В И Р О К

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

22 листопада  2007 року                                                                      смт. Великий Березний

            Великоберезнянський районний суд Закарпатської області в складі:

                          головуючого         судді                           Цибика І.Й.,

                          при секретарі                                              Тисянчин М.В.,

 з участю:

 прокурора                                                   Машкаринця О.І.,

 адвоката                                                      ОСОБА_2,

                          підсуднього                                                ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Великий Березний справу про обвинувачення :

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_1,  з середньою спеціальною освітою, працює майстром лісу Великоберезнянського держспецлісгоспу, не судимий, не одружений, громадянин України, в злочині передбаченому ст. 332 ч. 2 КК України,

В С Т А Н О В И В:

            Підсудній ОСОБА_1. за попередньою змовою групою осіб, 1 вересня 2007 року в  період  з 19-ї до 20-ї години, з корисливих мотивів, в районі 64-65 прикордонних знаків прикордонної застави “Княгиня” Чопського прикордонного загону організував незаконне переправлення через державний кордон України 10 нелегальних мігрантів шляхом керівництва їх діями під час руху з урочища “Стричавський потік” до інженерних споруд прикордонних військ України, надання при цьому порад і вказівок щодо найбільш зручного маршруту до лінії державного кордону, місця його перетинання, усунення перешкод при подоланні інженерно-технічних споруд - утворення пролазу в результаті розтягнення ниток колючого дроту та подальшим супроводом до державного кордону з метою незаконного переправлення їх через державний кордон України до Словацької Республіки. Однак, біля 20-ї години вони були виявлені прикордонним нарядом і вдалися до втечі.

            В судовому засіданні ОСОБА_1. винним себе в інкримінованому йому злочині визнав повністю і пояснив наступне.

            1 вересня 2007 року він, як майстер лісу, здійснював огляд лісу в урочищі “Стричавський потік”. Близько 19-ї години до нього підійшли двоє незнайомих йому осіб і запитали чи добре він знає навколишні ліси.  Він відповів, що знає добре, тому що працює лісником. Тоді вони сказали, що у них є нелегальні мігранти, яких потрібно супроводити через кордон до Словацької Республіки і вони за це заплатять йому 200 доларів США. При цьому один з незнайомців повідомив йому, що він повинен провести нелегальних мігрантів через ліс, подолати інженерно-технічні споруди та довести їх до лінії державного  кордону   України   з  Словацькою   Республікою. Коли   він погодився  на  цю

- 2 -

пропозицію, цей незнайомець комусь зателефонував і повідомив, що все нормально і що мікроавтобус може під'їзджати, при цьому поцікавився у нього куди краще підвезти нелегалів, а він відповів, що можна до естакади, тобто до цього місця де вони зараз знаходяться.

            Біля 19.15 год. до них під'їхав мікроавтобус темного кольору, який привіз групу нелегальних мігрантів, до якої входили 8 чоловіків та 2 жінки. Після того, він повів вказану групу разом з двома незнайомцями у напрямку українсько-словацького кордону. Рухаючись лісом, десь біля 19.40 год. вони прибули до інженерно-технічних споруд. Тоді він з одним з незнайомців розтягли нитки колючого проводу і через пролаз, що утворився нелегальні мігранти подолали інженерно-технічну споруду, а за ними і він з незнайомцями. Пройшовши близько 200 метрів він почув якийсь шум, озирнувшись на відстані 50 метрів побачив прикордонника і наказав усім зупинитися, розраховуючи, що останній їх не побачить. Але прикордонник зробив постріл у повітря і почав підходити в їх сторону. Тоді він сказав двом незнайомцям, що повертається назад, а вони хай роблять що хочуть. Показавши їм напрямок де знаходиться Словаччина, кинувся тікати назад. Подолавши інженерно-технічні споруди він йшов додому через ліс, де його виявили та затримали прикордонники.

            Суд обмежив дослідження доказів по справі допитом підсуднього, оскільки ніхто з учасників судового розгляду не оспорив фактичні обставини справи та дослідив докази, що відносяться до предмету доказування, роз'яснивши положення ч. 3 ст. 299 КПК України.

            Так, крім визнання своєї вини самим підсуднім, його вина доведена слідуючими доказами:

-    рапортом заступника начальника прикордонної застави «Княгиня» Андрощука Р.В. про затримання ОСОБА_1 в районі 64 прикордонного знаку (т. 1 а.с. 20);

-    рапортами патрульних прикордонної застави «Княгиня» ОСОБА_3 про затримання в районі 65 прикордонного знаку громадянина Іраку, та ОСОБА_4 -  про виявлення та затримання в районі державного кордону трьох невідомих осіб ( т.1 а.с. 22, 23);

-    протоколом про адміністративне затримання  ОСОБА_1 за порушення прикордонного режиму, з якого вбачається, що останній затриманий за 1500 метрів від державного кордону України ( т. 1 а.с. 9);

-    протоколами про адміністративне затримання 2-х громадян Республіки Сомалі, громадянина Іраку та громадянина Республіки Афганістан за спробу порушення державного кордону України в районі 64 прикордонного знаку (т.1 а.с. 11, 13, 15, 17);

-    протоколом огляду місця події від 02.09.2007 року, та фототаблицями до нього, яким оглянуто та зафіксовано місце затримання ОСОБА_1 та нелегальних мігрантів, яких він супроводжував до лінії державного кордону України  (т. 1 а.с. 24-30);

-    протоколом відтворення обстановки і обставин події та фототаблицями до нього  з участю підсуднього, в ході якої він показав та розказав про обставини його участі у незаконному переправленні нелегальних мігрантів через державний кордон України. (т.1 а.с. 145-155);

-    протоколами впізнання осіб по фотознімкам, відповідно до яких свідки ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 серед пред'явлених їм  фотокарток  осіб  для  впізнання,  впізнав  на  фотознімках ОСОБА_1, як особу, що супроводжувала їх до державного кордону України (т. 1 а.с. 92-95, 110-112, т.2 а.с. 65-68);

            Оцінивши всі докази в їх сукупності,  суд вважає, що  вина ОСОБА_1 доведена,  а  його дії   кваліфікує  за   ст. 332 ч.2  КК  України,  оскільки він за попередньою змовою

- 3 -

групою осіб вчинив організацію незаконного переправлення осіб через державний кордон України.

            При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу  винного, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

            ОСОБА_1 вчинив тяжкий злочин, з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб. Після виявлення його прикордонним нарядом вдався до втечі. При затриманні пояснював, що оглядав дерева. Перші визнавальні покази про свою причетність до злочину дав більш як через місяць після його скоєння при наявності у органу досудового слідства достатніх доказів для висунення йому обвинувачення. Тому щире каяття ОСОБА_1 не може бути сприйняте як пом'якшуюча відповідальність обставина, є формальним та направленим на пом'якшення покарання.

            Суд виключає з обвинувачення обтяжуючу покарання обставину вчинення злочину групою осіб за попередньою змовою на підставі ст. 67 ч. 4 КК України.

            Суд також враховує те, що ОСОБА_1. раніше не судився, по місцю роботи та проживання позитивно характеризується, проживає з престарілим батьком, сестрою, яка не працює та її двома малолітніми дітьми, допомагає їм, що дає підстави визнати наведені пом'якшуючі покарання обставини такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчинення злочину, з урахуванням особи винного вважає за можливе призначити покарання нижче від найнижчої межі, встановленої санкцією статті, в порядку ст. 69 ч. 1 КК України.

            В матеріалах справи немає доказів щодо використання підсудним в процесі вчинення злочину, вилученого у нього, під час особистого огляду мобільного телефону “Нокіа - 1100”, серійний номер НОМЕР_1 з карточками операторів мобільного зв'язку “Джинс” НОМЕР_2 та “Діджус”НОМЕР_3, а тому їх слід повернути власнику.

            Судових витрат по справі немає.

            Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд,

З А С У Д И В :

            ОСОБА_1 за ст. 332 ч.2 КК України з застосуванням ст. 69 ч. 1 КК України до одного року шести місяців позбавлення волі.

             Міру  запобіжного  заходу  до вступлення вироку в  законну  силу  ОСОБА_1 змінити з підписки про невиїзд на тримання під вартою, взявши його під варту негайно в залі судового засідання.

            Початок строку відбуття покарання рахувати ОСОБА_1 з 22 листопада 2007 року.

            Мобільний телефон “Нокіа - 1100”, серійний номер НОМЕР_1 з карточками операторів мобільного зв'язку “Джинс” НОМЕР_2 та “Діджус”НОМЕР_3  повернути ОСОБА_1

            На вирок може бути подана апеляція до апеляційного суду Закарпатської області протягом 15 діб з моменту його проголошення   через цей суд.

                                   Головуючий:                     “підпис”

            Суддя Великоберезнянського

            районного суду                                                                   І.Й.Цибик