СПРАВА №2-5023/10

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

07 грудня 2010 року                                                                                                     м. Сімферополь

Центральний районний суд м. Сімферополя Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого, судді: ДВІРНИК Н.В.,

при секретарі: Шамієвій С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 до ОСОБА_2, суб’єкту підприємницької діяльності «ОСОБА_3», Акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» про стягнення матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

ВСТАНОВИВ:

          23.04.2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, суб’єкту підприємницької діяльності «ОСОБА_3», Акціонерному товариству «Українська пожежно-страхова компанія» про стягнення матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, мотивуючі позов наступним. 15.06.2009р. між автомобілем «Пежо 307», д.н.НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 та автомобілем «Богдан А-09202» д.н. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2, відбулася ДТП. В результаті даної ДТП, з винних дій відповідача ОСОБА_2 позивачу були спричинені тяжкого ступеню тяжкості тілесні ушкодження. Дана ДТП була скоєна безпосередньо з вини ОСОБА_2, про що свідчить відповідний вирок від 08.02.2010р. Між тим кошти за спричинену йому та його здоров’ю шкоду, відповідачі в добровільному порядку сплачувати відмовляються, окрім того, він поніс великі фізичні і моральні неподобства, які пов’язані зі стресом та переживаннями, досить тривалим важким станом здоров’я, а також із тим, що він на тривалий час вибився із нормального життєвого ритму. Просить стягнути з відповідачів матеріальну шкоду в розмірі 9611,51грн, моральну шкоду в розмірі 30 000грн.          

      В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

    Представник відповідача ОСОБА_2 – ОСОБА_5 до судового засідання не з’явився, повідомлений належним чином, у попередніх судових засіданнях позовні вимоги не визнавав, пояснивши, що на теперішній час в судовому порядку вони оскаржують дії про притягнення ОСОБА_2 до кримінальної відповідальності та визнання останнього винним у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди.

    Представник відповідача Акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» - Івашин О.І. в судовому засіданні позовні вимоги визнав частково на суму матеріальної шкоди в розмірі 7 111,51грн., не визнавши вимоги про санаторно-курортне лікування в розмірі 2500грн. Також частково  визнав позовні вимоги про стягнення моральної шкоди в розмірі 2550грн.

    Відповідач СПД «ОСОБА_3» в судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив.              

    Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи сторін, проаналізувавши і оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

      Судом встановлені наступні обставини та відповідні їм правовідносин.

        15.06.2009р. на перехресті вул.Севастопольської/Об’їзної в м.Сімферополі водій ОСОБА_2 керуючи автомобілем «Богдан А-09202» д.н. НОМЕР_2, ігноруючи вимоги п.п.8.7.3 е) ПДР України, не прийняв мір до зупинки перед світлофором, продовжив рух на заборонений сигнал світлофору, здійснив небезпечність для руху автомобіля «Пежо 307», д.н.НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1, із яким допустив зіткнення. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди позивачу, згідно акту судово-медичного огляду, було спричинено тяжкі тілесні ушкодження, які потягли за собою довготривалий розлад здоров’я. Відповідно до наданих суду копій платіжних документів, позивачем витрачено на своє лікування 3411,51 грн. Крім того, згідно із наданої довідки (а.с.43) останній потребує операції вартість якої складає 3700 грн. Дорожньо-транспортна пригода була скоєна безпосередньо з вини ОСОБА_2, що підтверджується вироком Центрального районного суду м.Сімферополя від 08.02.2010 року (справа №1-46/10) та ухвалою Апеляційного суду АР Крим від 13.04.2010року, згідно з якими ОСОБА_2  визнано винним у скоєнні злочину,  передбаченого ст.286 ч.2 КК України. Вирок набрав законної сили.

Також встановлено, що ОСОБА_2 під час пригоди перебував у трудових відносинах із СПД «ОСОБА_3» та виконував службові обов’язки. Згідно договору обов’язкового страхування транспортних засобів від 05.07.2008 року цивільно-правова відповідальність СПД «ОСОБА_3» перед третіми особами була застрахована в Акціонерному товаристві «Українська пожежно-страхова компанія».      

          Ці обставини встановлені судом, підтверджені доказами, що є у справі, сторонами не заперечуються.

              Згідно з ч.1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, заподіяна неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю особливим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, заподіяна майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, що її завдала.

     Згідно із ч.ч. 2, 3 ст. 22 ЦК України особа, якої заподіяні збитки в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, понесені особою в зв’язку із знищенням  або пошкодженням речі, а також витрати, які особа призвела, або повинна була призвести для поновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально отримати при обставинах, якщо б її право не було порушене ( упущена вигода). Збитки відшкодовуються в повному обсязі, якщо договором або законом не встановлено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Згідно із ст.1166 ЦК України, вбачається, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст.1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Особа, яка неправомірно заволоділа транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, завдала шкоди діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, зобов'язана відшкодувати її на загальних підставах. Якщо неправомірному заволодінню іншою особою транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом сприяла недбалість її власника (володільця), шкода, завдана діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, відшкодовується ними спільно, у частці, яка визначається за рішенням суду з урахуванням обставин, що мають істотне значення.

            Згідно ч.1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов’язків. Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України за № 6 від 27.03.1992 року „Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди” не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з володільцем цього джерела (шофер, машинист, оператор та ін)”.

          Відповідно до положень ч.1 ст. 988 ЦК України страховик зобов’язаний  у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором. Страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором. Страхова виплата за договором майнового страхування здійснюється страховиком у межах страхової суми, яка встановлюється у межах вартості майна на момент укладення договору.

          Положеннями ст.. 15 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”  передбачено, що договори    обов'язкового    страхування    цивільно-правової відповідальності можуть укладатися на умовах страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю,  майну  третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу,  визначеного в договорі страхування, будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах.

З урахуванням часткового визнання представником відповідача позову, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення матеріальної шкоди в розмірі 5 111,51 грн. підлягають стягненню з відповідача - акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія».

Відносно вимог позивача про стягнення з відповідачів витрат на санаторо-курортне лікування в сумі 2500грн., які він до цього часу реально не поніс, то суд вважає за необхідне в їх задоволенні відмовити повністю, оскільки вони на даний час необґрунтовані і недоведені, а надані позивачем докази свідчать лише про рекомендації лікарів, яке згідно наказів МЗ СРСР №924, МЗ України №202 від 23.12.1992р. і №302 від 27.12.1999р. призначається рішенням Санаторно-Курортної Відбірної Комісії (СКВК) за обґрунтованим поданням безпосередньо лікуючого лікаря.  

Згідно до ст.23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої в наслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.  

Згідно із п.п.9.1, 9.3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язковий ліміт відповідальності страховика - це грошова сума, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Договором страхування на індивідуальних умовах можуть бути визначені ліміти, вищі, ніж зазначені у цьому Законі ліміти. Обов'язковий ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю потерпілих, становить 51000 гривень на одного потерпілого.

Відповідно до п.3 ст.22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», потерпілому відшкодовується також моральна шкода, передбачена пунктами 1, 2 частини другої статті 23 Цивільного кодексу України. Така шкода відшкодовується у встановленому судом розмірі відповідно до вимог статті 23 Цивільного кодексу України. При цьому страховик відшкодовує не більше ніж 5 відсотків ліміту, визначеного у пункті 9.3 статті 9 цього Закону. Різницю між сумою відшкодування, визначеною судом, та сумою, яка має бути відшкодована страховиком, сплачує особа, яку визнано винною у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди.

 Відповідно до пункту 8 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди2 № 4 від 31.03.1995 року за моральнй (немайнову) шкоду, заподіяну працівником під час виконання трудових обов’язків, відповідальність несе організація, з якою цей працівник перебуває у трудових відносинах, а останній відповідає перед нею в порядку регресу, якщо спеціальною нормою закону не встановлено іншого.

Суд, виходячи з загальних засад цивільного судочинства щодо справедливості, добросовісності і розумності, які закріплені в ст.ст.3,23 ЦК України, часткового визнання позову, з урахуванням обставин справи, реальних моральних страждань і переживань позивача і представлених ним доказів, приймаючи до уваги характер злочину, вирок суду, а також і те, що позивачу були заподіяні  тяжкості тілесні ушкодження, вважає за необхідне задовольнити їх частково, у розмірі 5 тисяч гривень, з яких: в сумі 2550 грн. необхідно стягнути з акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія», з урахуванням визнання позову у цій частині і вимог Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»,  в сумі 2450 грн – з приватного підприємця  «ОСОБА_3»

 Суд вважає такий розмір на відшкодування моральної шкоди  достатньою моральною компенсацією для позивача.

          Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі,  питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.      

        На підставі  наведеного, керуючись статтями  10, 11, 60, 88,130, 174, 209, 212-215, 217, 218 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

        Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2,  суб’єкту підприємницької діяльності «ОСОБА_3», акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» про стягнення матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, задовольнити частково.

          Стягнути з акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» на користь ОСОБА_1 на відшкодування матеріальної шкоди 5 111 (п’ять тисяч сто одинадцять) грн.51 коп., на відшкодування  моральної шкоди 2550 (дві тисячі п’ятсот п’ятдесят) грн.

Стягнути з суб’єкту підприємницької діяльності «ОСОБА_3» на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 2450 гривень.

          В іншій частині у задоволенні позову відмовити.

    Р ішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного  суду АР Крим через суд    першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк апеляційної скарги.

СУДДЯ:                                                                                                             Н.В.ДВІРНИК