УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
25 листопада 2010 року
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого Широкової Л.В.,
суддів Франовської К.С., Худякова А.М.,
при секретарі судового
засідання
з участю Ганько Ю.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_2 – представника відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 на рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 05 жовтня 2010 року
по цивільній справі за позовом ОСОБА_9 в інтересах ОСОБА_10, ОСОБА_11 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про усунення перешкод у користуванні і розпорядженні власністю, шляхом виселення з будинку та зустрічним позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 до ОСОБА_10 та ОСОБА_11 про відшкодування понесених витрат на утримання будинку в сумі 21843,24грн., –
в с т а н о в и л а :
У липні 2010 року ОСОБА_10 та ОСОБА_11 в особі їх представника ОСОБА_9 звернулися до суду з вказаним позовом, в якому просили усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні належною їм на праві приватної власності садибою, розташованою по АДРЕСА_1 шляхом примусового виселення ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 із житлового будинку без надання іншого житла та заборонити відповідачам вчиняти будь-які неправомірні дії, спрямовані на погіршення стану належного позивачам майна. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивачі відповідно до договору купівлі-продажу від 11 жовтня 2005 року є власниками вказаної садиби. З 2006 року у придбаному домоволодінні тимчасово поселилися відповідачі до вирішення ними питання з житлом та з умовою звільнення помешкання на вимогу власників. За місцем проживання відповідачі не зареєстровані, будь-які угоди між сторонами щодо користування майном, розташованим на території садиби, не укладалися. На законну вимогу позивачів про звільнення садиби відповідачі відреагували агресивно і категорично відмовилися її виконувати та продовжували проживати у домоволодінні, користуючись майном, розташованим на його території.
У серпні 2010 року відповідачі подали зустрічну позовну заяву, в якій просили стягнути з позивачів за первісним позовом витрати, понесені для облаштування садиби, посилаючись на те, що під час проживання на даній садибі вони понесли значні матеріальні та трудові витрати для ремонту будинку та благоустрою прибудинкової території, які згідно платіжних доручень складають 21843,24грн.
Рішенням Попільнянського районного суду Житомирської області від 05 жовтня 2010 року первісний та зустрічний позови задоволено.
Не погоджуючись з даним рішенням, представник відповідачів за первісним позовом ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якому просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення. яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_10 та ОСОБА_11 відмовити за безпідставністю, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, зокрема, що не застосування норм житлового права.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Суд встановив, що у 2006 році відповідач ОСОБА_3 з сім’єю, за усним договором вселився в будинок №АДРЕСА_1, що належить його матері ОСОБА_10 та ОСОБА_11 і безоплатно ним користувався до цього часу.
Звертаючись до суду із позовом про виселення сім’ї ОСОБА_3 з будинку позивачі посилались на положення ст.391 ЦК України і вказали на перешкоди у користуванні належним їм будинком.
Відповідно до ст.391 ЦК України власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження майном.
Дана правова норма визначає право власника на негаторний позов. Негаторний позов – це позадоговірна вимога власника, що володіє річчю до 3-особи про усунення перешкод у здійсненні правомочностей користування і розпорядження майном.
У даному позові тягар доказування правомірностей користування покладено на відповідача.
Суд встановив, що користування спірним будинком відповідачі здійснюють із згоди власників та за наявності домовленості з ними. Вселення в дім було правомірним, відповідно і правомірним є користування, відтак, необхідний елемент негаторного позову – факт порушення відсутній у зв’язку з наявністю договірних відносин між позивачами та відповідачами.
Отже, у даному випадку, власник здійснює захист порушеного права власності зобов”язально-правовими засобами.
За наведених обставин суд першої інстанції дійшов до неправильного висновку про виселення сім’ї ОСОБА_3, а тому рішення суду в цій частині підлягає скасуванню з постановленням нового рішення про відмову в задоволені позову про виселення.
В решті рішення суду не оскаржувалось, сторони з ним погодились.
Керуючись ст.ст. 209, 303-304, 307, 309, 313, 316 ЦПК України, колегія суддів –
В и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 – представника відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 задовольнити частково.
Рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 05 жовтня 2010 року в частині виселення скасувати та постановити нове, яким в позові ОСОБА_9, який діє в інтересах ОСОБА_10, ОСОБА_11 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про усунення перешкод у користуванні і розпорядженні власністю, шляхом виселення з будинку відмовити за безпідставністю. В решті рішення залишити без зміни.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий Судді
Справа №22 ц –7290/10 Головуючий у 1 інст.: Рудник М.І.
Категорія 41 Суддя – доповідач: Широкова Л.В.