УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
06 грудня 2010 року
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого Широкової Л.В.,
суддів Худякова А.М., Снітка С.О.,
при секретарі судового
засідання Назаренко К.С.
з участю
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Олевського районного суду Житомирської області від 15 жовтня 2010 року
по цивільній справі за позовом прокурора Олевського району Житомирської області в інтересах Державного комітету лісового господарства України до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про виселення з відомчої квартири, зустрічним позовом ОСОБА_6, ОСОБА_7 до Державного підприємства „Олевське лісове господарство” та Олевської міської ради про визнання права на житло та видачу ордера –
в с т а н о в и л а :
У травні 2008 року прокурор Олевського району Житомирської області в інтересах держави в особі Державного підприємства „Олевське лісове господарство” звернувся до суду з позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_2,ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про виселення з квартири. Свої вимоги мотивував тим, що відповідачі без належного дозволу вселились та проживають у відомчій квартирі Державного підприємства „Олевське лісове господарство” № АДРЕСА_1 (а.с.2-3, 75-76 т.1, а.с.101 т.2).
У липні 2008 року ОСОБА_6 та ОСОБА_7 звернулись із зустрічним позовом, в якому порушують питання про визнання за ними права на спірну квартиру, з покладенням на виконавчий комітет Олевської міської ради зобов’язання про видачу ордера, з тих підстав, що в квартиру вони правомірно вселилися за рішенням адміністрації і профспілкового комітету Державного підприємства „Олевське лісове господарство” від 03.02.2000 року № 50 (а.с.107- 109 т.1).
Ухвалою судді Олевського районного суду Житомирської області від 23 липня 2008 року вказані позовні заяви об’єднані в одне провадження.
Справа розглядалася судами неодноразово.
В процесі розгляду справи прокурор неодноразово змінював свої позовні вимоги. Так, у червні 2010 року прокурор Олевського району Житомирської області змінив свої позовні вимоги та просив виселити ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_8 з відомчої квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, в квартиру АДРЕСА_1, мотивуючи свої вимоги тим, що 21 січня 2010 року виконавчим комітетом Олевської міської ради Житомирської області ОСОБА_6 видано ордер на квартиру №АДРЕСА_1 на сім’ю із шести осіб, в тому числі і на ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_8. Проте, останні у вказану квартиру не переселилися, а квартиру по АДРЕСА_2 використовують для власних потреб.
Ухвалою Олевського районного суду Житомирської області зустрічну позовну заяву ОСОБА_6, ОСОБА_7 до Державного підприємства „Олевського лісового господарства” та Олевської міської ради про визнання права на житло та видачу ордера залишено без розгляду.
Рішенням Олевського районного суду Житомирської області від 15 жовтня 2010 року позов прокурора Олевського району Житомирської області в інтересах Державного комітету лісового господарства України задоволено. Виселено ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_8.з відомчої квартири будинку АДРЕСА_2 в квартиру №АДРЕСА_1.
Не погоджуючись з даним рішенням, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції як незаконне та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповну та необ’єктивну оцінку доказів, що мають значення для справи, та невідповідність висновків суду обставинам справи. Зокрема зазначає, що судом не враховано незабезпеченість відповідачів житлом належним чином, квартира буд. АДРЕСА_2 не придатна для проживання і потребує капітального ремонту, тому заявниця та члени її родини змушені орендувати інше житло, в той час як ОСОБА_2 є інвалідом 2 групи, а відповідачі мають статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Також відповідачка зазначає про те, що суд першої інстанції не надав оцінки важливому доказу – акту про право власності на земельну ділянку, згідно якого земельна ділянка, на якій знаходиться спірний будинок, перебуває у приватній власності ОСОБА_2, а також не залучив до участі у справі в якості третіх осіб ОСОБА_6 та ОСОБА_7
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Задовольняючи позовні вимоги прокурора, суд виходив з того, що відповідачі включені до ордеру, як члени сім’ї наймача для вселення в квартиру №АДРЕСА_1 проте протиправно продовжують користуватися попереднім житлом, а тому підлягають виселенню відповідно до правил ст.ст.98,99 ЖК України.
Проте з таким висновком суду не можна погодитися, виходячи з наступного.
Відповідно до п.64 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, затверджених постановою Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 11 грудня 1984 року № 470) особи, відносно яких прийнято рішення про надання жилого приміщення, дають письмове зобов'язання про звільнення займаного приміщення.
При наданні наймачеві іншого жилого приміщення до нього переселяються і члени сім'ї, якщо вони включені в ордер і дали письмову згоду на проживання в цьому приміщенні, або коли за обставинами справи безспірно встановлено, що ними була висловлена згода звільнити займане приміщення.
Статтею 58 ЖК України визначено, що є єдиним документом на право зайняття квартири є ордер. У відповідності з виданим ордером у передбачене в ньому жиле приміщення вселяється як громадянин, що отримав ордер, так і члени його сім'ї, зазначені в ордері. Однак останні зобов'язані звільнити попереднє приміщення і переселитись у нове, як цього вимагає п.66 Правил, якщо вони не тільки включені у ордер, але і попередньо дали письмову згоду на проживання у новому житловому приміщенні, або обставини справи безспірно свідчать, що вони дали згоду вселитися у нове приміщення.
Суд встановив, що предметом спору є двохкімнатна квартира відомчого житлового фонду по вулиці Чапаєва,25 у м.Олевську, право власності на яку належить Державному комітету лісового господарства України і передана у оперативне управління ДП „Олевське лісове господарство”.
Спільним рішенням профспілкового комітету та адміністрації Олевського держлісгоспу від 03 лютого 2000 року сім’ї ОСОБА_9 з шести чоловік було надано трикімнатну квартиру №АДРЕСА_1 із зняттям з квартирного обліку (т.3 а.с.9,128-129).
В 2006 році ОСОБА_9 помер.
21 січня 2010 року виконавчим комітетом Олевської міської ради Житомирської області ОСОБА_6 було видано ордер на квартиру №АДРЕСА_1 на сім’ю із шести чоловік, в тому числі і на відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_8.(т.3 а.с.44-46).
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачі письмового зобов’язання на звільнення квартири будинку АДРЕСА_2 у зв’язку з включенням їх в ордер на отримання квартири №АДРЕСА_1 не надавали. Також відсутня і згода останніх на проживання у новому житловому приміщенні, а тому висновок суду, що вони підлягають виселенню в надану квартиру ОСОБА_6, є помилковим.
Підстав для виселення відповідачів з попереднього приміщення у зв’язку з включенням їх в ордер на отримання квартири №АДРЕСА_1 немає.
Виходячи з наведеного колегія суддів постановлює нове рішення про відмову в задоволенні позову прокурору Олевського району Житомирської області в інтересах Державного комітету лісового господарства України про виселення ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_8 . з відомчої квартири будинку АДРЕСА_2 в квартиру №АДРЕСА_1.
Керуючись ст.ст. 303-304, 307, 309, 313, 316 ЦПК України, колегія суддів –
В и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Олевського районного суду Житомирської області від 15 жовтня 2010 року скасувати та постановити нове, яким в позові прокурору Олевського району Житомирської області в інтересах Державного комітету лісового господарства України до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про виселення відмовити за безпідставністю.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий Судді
Справа №22 ц –7764/10 Головуючий у 1 інст.: Ковальчук М.В.
Категорія 41 Суддя – доповідач: Широкова Л.В.