УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
12 серпня 2010 року
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Житомирської області у складі:
головуючого – судді: Широкової Л.В.,
суддів : Кашапової Л.М., Снітка С.О
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління праці та соціального захисту населення Житомирської обласної державної адміністрації про стягнення щорічної разової грошової допомоги
за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 23 березня 2009 року,
в с т а н о в и л а :
У травні 2008 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом. Просить стягнути з відповідача різницю недоплаченої щорічної разової грошової допомоги у розмірі 4855 грн.. Вимоги мотивує тим, що як учаснику бойових дій відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" щорічно до 5 травня повинна надаватися одноразова грошова допомога у розмірі п’яти мінімальних пенсій за віком. Однак, за 2004-2007 роки вона виплачувалась відповідачем в неповному розмірі чим були порушені його права.
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 09 червня 2009 року позов задоволено частково. З Головного управління праці та соціального захисту населення Житомирської обласної державної адміністрації на користь позивача стягнуто 1770,30 грн. недоплаченої разової грошової допомоги за 2007 рік, а дії щодо невиплати цих коштів визнані неправомірними.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову і ухвалити нову про повне задоволення позову. Апелянт посилається на те, що суд невірно застосував строки позовної давності та безпідставно задовольнив його позов частково.
Розглянувши справу в порядку ст.304-1 ЦПК України та в межах, визначених ст.303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції підлягає в частині задоволення позову скасуванню, виходячи з наступного.
Як встановив суд першої інстанції позивач є учасником бойових дій, що підтверджується відповідним посвідченням (а.с.6) і йому відповідно до п.22 ст.12 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, щорічно до 5 травня повинна виплачуватися грошова допомога у розмірі п”яти мінімальних пенсій за віком.
Погоджуючись з постановою суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову щодо виплати разової допомоги за 2004-2006 роки з наведених в постанові мотивів, колегія суддів вважає що постанова в частині задоволення позову за 2007 рік підлягає до скасуванню , з огляду на таке.
Відповідно до ч.5 ст.12 Закону від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ передбачено, що учасники бойових дій мають право на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі 5 мінімальних пенсій за віком.
Однак Законами України "Про Державний бюджет України на 2006 рік", "Про Державний бюджет України на 2007 рік" встановлено виплату цієї допомоги учасникам бойових дій у 2006 році - 250грн., у 2007-280 грн.
Тобто, в даному випадку на період виникнення спірних правовідносин, які є предметом спору в цій справі, були наявні нормативно-правові акти, які мають однакову юридичну силу, але по-різному встановлювали розмір щорічної допомоги до 5 травня учасникам бойових дій та інвалідам війни. При цьому дія статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" на час виникнення спірних правовідносин була зупинена Законами України "Про Державний бюджет України на 2006 рік", "Про Державний бюджет України на 2007 рік".
Однак, суд, задовольняючи частково позов, не врахував вище зазначених норм матеріального права про зупинення дії норми, за якою позивач мав право на отримання допомоги в більшому розмірі. Тобто, суд застосували недіючу норму права.
Посилання суду першої інстанції на Рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року у справі №1-29/2007,яким визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), деякі положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", у тому числі і положення пунктів, якими зупинено на 2007рік дію частину 5 статей 12, 13, 14 та 15 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" в частині визначення розміру виплати щорічної разової грошової допомоги колегія суддів вважає помилковим, оскільки це рішення було прийнято після закінчення строку проведення цієї допомоги. Тобто, на момент виплати щорічної допомоги (до 5 травня) відповідач діяв відповідно до діючого законодавства.
Таким чином у відповідача відсутні правові підстави для здійснення такої виплати за 2007 рік, відповідно до Закону від 22 жовтня 1993 року №3551-ХІІ.
Отже, для вирішення цього спору суду першої інстанції необхідно було визначитись, який з цих законів є пріоритетним та підлягав застосуванню у виниклих правовідносинах.
Згідно зі статтею 75 Конституції України Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні.
Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.
Водночас Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 3 жовтня 1997 року № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив: "Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше".
За змістом частини третьої статті 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України.
Отже, за наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах суди повинні застосовувати положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.
З огляду на викладене постанова суду першої інстанцій в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 підлягає скасуванню, оскільки висновок суду про зобов'язання зробити виплату одноразової грошової допомоги до 5 травня за 2007рік є таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства України.
Керуючись ст.ст. 303,304-1, 307,314,316 ЦПК України, колегія суддів ,-
В и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 23 березня 2009 року в частині задоволення позову скасувати та постановити нове рішення, яким ОСОБА_1 в позові до Головного управління праці та соціального захисту населення Житомирської обласної державної адміністрації про стягнення щорічної разової грошової допомоги за 2007 рік в сумі 1770,30 грн. та визнання неправомірних дій Управління відносно цих виплат відмовити за безпідставністю. В решті постанову суду залишити без зміни.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, є остаточним і касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий:
Судді:
_____________________________________________________________________________
Справа №5193 Головуючий у 1 інст. Токарева М.С.
Категорія 57 Доповідач: Широкова Л.В.