УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
Іменем України
16 грудня 2010 року
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого Широкової Л.В.,
суддів Снітка С.О., Худякова А.М.,
при секретарі судового
засідання
з участю Назаренко К.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Романівського районного суду Житомирської області від 21 жовтня 2010 року
по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Хлібороб» про визнання наказу про звільнення недійсним та поновлення на роботі, –
в с т а н о в и л а :
У грудні 2009 року ОСОБА_2 звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просив визнати недійсним наказ про звільнення його з посади генерального директора СТОВ «Хлібороб» та поновити його на вказаній посаді. В обґрунтування свого позову зазначав, що працював генеральним директором СТОВ «Хлібороб» відповідно до рішення загальних зборів засновників СТОВ «Хлібороб» та укладеного з ним контракту. У вересні 2009 року, під час його тимчасової відсутності, громадянин ОСОБА_3 обманним шляхом забрав печатку підприємства та установчі документи, а також було прийнято рішення про заміну його підпису у банку, відтак позивач був позбавлений можливості виконувати свої посадові обов’язки, в тому числі проводити відповідні розрахунки по виплаті заробітної плати. В подальшому, без проведення загальних зборів засновників СТОВ «Хлібороб», ОСОБА_3 було видано наказ про звільнення ОСОБА_2 із займаної посади.
Рішенням Романівського районного суду Житомирської області від 21 жовтня 2010 року в задоволенні позову відмовлено за безпідставністю.
Не погоджуючись з даним рішенням, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду як незаконне та винести нове рішення, яким задовольнити його позов, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповну та необ’єктивну оцінку доказів, що мають значення для справи, та невідповідність висновків суду обставинам справи. Зокрема заявник зазначає, що судом незаконно відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача про витребування від відповідача довідки про наявність заборгованості по заробітній платі станом на 10 лютого 2008 року, не доведено факт умисної вини позивача щодо невиплати заробітної плати.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до пункту 1-1 ст.41 КЗпП України крім підстав, передбачених ст.40 цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний у випадку винних дій керівника підприємства, установи, організації, внаслідок чого заробітна плата виплачувалася несвоєчасно або в розмірах, нижчих від установленого законом розміру мінімальної заробітної плати.
З матеріалів справи вбачається, що позивач з 10 лютого 2008 року працював генеральним директором СТОВ „Хлібороб”. Станом на листопад 2009 року в товаристві утворилася заборгованість по заробітній платі перед працівниками у розмірі 55309,51 грн., в чому був винен позивач, як керівник юридичної особи. На підставі рішення загальних зборів СТОВ „Хлібороб” від 24 листопада 2009 року та наказу першого заступника генерального директора товариства від 25 листопада 2009 року , виданого на підставі рішення загальних зборів учасників товариства, позивача звільнено з роботи за п.1-1 ст. 41 КЗпП України, тобто за винні дії відповідача, внаслідок яких заробітна плата працівникам товариства виплачувалася несвоєчасно. Встановивши, що звільнення позивача проведено у відповідності з вимогами КЗпП України, суд обґрунтовано відмовив в задоволенні позову.
Доводи апелянта про відсутність його вини у несвоєчасній виплаті заробітної плати працівникам товариства та працівникам, які звільнилися, суперечать доказам по справі, яким судом першої інстанції дана відповідна оцінка.
Так, доводи позивача про те, що він був позбавлений можливості виконувати обов’язки як директора товариства, а тому не міг здійснювати належного контролю по виплаті заробітної плати, суперечать рішенню загальних зборів учасників товариства та матеріалам справи, з яких встановлено, що ОСОБА_2 як директор товариства виконував адміністративно-господарські та організаційно-розпорядчі функції, в тому числі розпоряджався майном господарства, надавав спонсорську допомогу, звільняв працівників, надавав їм відпуски(т.1, а.с.60-80). Згідно документів, які були досліджені судом першої інстанції, вбачається, що протягом вересня-листопада 2009 року на рахунок товариства надходили значні суми коштів (т.1 а.с.84-92). Також, як встановив суд, ОСОБА_2 протягом вересня-листопада 2009 року отримував у касі СТОВ „Хлібороб” кошти під звіт, які використовував на придбання пального, оплату мобільного зв’язку та інші господарчі потреби (т.1 а.с.103-118).
Судом першої інстанції при розгляді справи, обставини, на які містяться посилання в апеляційній скарзі, перевірялись. Висновки суду щодо відмови в задоволенні заявлених позовних вимог грунтуються на доказах, наданими сторонами, їх правова оцінка сумніву не викликає. До правовідносин, які склалися у зв’язку з виникненням спору, правильно застосовані норми матеріального права.
Виходячи з викладеного, колегія суддів не вбачає підстав для зміни або скасування рішення суду.
Керуючись ст. ст. 303-304, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, –
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Романівського районного суду Житомирської області від 21 жовтня 2010 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий Судді
Справа №22 ц –7767/10 Головуючий у 1 інст.: Бабич С.В.
Категорія 52 Суддя – доповідач: Широкова Л.В.