УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД  ЖИТОМИРСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

  У Х В А Л А

  Іменем   України

14 жовтня   2010 року  

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:

                головуючого           Широкової Л.В.,

              суддів             Франовської К.С.,

                                                                Худякова А.М.

при секретарі судового

              засідання            

              з участю                             ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_3  на рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 11 березня 2010 року по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк»  до ОСОБА_3, сектора громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Бердичівського МВ УМВС України в Житомирській області  про звернення стягнення, –

в с т а н о в и л а :

У липні 2009 року ЗАТ комерційний банк «ПриватБанк», яке за рішенням загальних зборів від 30.04.2009 р. змінило тип банку з Закритого акціонерного товариства на Публічне акціонерне товариство та, відповідно, найменування банку на Публічне акціонерне товариство комерційний банку «ПриватБанк» (далі – «банк» або «позивач»), звернулося до суду із вказаним позовом. Вимоги ґрунтувалися на тому, що відповідно до укладеного договору від 13 лютого 2007 року ОСОБА_3 було надано кредит в розмірі 15340,00 доларів США, згідно якого відповідач зобов’язувався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором. В забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором, був укладений договір іпотеки нерухомого майна (квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1), у якому іпотекодавцем виступив відповідач як власник нерухомого майна. Позивач свої зобов’язання за кредитним договором виконав повністю. Оскільки ОСОБА_3 взяті на себе зобов’язання за вказаним договором належним чином не виконує, грубо порушуючи законні права позивача та умови кредитного договору, банк просив в рахунок погашення заборгованості у розмірі 15383,58 доларів США, що еквівалентно 118453грн. 57коп., звернути стягнення на предмет іпотеки – вищезазначеної квартири, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки позивачем з укладанням від імені відповідача ОСОБА_3 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою – покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також наданням банку всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу. Крім того, просив виселити відповідача із зазначеної вище квартири, зі зняттям його з реєстраційного

Справа №22 ц –1854/10             Головуючий у 1 інст. :  Вдовиченко Т.М.

Категорія 27                  Суддя – доповідач:  Широкова Л.В.

обліку у Відділі у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб УМВС України в м. Бердичеві, та стягнути з відповідача судовий збір та витрати.

Рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 11 березня 2010 року позов задоволено частково. Звернуто стягнення в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 13 лютого 2007 р. у загальному розмірі 118453грн. 57коп. станом на 21 листопада 2008 р., укладеним між банком та ОСОБА_3, на предмет іпотеки: нерухоме майно – вищезазначену квартиру, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки позивачем з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою – покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також наданням банку всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу. Початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації – 65650грн. 00коп. Виселено ОСОБА_3 з квартири №АДРЕСА_1, без надання іншого жилого приміщення. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з даним рішенням суду,   ОСОБА_3 подав   апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати, передати питання на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права. Зокрема зазначає, що суд не в повному обсязі з’ясував обставини, що мають значення для справи, ухвалив рішення без участі відповідача, не повідомивши його належним чином про день та час слухання справи, в зв’язку з чим він був позбавлений можливості надати свої заперечення на вимоги позивача.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає відхиленню виходячи з таких підстав.

           Судом першої інстанції  встановлено, що 13 лютого  2007 року ЗАТ КБ "Приватбанк" та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № zrl0gk00003589 (а.с. 7-9).

       Відповідно до п. 7.1 кредитного договору ЗАТ КБ "ПриватБанк" надав кредит у вигляді неповлюваної  кредитної лінії у сумі 15340  дол. США  на наступні цілі: 13000 дол.США на купівлю житла, а також 2340 дол.США на сплату страхових платежів зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12% на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення  12 лютого 2027 року.

        В свою чергу ОСОБА_3 взяв на себе обов’язок в період з 10 по 15 число щомісяця сплачувати кредит. Сума виплат щомісяця складала 170, 65 дол. США.

         Відповідно до п. 4.1 кредитного договору за порушення термінів оплати відсотків ОСОБА_3  зобов’язаний сплатити пеню в розмірі 0, 15 % від суми простроченого платежу.

         У забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором ЗАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_3  13 лютого  2007 року уклали договір іпотеки квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.10-12).

         Задовольняючи позовні вимоги ЗАТ КБ "Приватбанк"  суд першої інстанції виходив з того, що відповідач ОСОБА_3 належним чином не виконував взяті на себе зобов’язання, що підтверджується розрахунком заборгованості (а.с.6).

         Судом першої інстанції  вірно встановлено, що права і обов’язки сторін встановлені кредитним договором та договором іпотеки.

          Так згідно зі ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

          Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

          Статтею 589 ЦК України та ст. 20 Закону України "Про заставу" встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов’язання заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

          Відповідно до ч.1 ст.592 ЦК України застоводержатель має право вимагати дострокового виконання зобов”язання, забезпеченого заставою, а якщо його вимога не буде задоволена,-звернути стягнення на предмет застави: в інших випадках, встановлених договором.

         Пунктом 16.7.2 договору іпотеки від 13 лютого 2007 року укладеного сторонами передбачено, що у випадку порушення Кредитного договору Позичальником або договору іпотеки Іпотекодавцем, Іпотекодержатель  вправі почати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього договору.

          Як вбачається з матеріалів справи заборгованість ОСОБА_3. по кредиту станом на 05 січня 2010 року становить 15383,58 дол. США (а.с. 59).

          Таким чином, суд першої інстанції встановивши, що ОСОБА_3 порушено умови кредитного договору, у зв’язку із чим виникла заборгованість по кредиту правильно частково задовольнив позов про звернення стягнення на предмет іпотеки, та відповідно до вимог  ч.1ст.40 Закону України „Про іпотеку” виселив відповідача з квартири, яка перебувала в  іпотеці.

          Доводи ОСОБА_3 про безпідставність  звернення стягнення на предмет іпотеки у зв’язку  з непред’явленими вимогами про дострокове виконання основного зобов’язання є безпідставними і спростовуються умовами договору про іпотеку (п.16.7.2). Інші доводи також не спростовують висновків суду.

          Рішення суду відповідає вимогам закону та встановленим обставинам справи, підстав для його зміни та скасування немає.

          Керуючись ст. ст.  303,304,307,308,313-315 ЦПК України, колегія суддів, –

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3   відхилити.

Рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 11 березня 2010 року залишити без зміни.

Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий                                                          Судді