УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД  ЖИТОМИРСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

  У Х В А Л А

  Іменем   України

23  грудня  2010 року  

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:

                головуючого           Широкової Л.В.,

              суддів             Худякова А.М., Снітка С.О.,                                              

при секретарі судового

              засідання               Пюра Г.В.

              з участю              

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_2  на   рішення   Корольовського районного суду м.Житомира   від   04 листопада   2010   року

по цивільній справі за  позовом ОПТМ „Житомиртеплокомуненерго” до ОСОБА_2 про стягнення боргу за теплопостачання,

в с т а н о в и л а :

        В травні 2010 року до суду з вищезазначеним позовом звернувся ОПТМ „Житомиртеплокомуненерго”. Свої вимоги мотивували тим, що відповідач має борг перед підприємством станом на 01.05.2010 року 2377,21 грн.

        Рішенням Корольовського районного суду  м.Житомира від 04 листопада 2010 року задоволено позов ОПТМ „Житомиртеплокомуненерго” до ОСОБА_2  про стягнення боргу за теплопостачання. З відповідача  на користь позивача стягнуто  2377,21  грн. боргу за теплопостачання та 15 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

         В поданій на це рішення апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що ніякого боргу за теплопостачання перед позивачем вона не має, оскільки з 21.05.2007 року і по даний час  ніяких послуг з мереж теплопостачання не отримує,  її квартира  з вказаної дати була відключена від опалення. Також з 30.12.1999 року вона не користується гарячою водою, тому, що 30.12.1999 року її квартиру відключили від гарячого водопостачання. Також вважає, що суд не застосував строки позовної давності.

         Посилаючись на ці обставини, відповідач просив  апеляційний суд рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити у справі нове рішення, яким  позивачу в задоволенні позову відмовити за безпідставністю.

            Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши подані докази та доводи апелянта, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню,  з таких підстав.

            Задовольняючи позовні вимоги ОПТМ „Житомиртеплокомуненерго”  до ОСОБА_2 про стягнення 2377,21 грн. боргу за теплопостачання, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості.

          Щодо даних висновків суд першої інстанції в ухваленому рішенні навів відповідні мотиви і докази, з якими погоджується й апеляційна інстанція, оскільки такі висновки  суду ґрунтується на вимогах закону та здобутих у справі доказах.

           Правильність заявлених позивачем суми боргу  підтверджена розрахунком ОПТМ „Житомиртеплокомуненерго” , відповідачем не оспорюється (а.с.3-9).

          Як вбачається з матеріалів справи, відповідач ОСОБА_2 є наймачем квартири АДРЕСА_1, яка була включена до системи централізованого теплопостачання. Теплопостачання (опалення та постачання гарячої води) здійснюється ОПТМ „Житомиртеплокомуненерго”.

          Квартира відповідача відключена від системи теплопостачання з 25 травня 2007 року, про що свідчить акт від 25 травня 2007 року  (а. с. 18), складений працівниками ОПТМ „Житомиртеплокомуненерго”.

               В матеріалах справи також міститься акт від 10.03.2005 року, затверджений начальником КВЖРЕП-10, в якому зазначено, що станом на 09 березня 2005 року у зв’язку з виходом з ладу були зняті  в кімнатах 17,1; 10,3 кв.АДРЕСА_1 радіатори (а.с.19).

               Задовольняючи позовні вимоги ОПТМ „Житомиртеплокомуненерго” суд першої інстанції  виходив з того, що борг відповідача перед позивачем становить 2377,21 грн. по оплаті за послуги з опалення в період з 1996 року по 01.05.2010 року, хоча  дана сума становить борг за надання послуг з 1996 року по 2007 рік, коли квартира останньої  була відключена від  теплопостачання.

        Доводи апеляційної скарги про те, що теплом відповідач не користується з 10.03.2005 року, про що свідчить акт від 10.03.2005 року,  не можуть бути прийняті до уваги, оскільки цей акт складений за відсутністю представника позивача.

          Щодо доводів апеляційної скарги  про пропуск позивачем строку звернення до суду, колегія суддів також їх вважає безпідставними, оскільки у  справі відсутня заява відповідача про  застосування строку позовної давності,  на наявність такої заяви не посилається суд і в рішенні.

           Тому    застосування  строку позовної давності судом  за власною ініціативою  не відповідає вимогам ст. 267 ЦК України.  

             За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування чи зміни немає. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.  

.

            Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

          Апеляційну скаргу ОСОБА_2   відхилити.

           Рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 04  листопада 2010  року залишити без зміни.

          Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та  може  бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого  спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів  з дня набрання нею законної сили.

Головуючий

Судді:    

Справа №22 ц –8704/10             Головуючий у 1 інст.:  Бондарчук В.В..

Категорія 24                  Суддя – доповідач:  Широкова Л.В.