УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
Іменем України
25 листопада 2010 року
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого Широкової Л.В.,
суддів Франовської К.С., Худякова А.М.,
при секретарі судового
засідання Ганько Ю.І.
з участю
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 15 червня 2010 року
по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, Ярунської сільської ради Новоград-Волинського району Житомирської області про визнання недійсним рішення виконавчого комітету Ярунської сільської ради Новоград-Волинського району Житомирської області, свідоцтва про право на спадщину за законом, договору купівлі-продажу будинку, –
в с т а н о в и л а :
В квітні 2009 року ОСОБА_2 звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просив визнати недійсним рішення виконкому Ярунської сільської ради Новоград-Волинського району Житомирської області №4 від 23.01.2008 р. щодо оформлення права власності на домоволодіння №АДРЕСА_1, свідоцтва про право власності на вказаний будинок, видане Ярунською сільською радою від 13.02.2008 р. на ім’я ОСОБА_5, свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого Новоград-Волинською державною нотаріальною конторою Житомирської області 28.02.2008 р. на ім’я ОСОБА_3, договору купівлі-продажу вказаного будинку, укладеного 19.03.2008 р. між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що вищевказаними рішеннями та документами виконкому Ярунської сільської ради Новоград-Волинського району Житомирської області, державної нотаріальної контори, угодою купівлі-продажу спірного будинку порушуються його права, як спадкоємця після смерті його батька ОСОБА_6, який за життя не оформив право власності на самочинно побудований і не прийнятий в експлуатацію вказаний будинок, хоча фактично набув право на його володіння.
Рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 15 червня 2010 року в задоволенні позовної заяви відмовлено.
Не погоджуючись з даним рішенням, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду, а справу направити на новий розгляд в іншому складі до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповну та необ’єктивну оцінку доказів, що мають значення для справи, та невідповідність висновків суду обставинам справи. Зокрема заявник зазначає, що судом не досліджено, що саме було підставою для визнання права власності на вказане домоволодіння за ОСОБА_6 та чи був дотриманий порядок прийняття спірного будинку в експлуатацію.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.
Відмовляючи в позові, суд першої інстанції виходив з того, що право власності на будинок №АДРЕСА_1 належним чином було оформлено на ОСОБА_5, і після його смерті його дружина законно будинок відчужила. Позивач права на спірний будинок немає, оскільки цей будинок не увійшов до спадкового майна після смерті його батька ОСОБА_6.
Висновки суду вірні, відповідають обставинам справи та ґрунтуються на матеріалах та досліджених у судовому засіданні доказах.
Судом встановлено, що спірний будинок було зведено в 1974 році на земельній ділянці, яка була виділена ОСОБА_5 під забудову жилого будинку на земельній ділянці його матері ОСОБА_7 рішенням правління колгоспу імені Калініна від 14.05.1971 року, що підтверджується архівною випискою з протоколу виконкому сільради за №11 від 14.05.1971 року (а.с.124) та наданими сільською радою копіями погосподарських книг(а.с.33-53).
Як вбачається з погосподарських книг за 1974-1990 р.р. на ім’я ОСОБА_5 був відкритий окремий господарський рахунок, зареєстровано окреме господарство до якого він був прописаний з сім’єю , та за ним була закріплена земельна ділянка розміром 0,15 га з житловим будинком 1974 року забудови.
Згідно з рішенням виконкому Яруньської сільради від 21.08.1994 року по вул.Калініна було приватизовано ОСОБА_5 0,15 га, а його матір”ю ОСОБА_7- 0,53 га земельної ділянки.
20.01.2003 року на спірний будинок був виготовлений технічний паспорт (а.с.119-122).
За таких обставин виконком Яруньської сільської ради на законних підставах, відповідно до Положення про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів державного замовлення, які приймаються державними приймальними комісіями, затвердженими постановою Кабінету Міністрів від 05.08.1992 року №449, прийняв 23 січня 2008 року рішення, яким визнав за ОСОБА_5 право власності на спірний жилий будинок та видав свідоцтво про право власності на нього і доводи позивача не дають підстав для скасування зазначеного рішення виконкому сільради, визнання недійсними зазначеного свідоцтва про право власності на будинок.
Відповідно до довідки Яруньської сільської ради від 21.08.2009 року батько позивача ОСОБА_6 по АДРЕСА_2 не проживав, земельна ділянка йому не виділялась (а.с.165).
Як вбачається з листа Новоград-Волинської міжміської прокуратури за №292 від 22.01.2009 року батько ОСОБА_2- ОСОБА_6 з 1983 року по день своєї смерті, 31.08.2002 року, проживав та був прописаним в с.Гірки Новоград-Волинського району (а.с.12).
Після смерті ОСОБА_6 на його майно, яке складалось із грошових внесків, отримали 15.02.2008 року свідоцтво про право на спадщину за законом його дочка ОСОБА_8 та син- позивач по справі –ОСОБА_2.
Спадкування може мати місце лише щодо того майна, яке на момент відкриття спадщини належало спадкодавцю (ст.ст. 10, 524, 526 ЦК України (1963 р.)).
Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що до спадкового майна після смерті ОСОБА_6 спірний будинок не увійшов, права на його спадкування у ОСОБА_9, як спадкоємця ОСОБА_6 не виникло.
Укладаючи договір купівлі-продажу ОСОБА_3 мала чинні правовстановлюючі документи і законно розпорядилася власністю, а ОСОБА_4 її добросовісно набув, протилежне – не встановлено, їх право підлягає захисту.
Суд розглядає цивільну справу на підставі поданих сторонами належних і допустимих доказів, якими обґрунтовуються їх вимоги та заперечення, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, особа на власний розсуд розпоряджається своїми правами щодо предмета спору.
За встановлених у справі обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необхідність відмови в позові, правильно визнав необґрунтованими доводи, якими мотивувався позов ОСОБА_2, констатував відсутність належних і допустимих доказів на ствердження позовних вимог з тих підстав, з яких вони були заявлені, а тому й відсутність підстав для визнання недійсними оспорених рішення, свідоцтва і договору.
Суд вірно виходив з того, що спірні правовідносини з урахуванням часу їх виникнення регулюються відповідними нормами щодо спадкування, права власності та правочинів, передбаченими ЦК України 1963 і 2003 рр.
За викладених обставин рішення суду першої інстанції ухвалено відповідно до норм матеріального та процесуального закону і доводи апеляційної скарги не дають підстав для його скасування.
Керуючись ст. ст. 303-304, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, –
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 15 червня 2010 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий Судді
Справа №22 ц –7289/10 Головуючий у 1 інст.: Борисюк Р.М.
Категорія 37 Суддя – доповідач: Широкова Л.В.