УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
Іменем України
14 жовтня 2010 року
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого Широкової Л.В.,
суддів Франовської К.С.,
Худякова А.М.,
при секретарі судового
засідання Назаренко К.С.,
з участю
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Житомирі апеляційні скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 25 червня 2010 року
по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про стягнення неустойки за несвоєчасну сплату аліментів , –
в с т а н о в и л а :
У серпня 2009 року позивачка ОСОБА_3 звернулася до суду із вказаним позовом, в якому просила стягнути з відповідача на її користь неустойку за прострочення сплати аліментів в сумі 164792грн. 13коп. Свої вимоги мотивувала тим, що під час перебування в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 (в період з 10 липня 1989 року по 28 травня 2003 року) в них народилося двоє дітей – ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2 Відповідно до рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 13 березня 2006 року ОСОБА_4 повинен був сплачувати на утримання двох дітей аліменти в розмірі 300грн. Однак відповідач постійно затримував виплату належних їй сум, і станом на 01 червня 2009 заборгованість по сплаті аліментів становила 15111грн. 95коп. В судовому засіданні позивачка змінила позовні вимоги та просила стягнути з відповідача неустойку (пеню) за несвоєчасну сплату аліментів в розмірі 3540грн. та індекс інфляції за несвоєчасну сплату аліментів в розмірі 9960грн. 39коп.
Рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 25 червня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь позивачки неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів в розмірі 3540грн. та 746грн. витрат, пов’язаних з явкою сторони до суду. В задоволенні позовних вимог про стягнення компенсації втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх сплати (індексу інфляції за несвоєчасну сплату аліментів) в розмірі 9960грн. відмовлено за безпідставністю.
Не погоджуючись з даним рішенням, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати як незаконне та необґрунтоване в частині відмови їй у задоволенні вимог про стягнення з ОСОБА_4 9960грн. 00коп. індексу
Справа №22 ц –5160/10 Головуючий у 1 інст.: Замега О.В.
Категорія 48 Суддя – доповідач: Широкова Л.В.
інфляції за несвоєчасну сплату аліментів і постановити нове рішення, яким задоволити вказані вимоги, посилаючись на порушення судом норм матеріального права. Зокрема позивачка зазначає, що суд відмовився витлумачити норми, які він застосував, та норми, на підставі яких він відмовив у задоволенні її вимог щодо стягнення індексу інфляції за несвоєчасну сплату аліментів.
ОСОБА_4 також подав апеляційну скаргу на дане рішення, в якому просить рішення суду першої інстанції скасувати і винести нове рішення, відмовивши позивачці в задоволенні її вимог за безпідставністю. Посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи. Зокрема відповідач зазначає, що судом не врахована довідка-розрахунок Ленінського відділу державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції, в якій зазначено порядок сплати аліментів та вказано, що заборгованість по їх сплаті відсутня.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, про те, що апеляційні скарги підлягають відхиленню з таких підстав.
Відповідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Ленінського районного суду м.Вінниці від 13 березня 2006 року зменшено розмір аліментів стягнутих з відповідача на користь позивачки на утримання дочки ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3. Раніше визначений судом розмір аліментів зменшений з 600 грн. до 300 грн. (а...9-11).
Згідно ч.4 ст. 195 СК України розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, а у разі спору - судом.
Державний виконавець обчислив заборгованість відповідача за аліментами (а.с.160-161). Суд першої інстанції перевірив цей розрахунок, врахував суми аліментів, сплачених відповідачем у відповідний період, і прийшов до правильного висновку про часткове задоволення позову та навів в рішенні розрахунок стягнутої суми.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що сімейним законодавством не передбачено стягнення індексу інфляції в зв’язку з простроченням сплати аліментів. Цей висновок суду відповідає нормам матеріального права, зокрема ст. 196 СК України, у відповідності з якою за прострочення сплати аліментів наступає відповідальність тільки у вигляді неустойки за кожен день прострочення. Посилання апелянта на норми цивільного кодексу України та Закону України „Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв”язку з порушенням строків їх виплати” в даному випадку є помилковим, оскільки згідно зі ст.ст.7,8 СК України норми цивільного кодексу застосовуються тільки у разі, якщо сімейні правовідносини не врегульовані сімейним кодексом України.
Відповідно до вимог ст.196 СК України при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов’язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі 1 відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.
У ч.1 ст.20 СК України зазначено, що до вимог, які виплавають із сімейних відносин, позовна давність не застосовується, крім випадків, передбачених ч.2 ст.72,ч.2 ст.129, ч.3 ст.138, ч.3 ст.139 цього Кодексу.
Виходячи з викладеного, оскільки правовідносини щодо відповідальності платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) врегульовані ст.196 СК України, на яку не поширюється обмеження щодо строку позовної давності, визначені в ст.20 цього ж Кодексу, доводи апеляційної скарги ОСОБА_4 про застосування до спірних правовідносин ст.258 ЦК України щодо однорічного строку позовної давності є необгрунтованими.
Інші Доводи апеляційних скарг не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Розглядаючи справу, суд першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно перевірив доводи і заперечення сторін, встановленим фактам і доказам дав правильну правову оцінку і дійшов правильного висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.
Керуючись ст. ст. 303,304, 307,308,313- 315 ЦПК України, колегія суддів,-
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.
Рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 25 червня 2010 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий Судді