УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
Іменем України
05 жовтня 2010 року
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Житомирської області у складі:
головуючого – судді: Широкової Л.В.,
суддів : Франовської К.С., Худякова А.М.
при секретарі судового засідання Назаренко К.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу за позовом Прокурора Богунського району м.Житомира в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та за зустрічним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_7, треті особи –ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, Житомирська міська рада про визначення порядку користування земельною ділянкою,
за апеляційними скаргами: прокурора Богунського району м.Житомира в інтересах ОСОБА_1, ОСОБА_2
на рішення Богунського районного суду м.Житомира від 22 червня 2010 року,
в с т а н о в и л а :
В травні 2009 року 2007 року прокурор Богунського району м.Житомира в інтересах ОСОБА_1 пред’явив позов до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні ОСОБА_1 земельною ділянкою, яка знаходиться біля будинку №АДРЕСА_1. Свої вимоги мотивувала тим, що відповідач самовільно, без погодження з позивачем встановив паркан, який створює останньому перешкоди в користуванні земельною ділянкою та його господарськими будівлями.
В зустрічному позові ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 просять суд визначити порядок користування земельною ділянкою біля їх будинку, посилаючись на відсутність такої згоди відповідачів.
Рішенням Богунського районного суду м.Житомира від 22 червня 2010 року в задоволенні позову прокурору Богунського району м.Житомира в інтересах ОСОБА_1 та позову ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 відмовлено за безпідставністю.
В апеляційній скарзі прокурор Богунського району м.Житомира в інтересах ОСОБА_1 та ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норма матеріального та процесуального права, рішення суду просять скасувати та постановити нове, яким їх позови задовольнити.
Перевіривши законність та обгрунтованість ухваленого у справі рішення в межах доводів апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку про те, що подані апеляційні скарги, як прокурора Богунського району м.Житомира в інтересах ОСОБА_1 так і ОСОБА_2 підлягають відхиленню з таких підстав.
Так, згідно зі ст. ст. 18-21 ЗК України земельний фонд України відповідно до цільового призначення поділяється на дев'ять категорій, кожна з яких має свій правовий режим залежно від характеру землекористування, системи державних органів, що здійснюють функції державного управління землями та обсягом компетенції цих органів у галузі управління використання земельних ділянок.
Цільове призначення земель - це встановлені законодавством порядок, умови та межі використання земель для конкретних цілей відповідно до їх категорій, тобто цільове призначення конкретної земельної ділянки залежить від категорії земель, з яких її виділено, від планування та зонування території і є встановленою компетентним органом при наданні земельної ділянки межею її використання для конкретного призначення відповідно до затверджених планів розвитку території, зонуванням земель, а також правовим режимом відповідної категорії земель.
До однієї з таких категорій відносяться землі житлової та громадської забудови , до яких належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням державних стандартів і норм, регіональних та місцевих правил забудови (п. “б” ч. 1 ст. 19, ст. ст. 38, 39 ЗК України).
Порядок використання вказаних земельних ділянок регулюється Законами України: “Про основи містобудування”, “Про планування і забудову територій”, Типовими регіональними правилами забудови, затвердженими наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 10 грудня 2001 року № 219, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України від 3 січня 2002 року за № 4/6292.
Відповідно до ч. 1 ст. 42 ЗК України земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками.
У разі приватизації громадянами багатоквартирного жилого будинку відповідна земельна ділянка може передаватися безоплатно у власність або надаватись у користування об'єднанню власників. Порядок використання земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначається співвласниками (чч. 2, 3 ст. 42 ЗК України).
При цьому під прибудинковою територією слід розуміти встановлену за проектом поділу території мікрорайону (кварталу) та проектом забудови земельну ділянку багатоквартирної несадибної житлової забудови, необхідну для розміщення й обслуговування жилого будинку та пов'язаних із ним господарських і технічних будівель і споруд, тобто нею є територія під жилим будинком, проїзди та тротуари, озеленені ділянки та ігрові майданчики, майданчики для відпочинку, занять спортом, тимчасового зберігання автомобілів жителів будинку, для господарських цілей та інші території, пов'язані з утриманням і експлуатацією будинку.
Виходячи з аналізу цільового призначення земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, та норм ст. 42 ЗК України слід дійти висновку, що в разі приватизації громадянами квартир у такому будинку земельна ділянка як така, що входить у житловий комплекс, може передаватися безоплатно у власність або надаватись у користування лише об'єднанню співвласників будинку , створеному відповідно до Закону України “Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку” у порядку, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України від 11 жовтня 2002 року № 1521 “Про реалізацію Закону України “Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку” (підпункт “д” п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2005 року № 7 “Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ”).
У такому разі земельна ділянка належить співвласникам жилого будинку на праві спільної сумісної власності, яка разом із загальним майном і неподільною часткою житлового комплексу (допоміжні приміщення, конструктивні елементи будинку, його технічне обладнання) є майном співвласників, які визначають порядок його використання.
Нормами земельного законодавства не передбачена можливість передачі у власність чи користування окремих співвласників багатоквартирних будинків земельної ділянки (на якій розташований багатоквартирний жилий будинок) або її частини.
Як вбачається з матеріалів справи, житловий будинок №АДРЕСА_1 є багатоквартирним і складається з квартир, які були приватизовані згідно із Законом України „Про приватизацію державного житлового фонду”.
Таким чином, сторони по справі проживають у будинку квартирного типу і об’єктами їх права власності є окремі квартири, а не частки в праві власності на будинок.
Земельна ділянка, на якій розташований будинок АДРЕСА_1 належить Житомирській міській раді і є комунальною власністю. Будь-якій із сторін по справі вказана ділянка у власність чи користування не передавалась, що сторонами не заперечується.
Постановляючи рішення про відмову у задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачами не надано належних та достатніх доказів як того, що спірна земельна ділянка, порядок користування та розпорядження якою вони просять встановити, належить до прибудинкової території будинку № 30 по провулку Чапаєва у м.Житомирі, була виділена співвласникам цього будинку, так і щодо розміру цієї земельної ділянки .
З таким висновком суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційного суду.
З листа Житомирського управління регулювання земельних відносин Житомирської міської ради від 08.01.2009 року вбачається, що право користування земельною ділянкою, на яку претендують позивачі ні за ким не посвідчено (а.с. 23).
Статтею 125 ЗК України встановлено, що право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.
Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.
Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.
Право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.
У сторін відсутні правовстановлюючі документи на право власності чи право користування спірною земельною ділянкою.
Не встановлено судом і факту наявності відповідного рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування щодо надання їм вказаної земельної ділянки у власність чи у користування.
В матеріалах справи відсутні докази того, що рішенням відповідної міської ради була закріплена земельна ділянка за вказаним будинком.
За таких обставин суд першої інстанції правильно відмовив у задоволенні зустрічного позову щодо встановлення порядку користування земельною ділянкою біля будинку сторін.
Також колегія суддів погоджується і з висновком суду щодо відмови в задоволенні позову прокурора в інтересах ОСОБА_6., викладеним у судовому рішенні.
Виходячи з наведеного, колегія суддів прийшла до висновку, що суд першої інстанції, вирішуючи спір, правильно встановив дійсні обставини справи, з’ясував характер взаємовідносин сторін, постановив рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Підстав для його скасування не вбачається.
Посилання суду першої інстанції в рішенні про частки сторін у праві власності на будинок підлягає виключення, як помилкове.
Керуючись ст.ст. 303,304, 307, 308, 313 - 315 ЦПК України, колегія суддів –
у х в а л и л а:
Апеляційні скарги прокурора Богунського району м.Житомира в інтересах ОСОБА_1,ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Богунського районного суду м.Житомира від 22 червня 2010 року залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двох місяців з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.
Головуючий Судді
_____________________________________________________________________________
Справа №22ц/5058/10 Головуючий у 1 інстан.:Полонець С.М.
Категорія 45 Доповідач у 2 інс.: Широкова Л.В.