УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

Іменем України

12 серпня  2010 року

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Житомирської області у складі:

          головуючого – судді:        Широкової Л.В.,

                                 суддів :        Кашапової Л.М., Снітка С.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі апеляційну скаргу  Управління Пенсійного фонду України в Богунському районі м.Житомира  на постанову Богунського районного суду м.Житомира від 05 жовтня   2009  року

по цивільній справі за позовом ОСОБА_1  до Управління Пенсійного фонду України в Богунському районі м.Житомира про визнання дій неправомірними та зобов’язання сплатити кошти, передбачені Законом України „Про соціальний захист дітей війни”, –

в с т а н о в и л а:

    В грудні  2008  року позивач звернулася до суду з вказаним  позовом, посилаючись на неправильне нарахування та виплату надбавки до пенсії, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (далі – Закону).

    Постановою  Богунського районного суду м.Житомира  від 05 жовтня  2009  року позов задоволено частково. Визнано неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Богунському районі  м.Житомира щодо виплати ОСОБА_1  надбавки до пенсії як дитині війни за період з 9липня  2007 року по  грудень 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року. Зобов”язано  Управління Пенсійного фонду України в Богунському районі м.Житомира здійснити нарахування та забезпечити виплату щомісячної  державної соціальної допомоги, виплаченої ОСОБА_1 з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, виходячи з розміру 30% мінімальної пенсії за віком.

      В апеляційній скарзі Управління Пенсійного фонду України в Богунському районі м.Житомира просить постанову суду першої інстанції скасувати, посилаючись на те, що судом порушено норми матеріального та процесуального права. Відповідач посилається на те, що кошти Пенсійного фонду України не включаються до складу Державного бюджету України, і,

 відповідно, до Пенсійного фонду України не надходили кошти для проведення зазначених виплат у стягнутому судом розмірі. Крім того, відповідач зазначає, що положення статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»не можуть бути застосовані для визначення розмірів підвищення до пенсії, передбаченого ст.6 Закону.

Розглянувши справу порядку ст.304-1 ЦПК України та в межах, визначених ст.303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга  підлягає відхиленню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що  п озивач є пенсіонером, має статус дитини війни, підвищення пенсії отримав  в меншому розмірі, ніж передбачено законом.

    Задовольняючи позов частково, суд виходив з того, що Рішеннями Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року та від 22 травня 2008 року були визнані неконституційними положення Законів України  «Про Державний бюджет на 2007 рік»  та «Про Державний бюджет на 2008 рік» щодо зупинення дії статті 6 Закону «Про соціальний захист дітей війни» та внесення змін до цієї статті Закону на відповідні роки, а тому пенсійний орган мав діяти згідно ст. 6 Закону.

    Відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» останнім пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

    Дію статті 6 Закону на 2007 рік було зупинено статтею 111 Закону України від 19 грудня 2006 року «Про Державний бюджет України на 2007 рік» (з урахуванням положень пункту 12 статті 71 цього закону) та визначено, що у 2007 році підвищення до пенсії відповідно до статті 6 Закону, виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») у розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

    Разом з тим, Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року №6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнані неконституційними положення пункту 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»  щодо такого зупинення дії статті 6 Закону.

    Підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України від 28.12.2007 р. N 107-VI текст статті 6 Закону було викладено у новій редакції, відповідно до якої визначається, що у 2008 році дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

    Водночас визначається,  що ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.

    Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) були  визнані неконституційними зміни, внесені підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України від 28.12.2007 р. N 107-VI.     Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

    Судом встановлено, що всупереч рішенням Конституційного Суду України, норм законодавства Управління Пенсійного фонду України в Богунському  районі м.Житомира вказані надбавки позивачу, як дитині війни, не виплачувало з 9 липня по  31 грудня 2007року та  з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.    

    Доводи апеляційної скарги про те, що поняття «мінімальна пенсія за віком», про яке йдеться в статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», застосовується виключно для визначення пенсій, що призначаються лише за цим Законом і не стосується дітей війни відповідно до статті 6 Закону, є непереконливими.

    Положення статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат, пов’язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою статті мінімального розміру пенсії за віком.

    Посилання відповідача на відсутність коштів для забезпечення виплат доплати до пенсії не може братися до уваги, оскільки відсутність коштів не є підставою невиконання зобов’язань, покладених на управління законодавством.

    Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, викладених в постанові.

    За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про часткове задоволення позову, з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для скасування постанови немає.

Керуючись ст.ст. 303,304-1, 307, 308, 313 - 315 ЦПК України, колегія суддів –

        у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Богунському районі  м.Житомира   відхилити.

Постанову Богунського районного  суду м.Житомира  від 05 жовтня  2009  року  залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і касаційному оскарженню не підлягає.  

Головуючий                                               Судді                                                      

Справа №22 ц –5148/10          Головуючий у 1 інст. Грибан І.О.

Категорія 57                         Суддя – доповідач:  Широкова Л.В.