення законодавства про зайнятість населення, незаконно отримала суму допомоги по безробіттю.
У зв’язку з цим позивач, як орган державної влади, звернувся до суду з метою реалізації наданих йому ч.3 ст.36 Закону України „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” від 02.03.2000 року №1533 (далі Закон №1533) повноважень, якою передбачено, що сума виплаченого матеріального забезпечення на випадок безробіття та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов’язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.
Таким чином, у справі виник спір за зверненням суб’єкта владних повноважень з приводу реалізації наданих йому законом функцій та у випадку, який встановлено законом.
Дана справа пов’язана із соціальними виплатами, оскільки із встановлених обставин випливають правовідносини, які регулюються Законом №1533.
Рішенням Конституційного Суду України від 09 вересня 2010 року №19-рп/2010 п.2 частини першої статті 15 ЦПК України в редакції Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов’язаних із соціальними виплатами” від 18.02.2010 року №1691-VI (Далі Закон №1691- VI) визнаний таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).
Положення Закону №1691-VI, визнанні неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення. Вказане рішення Конституційного Суду України є обов’язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Відповідно до п.п.1,3 ч.1 ст.15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
Пунктом 5 ч.2 ст.17 КАС України встановлено, що на публічно-правові спори за зверненням суб’єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та Законами України, поширюється юрисдикція адміністративних судів.
За таких обставин, вказана справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув та помилково розглянув справу за нормами ЦПК України, що є підставою для скасування постановленого судового рішення та закриття провадження у справі на підставі вимог п.1 ч.1 ст.205 та ч.1 ст.310 ЦПК України.
Керуючись, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.304,307,310,314,315 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА :
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково.
Рішення Балаклавського районного суду м.Севастополя від 17 вересня 2010 року скасувати і провадження у справі закрити.
Ухвала вступає в законну силу з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий: \підпис В.П.Клочко
Судді: \підпис В.М.Сундуков
підпис Т.П.Колбіна
з оригіналом згідно:
Суддя Апеляційного суду
м.Севастополя В.М.Сундуков